Сторінка
12

Шляхи стимулювання здобуття знань сучасних українських студентів

ІІ. Методи формування обов’язку і відповідальності в навчанні:1. Метод роз’яснення значимості навчання - показ, пояснення студентам суспільної та особистої значущості знань:- доведення (розгортання логічних аргументів);- посилання на наслідки знання та незнання;- підтвердження прикладом;- посилання на авторитети та авторитетні джерела;- вказування на актуальність і практичність, професійну необхідність знань. 2. Метод пред’явлення навчальних вимог та практичного привчання до їх виконання - пред’явлення вимог до студентів щодо виконання ними свого обов’язку, правил, розпорядку та забезпечення їх дотримання:- повідомлення про вимоги, правила;- спільне обговорення вимог;- позитивний приклад;- заохочення до сумлінного виконання обов’язків;- оперативний контроль за виконанням вимог;- вказівки на недоліки та зауваження з тим, щоб викликати більш відповідальне ставлення до навчання;- вправи в корисній діяльності. 3. Метод заохочення прояву активності і самостійності - допомога студентам у самостійній реалізації навчальної діяльності відповідно їх потребам і можливостям:- спільна постановка навчальних цілей зі студентами та їх обговорення;- індивідуальний вибір завдань, форм і методів навчання;- варіативність умов і вимог. 4. Метод делегування обов’язків - залучення студентів до будь-якого етапу управління процесом навчання:- студентське самоуправління;- укладення контрактів (індивідуальних та групових договорів, угод) між студентами та викладачем на добровільній основі, коли після спільного обговорення фіксується чітке співвідношення обсягів навчальної роботи, її якості та оцінок;- залучення до викладання. 5. Метод заохочення в навчанні - підкріплення, що застосовується з метою підтримки і розвитку позитивних засад у поведінці студентів, їх навчальній діяльності:- схвалення - короткий експресивний вираз позитивного ставлення до дій і вчинків студента (словами: “правильно”, “так”, “цікаво”, “вірно”, “чудово”, “добре”, та рухами: кивання, поплескування по плечу, посмішка тощо);- похвала - аргументоване схвалення (“у твоїй роботі мені сподобалось…”);- подяка (усна чи письмова);- заохочувальні оцінки (надання додаткових балів);- винагороди (призи, подарунки, медалі, тощо);- привілеї (додаткові права, довіра). 6. Метод покарання у навчанні - підкріплення, що застосовується для припинення небажаної поведінки студентів чи бездіяльності, використовується у виняткових випадках:- осудження - короткий вираз негативного ставлення до дій та вчинків студента (зауваження, вказування на недоліки, догана, попередження, осудження, докір тощо);- заниження оцінок (зняття балів);- обмеження в правах (позбавлення переваг, довіри, відсторонення від справ);- суспільний осуд (бойкот, ізоляція).

