Сторінка
8
Зацікавленість вважається найелементарнішим інтересом, що за певних ситуацій оволодіває учнями, але при зміні ситуації швидко зникає. Цей етап розвитку інтересу пов'язаний з новизною предмета, яка може й не мати особливого значення для людини. В учнів ще не помічається прагнення до пізнання суті виучуваних предметів, явищ, процесів.
Допитливість характеризується прагненням проникнути за межі побаченого, розширити свої знання, дістати відповіді на запитання, що виникають під час навчання. На цьому етапі для учнів характерні емоції здивування, почуття радості відкриття. Вони самі прагнуть відповісти на запитання:” чому?”, прагнуть розширити свої знання.
Пізнавальний інтерес – ще вищий етап розвитку учнів. Такий інтерес пов'язаний з намаганням учня самостійно розв'язати проблемне питання. В центрі уваги – проблема, а не готові знання. При цьому учні шукають причину, намагаються проникнути у суть предмета, самостійно встановити закономірність, розкрити причинно-наслідкові зв'язки. Учень напружує думку, вольові зусилля, виявляє емоції.
Теоретичний інтерес характеризується спрямованістю учнів не лише на глибоке і міцне засвоєння знань, пізнання закономірностей і опанування теоретичних основ, а й на застосування їх па практиці. Теоретичний інтерес виникає у старшокласників тоді, коли в них формуються наукові погляди, переконання, стійкий світогляд .
Усі ці етапи розвитку інтересу змінюються, взаємопроникають, пов'язуються між собою, часом співіснують у єдиному акті засвоєння знань, пізнанні нового.
Таким чином, інтерес є складною своєрідною динамічною системою.
Розвиток пізнавальних інтересів характеризується прогресивними змінами цілісної динамічної системи, де в органічній єдності взаємодіють емоційні, інтелектуальні й вольові процеси.
Навчальна діяльність – досить неоднозначне поняття. Можна виділити три основні трактування цього поняття, прийняті як в психології, так і в педагогіці: як синонім навчання, вчення, навчання; як провідний тип діяльності в молодшому шкільному віці; як один з видів діяльності школярів.
Згідно з твердженням Д. Ельконіна і В.Давидова учбова діяльність є провідною діяльністю в шкільному віці. Під провідною діяльністю розуміється така діяльність, в процесі якої відбувається формування основних психічних процесів і властивостей особи, з'являються новоутворення, відповідні зросту (довільність, рефлексія, самоконтроль, внутрішній план дій). Навчальна діяльність здійснюється впродовж всього навчання дитини в школі. Особливо інтенсивно формується навчальна діяльність в період молодшого шкільного віку.
Учбова діяльність – це, перш за все, індивідуальна діяльність. Вона складна по своїй структурі і вимагає спеціального формування. Як і праця, навчальна діяльність характеризується цілями і завданнями, мотивами. Як і доросла людина, що виконує роботу, учень повинен знати, «що» робити, «навіщо», «як», бачити свої помилки, контролювати і оцінювати себе. Дитина, що вступає до школи, нічого цього самостійно не виконує, тобто не володіє навичками учбової діяльності. В процесі учбової діяльності школяр не тільки освоює знання, уміння і навички, але й вчиться ставити перед собою учбові завдання (цілі), знаходити способи засвоєння і застосування знань, контролювати і оцінювати свої дії.
Провідним в навчальній діяльності є навчальна задача. Її слід відрізняти від конкретно-практичних задач, які мають місце в школі, коли від учня вимагається будь-яке засвоєння часткового способу розв'язання задачі. На жаль, можна констатувати, що в переважній більшості випадків всі предмети в наших школах викладаються в рамках конкретно практичних, а не навчальних задач. Конкретно практичні задачі дають частковий результат. Щоб першокласник зрозумів загальну ідею, йому пропонують розв'язати десятки конкретних задач.
Д. Ельконін і В.Давидов висунули 3 основних положення, які стосуються змісту учбової діяльності:
1. Засвоєння системи наукових понять.
2. Формування теоретичного мислення.
3. В результаті засвоєння системи наукових понять і формування у учнів теоретичного мислення навчальна діяльність починає носити характер науково-дослідницької діяльності.
Таким чином, в системі Д. Ельконіна і В.Давидова показано:
1. Все традиційне навчання будується в руслі конкретно-практичних задач.
2. Антиподом цьому є навчальна задача.
3. В навчальній діяльності створюється ситуація сходження від абстрактного до конкретного.
Структура навчальної діяльності формується у дітей молодшого шкільного віку (у дошкільників є тільки її передумови, однієї з яких виступає дошкільний пізнавальний інтерес). У цьому віці навчальна діяльність є головною і провідною серед інших видів діяльності (художньої, ігрової, спортивної тощо).
Систематичне здійснення молодшими школярами навчальної діяльності визначає виникнення і розвиток у них психологічних новоутворень цього віку :
o суб'єкта цієї діяльності;
o основ теоретичного мислення;
o довільності учбово-пізнавальних дій.
Первинною формою навчальної діяльності служить її колективно-розподілене здійснення усім класом або окремими його групами. В процесі інтеріоризації формується індивідуальна навчальна діяльність, показниками якої є:
o уміння її суб'єкта ініціативно і самостійно розрізняти в освоюваному предметі відомі і невідомі теоретичні знання;
o уміння ставити змістовні питання одноліткам і учителям;
o уміння не лише постійно брати участь в дискусіях, але і бути їх ініціатором, організатором.
Результатом доцільної організації учбової діяльності є пошукова учбова діяльність.
За визначенням А. Зімньої та А. Шашенкової, пошукова учбова діяльність – це "специфічна людська діяльність, яка регулюється свідомістю і активністю особи, спрямована на задоволення пізнавальних, інтелектуальних потреб, продуктом якої є нове знання, отримане відповідно до поставленої мети і відповідно до об'єктивних законів, що визначають реальність і досяжність мети. Визначення конкретних засобів дій, через постановку проблеми, вичленення об'єкту дослідження, проведення експерименту, опис і пояснення фактів, отриманих в експерименті, створення гіпотези (теорії), передбачення і перевірку отриманого знання, визначають специфіку і суть цієї діяльності".
Метою пошукової учбової діяльності завжди є отримання нового знання про наш світ – в цьому її принципова відмінність від діяльності просвітницько-пізнавальної: дослідження завжди припускає виявлення деякої проблеми, певного протиріччя,” білої плями”, які потребують вивчення і пояснення, тому вона починається з пізнавальної потреби, мотивації пошуку.
У своїй суті пошукова навчально-пізнавальна діяльність припускає активну пізнавальну позицію, пов'язану з періодичним і тривалим внутрішнім пошуком, глибоко осмисленою і творчою переробкою інформації наукового характеру, роботою розумових процесів в особливому аналітико-прогностичному режимі, дією шляхом "спроб і помилок", осяянням, особистими і особовими відкриттями. Цим пошукова діяльність як технологія навчання відрізняється від технологій евристичного і проблемного навчання, знаходячись з ними в тісному взаємозв'язку у одній групі освітніх технологій.