Сторінка
8

Шляхи стимулювання здобуття знань сучасних українських студентів

Що частіше перевіряється і оцінюється навчальна робота, то цікавіше працювати і навчатися. Яскравість, емоційна схвильованість викладання з величезною силою впливає на студента, формує його позитивне ставлення до предмета. Емоційний вплив - один із найсильніших і правильних шляхів збудження інтересу. Образність, емоційна насиченість змісту навчального матеріалу в умілій розповіді викладача передається студентам. Щира захопленість педагога своїм предметом бездоганно діє і на аудиторію. Звичайно, потрібно шукати ефективні шляхи комунікації зі студентами і під час читання лекції, і при проведенні семінарського заняття. Зрозуміло, що не кожен навчальний предмет містить таку яскраву емоційність, і викладач повинен добирати для цього особливі засоби і прийоми педагогічної взаємодії.

Залежно від мотивації навчання і характеру навчально-професійної діяльності можна виділити такі типи студентів:1-ий тип - орієнтація на різнобічну професійну підготовку, пізнавальна діяльність розвивається в ширину.2-ий тип - орієнтація на вузьку спеціалізацію, пізнавальна діяльність розвивається в глибину.3-ій тип - відсутність внутрішньої мотивації, пізнавальна активність мінімальна.

Для формування позитивної мотивації навчально-професійної діяльності студент повинен стати її суб’єктом:- виявляти вільну пізнавальну активність, інтелектуальну ініціативу і самостійність у прийнятті рішень щодо вибору шляхів і змісту самоосвіти;- збагачувати свій внутрішній світ, бути відкритим новому досвіду;- у діях сьогодення орієнтуватися на своє майбутнє, будувати особистісну перспективу. Мотивація навчання посилюється, якщо студент бачить зв’язок між засвоєнням знань і збагаченням власного досвіду та вимогами й функціями майбутньої професійної діяльності;- розвивати рефлексивні процеси: самооцінку, самокритичність;- виховувати в собі потребу втілювати в життя власні плани, реалізовувати потенційні можливості. Лише за наявності у студента потреби в самореалізації розвиваються його загальні й професійні здібності, успішно здійснюється теоретична і методична професійна підготовка, формується духовна і моральна вихованість. Навчання для нього набуває життєвого сенсу, і він працює на вищому рівні активності. Сенс - цінність, ставлення, що виявляється у хвилюваннях, у почуттях (не бути байдужим до свого майбутнього).

Опрацювавши низку Інтернет-матеріалів, відвідавши чимало форумів можна визначити триєдину модель факторів, що впливають на безвідповідальне ставлення студентів до навчання:1. Кожний п’ятий студент вважає, що викладачі не можуть зацікавити своїм навчальним предметом. Саме у такий спосіб інтерпретуючи своє небажання вчитися, вони характеризують своє несерйозне ставлення до навчання. Прийшовши на перше заняття, 90% студентів групи вже налаштовані на те, що вони нічого не зрозуміють. Таке позиціонування є достатньо дивним, тому що ніхто з них ще не знає, що буде вивчати, але всі впевнені у тому, що добрих результатів вони не отримають. Очевидно, що вони навіть не хочуть сприймати матеріал. Нічого не розуміти - це вигідно, бо дає можливість нічого не робити протягом цілого семестру, а на заліковому модулі можна поскаржитися на те, що у всьому винні тільки викладачі, тому що вони не вміють доступно подати матеріал, не зацікавлюють своїх слухачів та ще й надто вимогливі під час іспитів.

Якщо говорити про нерозуміння як про життєву позицію, то це навіть вигідно для таких студентів, адже дає можливість змусити інших діяти в особистих інтересах. Безумовно, всі студенти різні, але всім важливо зрозуміти дві прості тези: - якщо ми хочемо, щоб викладачі до нас ставилися з повагою та розумінням, то ми також повинні докласти для цього навчальні зусилля;- з огляду на те, як ми будемо співпрацювати з викладачами, то з таким успіхом і вони будуть допомагати. Саме така двобічно відповідальна й толерантна поведінка учасників навчального процесу приведе до того, що студенти будуть відвідувати лекції й практикуми із задоволенням, а не примусом. 2. Взаємовідносини батьків і дітей - це вічна тема, що завжди обговорюється і часто описується у тих чи інших виданнях. Її висвітлюють як фахівці, так і пересічні громадяни, але завжди приходять до висновку, що у кожній сім’ї ці стосунки різні.

Студент (у розумінні батьків) - це дитина, яка нещодавно виросла і тому потребує такої ж опіки, яку вона мала. Проте, таке ствердження є помилковим, адже студент - це особистість, яка живе і навчається для того, щоб досягти чогось в своєму житті. Він має право вирішувати свої проблеми самостійно, тим паче, що й батьки не повинні забувати того часу, коли самі були студентами і прагнули позбавлення від надмірної батьківської опіки. І, таким чином, просто щось порадити - є найоптимальнішим варіантом у підтриманні доброзичливих і чуйних стосунків між батьками та дорослими дітьми - студентами. У сучасному світі кожен студент має певні навантаження: напружений розклад навчання, сімейні й громадські справи, додаткові курси для щонайкращих можливостей у майбутньому чи отримання студентом одночасно й другої вищої освіти - на все це треба виділяти час, а ще й хочеться не тільки подумати про відпочинок, а й здійснити цю думку. Звичайно, не всі витримують такий швидкий темп життя і від цього страждає, переважно навчання. Крім того, багато хто просто б’є байдики і банально відкладає все “на потім”.

Також більшість студентів має хобі, що є необхідною частиною життя соціуму, дієвим способом вираження особистих амбіцій та свого індивідуального “Я”. Однак хобі й інші позанавчальні уподобання за неправильного підходу можуть “вкрасти” час для навчання. Не на останніх позиціях амбіційності знаходиться бажання працювати, самостійно заробляти на життя. Тенденція дуже поширена серед студентів-контрактників. Досвід студентів-старшокурсників вказує на те, що якщо це не є вкрай необхідним, то праця одночасно з навчанням - необміркований крок до дорослого життя. Безумовно, працювати та відвідувати всі заняття фізично неможливо, отже, з’являються пропуски, незаліки та інші проблеми.

Чимало не тільки радісних моментів, але й клопоту студентові приносить дозвілля: клуби, алкоголь, наркотики тощо. “Відтягнутися” у клубі полюбляє чи не кожен другий студент. Запальні танці, нерідко підкріплені алкоголем чи слабкими наркотичними засобами вночі, аж ніяк не є стимулом до уважного вивчення навчальних дисциплін в університеті зранку. Також студенти, певною мірою, є залежними від Інтернету. Здається лише на одну хвилину зайдеш перевірити електронну скриньку, а рука вже сама тягнеться до улюбленого форуму, новин чи соціальної мережі.

Розглянемо, соціологічне дослідження спрямоване на вивчення проблем ефективності стимулювання навчального процесу. Дослідження було проведене Аналітичною службою Миколи Гаврилова в Донецькому регіоні. Відповідаючи на запитання, що студенти можуть сказати про свою професію, були отримані такі відповіді:а) 40% - цікавляться професією, вона відповідає їхнім здібностям, вибір був обміркований;б) 24% - вважають, що професія не є головною, важливо мати диплом про вищому освіту;в) 16% - головне, те що можна знайду роботу відразу після закінчення вищого навчального закладу, нехай і з невисокою оплатою праці;г) 12% - професія не головне, важливою є оплата праці;д) 8% - цікавились професією до вступу у вищий навчальний заклад, і свідомо вибрали її.