ІІІ. Методи використання мотивуючого впливу навчальної групи:1. Метод взаємного впливу і допомоги - створення умов для взаємного стимулювання студентами один одного:- запитання один до одного, обмін думками;- командна, парна робота;- взаємонавчання;- взаємне рецензування, взаємооцінювання;- допомога слабким. 2. Метод організації змагань - надання можливості студентам проявити себе краще за інших:- проведення інтелектуальних турнірів (“Що? Де? Коли?”, “Брейн-ринг”);- побудова рейтингу студентів. 3. Метод створення сприятливої соціально-психологічної атмосфери навчання - сприяння прояву позитивних емоцій студентів, формування відчуття психологічного комфорту та безпеки:- гумор, релаксація;- особистісно-довірливе спілкування з аудиторією (прохання, звертання за порадою);- ствердження спільних цінностей, формування почуття “ми” (“Сьогодні ми будемо…”);- вільне висловлювання думок;- свобода творчості;- перевага кооперації над конкуренцією. IV. Методи психологічного впливу викладача: 1. Метод навіювання - опосередковане формування думки про необхідність навчання через підсвідомість студентів:- періодичний повтор думки; - висування вимог до бажаної емоційної реакції слухачів (“Думаю, ви зі мною погодитесь, що…”);- впевненість поведінки;- виразне, розміряне мовлення. 2. Метод переконування - свідомий, аргументований вплив на іншу людину чи групу людей, що має за мету зміну їхніх суджень, ставлень, намірів чи рішень:- прийом “так, але .”;- прийом “бумерангу” (відповідь запитанням на запитання, аргументом на аргумент);- прийом трьох “так” (правило Сократа чи прийом позитивних відповідей) - після двох стверджень, з якими людина погодилася, вона скоріше погодиться і з третім ствердженням;- дотримання черговості аргументів: сильні-середні-найдужчі (правило Гомера);- виявлення суперечностей в аргументах опонента. 3. Метод самопросування - відкрите пред’явлення свідчень своєї компетентності і кваліфікації для того, щоб бути гідно оціненим і завдяки цьому одержати переваги при доборі кандидатів, призначенні на посаду тощо:- демонстрація своїх можливостей;- пред’явлення підтверджень (сертифікатів, дипломів, офіційних відгуків, патентів, друкованих праць й ін.);- авторитетність заяв;- розкриття своїх особистих цілей;- формулювання своїх запитів і умов. 4. Метод зараження - передача свого стану або ставлення іншій людині чи групі людей, які якимось чином переймають цей стан чи ставлення:- висока енергетика власної поведінки;- артистизм у виконанні дій;- залучення партнерів;- виконання дій, що інтригують;- поступове нарощування інтенсивності дій;- індивідуалізований погляд в очі;- дотик і тілесний контакт. 5. Метод пробудження імпульсу до наслідування - викликання прагнення бути подібним собі:- публічна популярність;- демонстрація високих зразків майстерності;- пред’явлення прикладу доблесті, милосердя, служіння ідеї;- новаторство, особистий магнетизм;- “модна” поведінка й оформлення зовнішності;- заклик до наслідування.

V. Методи подолання перешкод у навчанні: 1. Метод стимулювання часом і швидкістю - заохочення швидкості і своєчасності виконання навчальних завдань:- автоматичне включення до роботи;- динамічність викладу;- обмеження часу виконання завдання;- поступове нарощування інтенсивності дій;- змагання на швидкість (привілеї тим, хто першим виконав завдання);- експрес (бліц) опитування. 2. Метод стимулювання несподіваністю - підтримка постійної готовності студентів до навчання:- непередбаченість проведення контрольної роботи;- випадковість у виборі питання, білету;- вибіркове опитування. 3. Метод стимулювання неповною інформацією - заохочення до самостійного пошуку та знаходження інформації:- заповнення пропусків у словах, реченнях, тексті;- самостійне знаходження рішень;- неповні інструкції;- квести (пошук можливого вирішення завдання);- плутання (лабіринт) - переставлені слова; - загадка, ребус, шарада.

У розвитку і поглибленні пізнавальних інтересів тих, яких навчаються, немаловажне місце займають методи і прийоми самостійної роботи студентів. До них відносяться методи роботи з підручником, довідковою літературою, виконання завдань по алгоритму, проведення аналізу та незнайомих для них ситуацій, генерування суб’єктивно нової інформації, методика написання курсових і дипломних робіт.

В роботі ми висвітлили ряд позицій, які дозволяють нам зробити порівняльний аналіз та уточнити сутність і відмінності понять “стимул” і “мотив”, “стимулювання” і “мотивування”. Показано, що мотив доцільно тлумачити як внутрішній потяг людини до діяльності, зумовлений особистими потребами і бажаннями, а стимул - як зовнішню спонуку активності особи, те, що підштовхує людину до діяльності навіть при відсутності прямого бажання діяти. Зовнішній вплив на людину, що актуалізує її мотиви, викликає бажання діяти, породжує інтерес до змісту діяльності та її прямих результатів є мотивуванням, а зовнішній вплив, що спрямований на підштовхування студента до дій позитивними чи негативними підкріпленнями - стимулюванням.