Сторінка
2

Розвиток бистроти у школярів середніх класів засобами тхеквондо

Латентний час рухової реакції

Руховою реакцією прийнято називати здатність людини відповідати окремими рухами або руховими діями на різноманітні подразники.

Латентний час рухової реакції зумовлений бистротою проходження таких фізіологічних процесів:

- сприйняття подразника певними рецепторами;

- передача одержаної інформації від рецепторів до ЦНС;

- аналіз отриманого сигналу в ЦНС і формування сигналу-відповіді;

- передача сигналу-відповіді до необхідних м’язів;

- збудження м’язових волокон і відповідь на подразник певним рухом чи руховою дією.

Таким чином, рухова реакція визначається часом від початку сприйняття подразника до початку відповіді на нього (так званий латентний час). Розрізняють просту і складну рухові реакції.

Проста рухова реакція людини це її здатність якомога швидше відповісти заздалегідь відомою руховою дією на заздалегідь відомий подразник (сигнал). Класичним прикладом простої реакції є старт у бігу, плаванні тощо.

Латентний час простої реакції у нетренованих осіб становить 0,2–0,3 с, а в добре тренованих – коливається в межах 0,1–0,2 с. він обумовлений генотипом, мало піддається тренуванню. Люди, які швидко реагують в одних ситуаціях, виявляються прудкішими і в інших. Тренування у різних швидкісних вправах позитивно позначається і на розвитку швидкості простої реакції. (Б.М. Шиян, 2001.)

Бистрота складної реакції характеризується часом реагування в умовах невизначеного подразника і рухового рішення. Більшість складних рухових реакцій проявляються в ситуаційних видах спорту: спортивних іграх, єдиноборствах тощо. В цих випадках, як правило, перед спортсменом стоїть задача реагувати на об’єкт, що рухається (м’яч, суперник) і вибрати із декількох дій одну, яка буде відповідати даній ситуації. Наприклад, воротарю необхідно вирішувати чотири задачі: побачити м’яч, оцінити напрямок і швидкість польоту, вибрати план дій і виконати його. (А.А. Гужаловський, 1986).

Тобто, до видів складної рухової реакції можна віднести:

- реакція вибору рухів;

- реакція на об’єкт, що рухається;

- реакція антиципації.

Реакція вибору руху (здібність реагувати на об’єкт, що рухається і вибирати декількох дій одну) часто зустрічається в єдиноборствах, реакція на об’єкт, що рухається (реагування на об’єкт, що нестандартно переміщується) – в спортивних іграх, а реакція антиципації характерна, наприклад, для воротаря. (Л.П. Матвєєв, 1991)

Бистрота реакції на об’єкт, що рухається займає від 0,25 до 1 с. Відомо, що більшість часу йде на фіксацію предмету або об’єкту, що рухається очима.

Значні труднощі при складній руховій реакції відбуваються у зв’язку з необхідністю вибору відповіді із декількох, дивлячись на поведінку суперника або партнера. Відомо залежність часу реагування від кількості можливих варіантів атак в єдиноборствах.

Отже, з збільшенням атакуючих варіантів, той хто захищається повинен подолати більшу невизначеність, що веде до зниження бистроти складної рухової реакції (А.А. Гужаловський, 1986).

Швидкість поодиноких рухів

Характеризується переміщенням тієї чи іншої ланки тіла на задану відстань за мінімальний час. В реальних умовах поодинокі рухи об’єднуються в циклічні й ациклічні рухові дії. Як правило, швидкість поодиноких рухів поєднується з іншими здібностями людини, утворюючи комплексну характеристику рухової дії (Б.А. Ашмарін, 1990,)

Прості необтяжені рухи (одиночний удар у боксі, укол у фехтуванні, метання, стрибки) вимагають максимального прояву швидкості. У складніших за координацією рухах, швидкість їх виконання залежить від удосконалення міжм язової координації. Чим складніша за координацією та зовнішнім опором рухова дія, тим більше час її виконання обумовлений координаційними та силовими можливостями людини (Б.М. Шиян, 2001).

Частота необтяжених рухів

Важливе значення має у циклічних рухових діях (спринт) та при швидкому повторенні ациклічних рухів (серія ударів у боксі). Кожна рухова дія такого типу є упорядкованим чергуванням напруження та розслаблення м’язів-синергістів з одночасним розслабленням та напруженням антагоністів. При цьому варто пам’ятати, що процеси розслаблення протікають значно повільніше, ніж напруження. При невисокому темпі це чергування протікає чітко і безпомилково. При збільшенні темпу наступає такий момент, коли збудження м’язів – синергістів та антагоністів частково співпадає, що призводить до виникнення швидкісної напруженості, яка не дозволяє збільшувати і навіть підтримувати частоту рухів (Б.М. Шиян, 2001).

Бистрота реалізації багатосуглобного руху

Вона пов’язана з виробленням та зміцненням раціональної міжмязової координації (рухової навички). Для таких дій характерна швидкість включення м’язів в активний стан відповідно до їх ролі у загальній координаційній структурі рухової дії.

Крім цього реалізація рухових дій має певний вираз ще до початку фактичного руху. Швидкі рухи, які вимагають переключення напрямку, визначаються силовими здібностями (О.М. Худолій, 2004).

Вікові і індивідуальні особливості розвитку бистроти

Вікові і статеві особливості розвитку швидкісних здібностей мають складну картину: бистрота має різні форми прояву і вікові зміни часових показників кожної з них проходять нерівномірно і неоднаково у хлопчиків і дівчаток. Швидкість одиночного руху при скороченні різних груп м’язів від 4–5 до 13 років значно збільшується і наближається до показників дорослих. В подальшому темп підвищення швидкості руху помітно сповільняється і до 16–17 років має тенденцію до зниження.

Час рухової реакції в русі кисті вже у 9–10 річному віці стає близьким до показників дорослих, а у 13–14 років школярик досягають тогож у рухаха плечей, стегна, гомілки і стопи. Найбільш значне збільшення частоти рухів відзначається у 7–9 років. У 10–11 років річний приріст значно знижується. в 12–13 років знову збільшується, в 14–16 – річний приріст сповільнюється і є незначним в 16 років. У віці 7–10 років у хлопчиків темп руху вищий, ніж у дівчаток, а у віці 13–14 років вищий у дівчаток.

Як показали дослідження, проста і складна рухова реакція залежать в більшій мірі від спадкових факторів. Спадковість визначає розвиток простої рухової реакції до 93%. трохи нижче показник складної рухової реакції.

Швидкість одиночних рухів людини в рівній мірі залежить від спадкових, і від середовищ них факторів. Розвиток швидкісних здібностей знаходиться під більшим контролем спадкових факторів у дівчат, ніж у хлопців.

Організм дітей за даними В.П.Філіна, В.С. Фарфеля добре пристосований до швидкісних навантажень і тому є сприятливим для розвитку бистроти. (О.М. Худолій, 2004).

Сенситивними періодами розвитку прудкості є:

- латентний період рухової реакції – 10–11 років(дівчата), 11–12 років(хлопці);

- швидкість одиночного руху – 9–10 років(дівчата). 10–11 р (хлопці)

- Частота руху – 7–9, 10–11 років(дівчата), 7–9, 12–13 років (хлопці

Методика розвитку бистроти

Основними методичними вказівками до розвитку бистроти є: