Сторінка
4

Розвиток бистроти у школярів середніх класів засобами тхеквондо

Можна використовувати ігри з м’ячем. Наприклад, учні стоять по колу. Ведучий, що стоїть у центрі має м’яч. Він відбиває м’яч комусь із гравців. Гравець може відбити м’яч іншому гравцеві або ведучому. М’яч можна відбивати руками, головою, плечем. М’яч не повинен доторкнутися до землі. Якщо доторкнеться, то гравець, у якого був м’яч, стає ведучим. Кращими є ті, які жодного разу не водили. (Н. Андрощук, 2001).

2) Виховання уміння передбачати найбільш вірогідне переміщення об’єкта (реакція з антиципацією), що досягається на основі практичного засвоєння знань про тактику рухових дій.

3) цей підхід збільшує зовнішні вимоги до здібності сприймати і оцінювати параметри переміщення об’єкта. Для цього, крім традиційних методичних прийомів, що забезпечують не сурове регулювання збільшення вимог до реакції на об’єкт (введення в вправу з партнером завдань, які передбачають варірування швидкості) більше використовують тренажерні пристрої. (Л.П. Матвєєв, 1991).

Реакція вибору-більш складна реакція, яка залежить від таких факторів, як латентний час простої реакції, великий запас тактичних дій і технічних прийомів, які відпрацьовані на уроках, вміння миттєво вибрати найбільш кращий варіант. Реакція вибору тренується в процесі навчання за допомогою спеціально підібраних вправ, які ускладнюються (С.М. Вайцеховський, 1971).

Методика розвитку швидкості виконання необтяжених поодиноких рухів

Бистрота поодинокого руху частково розвивається за допомогою силових і швидкісно – силових вправ. Наприклад, метання, стрибки, бігові вправи. Деякий ефект дають спеціальні швидкісні вправи, цінність яких полягає в тому, що вони створюють умови для виконання швидких рухів.

Для виховання бистроти руху з більшою ефективністю, може бути використаний змагальний метод. Його можна використовувати в двох формах:

А) при груповому виконанні вправи, після кожної команди вчителя із змагань вибуває учень, який виконав вправу останнім;

Б) вправа виконується в парах: визначається переможець, потім змагаються переможці пар, і так до фіналу.

Можна використовувати такі вправи:

1. У стрибку вверх виконати хлопок у долоні перед груддю і за спиною.

2. У стрибку вверх виконати подвійне доторкання однієї ноги об іншу.

3. З в.п. лежачи на спині на відстані 1–3 м від стіни (ногами до неї) по сигналу встати і добігти до стіни.

4. Із в.п. лежачи на спині на гімнастичному маті по сигналу виконати кувирок вперед, стрибок вверх, присісти і прийняти положення упор лежачи.

5. Стоячи (на підлозі лежить набивний м’яч), по сигналу взяти м’яч і виконати кидок із-за голови.

Варіанти:

- м’яч лежить позаду п’ят;

- м’яч лежить попереду на відстані.

6. Стоячи, кинути м’яч вверх на висоту 1–1,5 м, повернутися на 360 і зловити його.

7. Із в.п. лежачи (набивний м’яч, що зажатий між ступнями) по сигналу взяти м’яч, встати, виконати кидок із-за голови.

8. Лежачи, виконати кидок від грудей уверх, встати і зловити його.

9. Під час стрибка спіймати м’яч, кинутий партнером, і до приземлення кинути партнеру.

10. Стоячи (гімнастична палиця вертикально одним кінцем на підлозі, іншим- у руці), відпустити палицю і зловити, нахиляючись вперед.

11. Стоячи (гімнастична палиця горизонтально перед груддю), відпустити палицю і зловити її на рівні стегон (з нахилом вперед, з хлопком у долоні).

12. Сточи (гімнастична палиця горизонтально над головою), з нахилом назад відпустити палицю і зловити, повернувшись на 180.

13. Стоячи на відстані 1,5–2 м від партнера (гімнастична палиця вертикально одним кінцем на підлозі, а іншим-в руці), відпустити свою палицю і схопити палицю партнера.

14. Стоячи обличчям до партнера на відстані 1,5–2 м від нього, палицю тримати вертикально за нижній кінець у витягнутій руці. По сигналу відпустити свою палицю і спіймати палицю партнера. (С.М. Вайцеховський, 1971)

Методика розвитку частоти ненавантаженого руху

Здібність до високого темпу рухів може розвиватися. Для цього рекомендується виконувати короткочасні (10–20 сек) серії вправ в максимальному темпі. Вони особливо ефективні при використанні метронома, ритмічної музики і різноманітних прийомів, що дозволяють контролювати і збільшувати темп рухів.

Підбираючи вправи, треба зупинятися на тих, в яких високий темп руху і збільшення його до максимального не буде супроводжуватися зміною форми руху.

Спеціалізовані вправи для розвитку частоти ненавантаженого руху може виконуватися:

- у заданому темпі і збільшення його;

- у вигляді змагань: хто швидше виконає дану кількість повторень за певний відрізок часу.

Можна використовувати такі вправи:

1. Біг на короткі відрізки-10–15 м.

2. стрибки вперед-назад через будь-який предмет (гімнастичну лавку, набивний м’яч тощо).

3. Стрибки зі скакалкою.

4. Обертання прямих рук.

5. Поперемінне і одночасне піднімання легких гантель від стегон вверх.

6. Обертання набивного м’яча навколо тулуба.

7. Кидки набивного м’яча різними способами. (С.М. Вайцеховський, 1971)

Для розвитку частоти руху використовують:

1. Біг на місці протягом 5 сек з максимальною частотою.

2. Біг із заданою частотою кроків протягом 10–15 сек

Також можна використовувати вагу навантаження 15–20% від максимального. (О.М. Худолій, 2004)

Швидкісний бар’єр

Багаторазове повторення рухових дій може привести до динамічного стереотипу (швидкісний бар’єра) і як наслідок цього – до стабілізації швидкості руху. Найбільш ефективною методикою його зупинення є широка варіативність вправ. З цією метою рекомендуються наступні методичні прийоми, які підвищують швидкість руху:

1) полегшення зовнішніх умов і використання додаткових сил, які прискорюють рух;

2) використовування ефекту «прискорюючої післядії» і варірування навантажень. Було замічено, що швидкість руху тимчасово збільшується під впливом виконання того ж самого руху з навантаженням.

3) лідирування і сенсорна активізація швидкісних проявів (біг за лідером-партнером тощо);

4) використання ефекту «розгону» і введення прискорюючих фаз у вправі (біг з ходу);

5) «звуження» просторово-часових меж виконання вправи (скорочення часу гри, зменшення розмірів майданчику).

Методика розвитку бистроти реалізації багатосуглобного руху, зв’язаного зі зміною положення тіла у просторі, а також переключення з однієї дії на іншу за відсутності значного зовнішнього опору.

Для розвитку бистроти провідним методом є повторний метод, що укладається в повторному виконанні визначених вправ з максимальною швидкістю з інтервалами на відпочинок. Ефективними засобами розвитку бистроти є рухливі ігри та естафети, у яких відбувається переключення з однієї дії на іншу. (О.М. Худолій, 2004)

Можна використовувати такі рухливі ігри:

1) «Квачику, дай руку!»

2) «Відніми»

3)» Наздожени»

4) «Не зачепи шнур»

5) «Сірий кіт»

6) «Хлібчик» (Н. Андрощук, 2001).

Є.Є. Захаров для розвитку бистроти використовує такі методи і засоби (див. табл. 1.3.1)