Сторінка
7

Шляхи стимулювання здобуття знань сучасних українських студентів

Теоретичною основою вивчення цілей професійної діяльності є концепція про внутрішнє і зовнішнє спонукання . Про внутрішні типи можна говорити, якщо діяльність значима для особистості сама по собі. Якщо ж в основі спонукання професійної діяльності лежить прагнення до задоволення інших потреб, не пов’язаних з нею (напрямки соціального престижу, зарплати і т. д.), то в даному випадку прийнято говорити про зовнішнє спонукання.

Зовнішні стимули диференціюються на позитивні і негативні. Правильна дія зовнішніх стимулів викликає позитивний емоційний стан, а позитивні емоції, в свою чергу, є дієвим спонуканням до пізнавальної діяльності.

Зовнішні стимули повинні діяти в системі методично вивіреній, оптимально об’єднаній із загальною технологією навчання. Критерієм доцільності системи зовнішнього стимулювання вважається не об’єднання заходів матеріального і морального заохочення, а об’єднання особистісних, колективних та громадських інтересів в спонуканні студентів до оволодіння знаннями.

Певні позитивні напрямки стимулювання навчальної діяльності не нівелюють і ряду недоліків. В цілому, проблема студентської системи мотивів, інтересів і стимулів виникає у зв’язку з тим, що механізми саморегуляції, самоврядування вже існують, але формування особистості студента, його спрямованості ще не завершено.

Ставлення українських студентів до навчання: соціологічний вимір

Ставлення студента до навчання у вищому навчальному закладі залежить насамперед від чинників вибору професії (спеціальності) і ставлення до самого процесу учіння. Позитивною мотивацією професійного вибору студента є такі його прояви:- яскраво виражений інтерес до професії;- бажання в майбутньому займатися саме цією професійною діяльністю;- прагнення бути корисним людям, суспільству, результатами своєї професійної діяльності служити Україні тощо.

У реальному житті трапляються дещо інші мотиви вибору ВНЗ (соціальний престиж професії, вплив або вказівки рідних, випадковий збіг обставин тощо).

Мотиви вибору професії значною мірою визначають мотиви учіння, студента. Вони зумовлюють ставлення студента до навчання і його результати, впливають на організацію самостійної навчальної роботи, а тому й на оволодіння навичками самоосвіти.

Мотиви учіння - це причини, що спонукають студента до навчання, його настанови (психологічне налаштування, готовність до пізнавальної діяльності тощо), пізнавальні потреби й інтереси, які визначають цілеспрямованість, наполегливість та інші вольові якості особистості студента. Студентам потрібно забувати про матеріальні мотиви, як це було у школі, наприклад, багатьох школярів батьки стимулюють до навчання подарунками.

Реальна діяльність завжди полімотивована, а тому і у навчанні студента потрібно розуміти ієрархію мотивів, їхню підпорядкованість, визначати головні мотиви. У мотивації, звичайно, можливі зміни, а тому важливо враховувати, які мотиви навчання студентів є провідними на кожному курсі. Мотиви є не тільки передумовою успішного професійного навчання студента, вони є також його наслідком. Вони формуються в діяльності, а організовує її викладач, ставлення ж студентів до цієї діяльності формуються в ній самій. До навчального матеріалу має бути позитивне ставлення, тобто предмет засвоєння повинен бути цікавим у своєму власному русі, пізнавальна активність спрямована на переборення шаблону у своїй діяльності. На жаль, у багатьох студентів вимоги до своєї навчально-професійної діяльності занижені (запам’ятав - відтворив - забув).

При зовнішній мотивації у студентів виявляється споживацьке ставлення до навчання, навчальний матеріал засвоюється (запам’ятовується) для близької цілі (відповісти на семінарі, скласти залік) і після відтворення швидко забувається. При внутрішній мотивації навчально-професійної діяльності у студента на першому місці - професійні та пізнавальні інтереси.

За результатами дослідження А.Г. Бугріменка, навчальна діяльність внутрішньо і зовнішньо мотивованих студентів відрізняється. Переважно внутрішньо мотивовані студенти більше “занурені”, залучені до навчального процесу. Вони характеризуються мотивацією самовизначеної навчальної діяльності: більш активні, свідомі, довільні в плануванні свого навчання. Такі студенти приділяють однакову увагу як загальноосвітнім, так і вузькопрофесійним предметам. Вони більше орієнтовані на процес і результат навчально-професійної діяльності, ніж на зовнішні чинники (наприклад, педагогічне оцінювання).

Зовнішньо мотивовані студенти не такі самостійні й довільні в організації процесу навчання, менше “занурені” в навчальну діяльність. Їхню активність спричиняють не стільки пізнавальні або професійні мотиви, скільки зовнішні щодо процесу і результату навчальної діяльності чинники (наприклад, одержати стипендію). Зовнішніми щодо навчальної діяльності студента є численні прагматичні мотиви (відтермінування від армії, майбутнє працевлаштування тощо). Також, є дещо відмінним ставлення до навчання студентів, які здобувають освіту в державних навчальних закладах та приватних. Йдеться про формування мотивації до навчання, про стимулювання студентів. З цього погляду становище студентів державних і приватних учбових закладів не тільки різне, але й діаметрально протилежне. У студентів державних ВНЗ є певні позитивні стимули: стипендія, яка є все ж таки добавкою до студентського бюджету, пільги при отриманні призначень на роботу (там, де цей інститут ще зберігся) і тому подібне. Студенти приватних закладів на жодну з цих пільг не можуть розраховувати, вони позбавлені позитивних стимулів до навчання.

Над студентами державних ВНЗ тяжіють негативні стимули, аж до відрахування з інституту або університету. В приватних ВНЗ, керівництво і викладачі зацікавлені у збереженні контингенту платників і пильно оберігають їх від неприємностей. Г. Касьянов у своїй статті розказує про ситуацію, коли “ректор вимагає від викладачів “зваженого” ставлення до студентів-платників”, і зазначає: “Це його особиста справа і недалекоглядність”.

Складна проблема і важливе завдання вищого навчального закладу - формування професійних мотивів навчання студентів, вироблення в них потреби в опануванні професійних знань, умінь і навичок. При наявності професійної мотивації пізнавальна діяльність студента має розгорнутий, наполегливий характер. Тоді він отримує насолоду від навчання, яке викликає в нього позитивні емоції, бажання працювати. Мотивація досягнення успіху визначає любов і захоплення своєю роботою, процесом навчання. Студенти виявляють ініціативу, створюють навколо себе творчу пізнавальну атмосферу. Вони демонструють готовність до успішної, результативної навчально-професійної діяльності. Навіть коли невдача - студенти виявляють оптимізм, не впадають у відчай, а приймають виклик і відкривають у собі нові творчі можливості для переборення труднощів.

Допомагає успішному навчанню студентів мотивація самоствердження, бажання продемонструвати свої реальні й можливі досягнення. Вони виявляють наполегливість, високу емоційність у ставленні до своїх результатів. Хоча при невдачах може бути навіть стресовий стан, але студент швидко знаходить вихід із нього. У триєдиному завданні - навчання, розумовий розвиток і виховання - зв’язною ланкою є інтерес суб’єкта навчання. Завдяки пізнавальному інтересу як знання, так і процес опанування ними можуть стати рушійною силою розвитку інтелекту і важливим чинником виховання різнобічно розвинутої особистості студента. Як говорив Л. Фейєрбах: “Те, до чого щире серце, не може бути таємницею і для розуму”.