Сторінка
1

Розвиток бистроти у школярів середніх класів засобами тхеквондо

З 2009–2010 навчального року в загальноосвітніх школах України ввели нову навчальну програму з фізичної культури для 5–9 класів. Вона спрямована на реалізацію принципу варіативності навчального процесу.

Навчальна програма містить інваріантну та варіативну частини. Інваріантну частину програми складають теоретико-методична та загально фізична підготовка. Варіативні модулі представлені різними видами спорту чи фізкультурної діяльності.

В наш час тхеквондо стає популярним видом спорту як у світі так і в Україні. Багато дітей займаються цим видом спорту і не має не яких обмежень для охочих тренуватися. Тхеквондо – універсальний засіб розвитку всіх фізичних якостей. Тому впровадження його як варіативний модуль повинен принести позитивні зміни у стані дітей.

Як свідчить аналіз спеціальної літератури багато праць присвячено методиці розвитку спритності засобами гімнастики і легкої атлетики. Тестування рухових здібностей розглядав Л.П. Сергієнко, оптимізацію процесу фізичного виховання школярів досліджував І.П. Масляк, швидкісну – силову підготовку у єдиноборствах – Чой Сунг Мо. Автори пропонують багато методик для розвитку спритності у дітей різних вікових груп. Але праць присвячених розвитку бистроти у дітей середніх класів засобами тхеквондо на уроках фізичної культури ще не було, що і визначило актуальність теми роботи.

Об’єкт дослідження – процес розвитку бистроти у дітей середнього шкільного віку.

Предмет дослідження – методика розвитку бистроти у дітей середніх класів засобами тхеквондо.

Мета роботи – розробити методику розвитку швидкості в учнів середніх класів засобами тхеквондо та експериментально перевірити ефективність розробленої методики.

Завдання:

1. Здійснити аналіз наукової, навчально-методичної та іншої літератури з теми дослідження.

2. Розробити методику розвитку швидкісних здібностей засобами тхеквондо для учнів середніх класів.

3. Перевірити вплив розробленої методики на розвиток бистроти середніх школярів.

4. Розробити практичні рекомендації щодо розвитку бистроти в учнів середніх класів засобами тхеквондо

Для вирішення поставлених завдань були використані наступні методи:

1. Аналіз спеціально-методичної і наукової літератури та інших джерел;

2. Педагогічний експеримент;

3. Педагогічні спостереження

4. Тестування

5. Методи математичної статистики.

Наукова новизна та практичне значення дослідження. У ході дослідження був розроблений новий варіативний навчальний модуль «Тхеквондо» для учнів середніх класів, який був впроваджений у навчально – виховний процес у загальноосвітній заклад. Після проходження навчального матеріалу було проведено тестування, за допомогою якого було доведено ефективність технічних дій тхеквондо у методиці вдосконаленні бистроти.

Структура роботи. Робота викладена на 86 сторінках. Складається з 5 розділів, вступу, висновків, списку використаної літератури, додатків, 20 таблиць, 4 малюнків.

Загальна характеристика бистроти як фізичної здібності

Бистрота-це здібність людини до високої швидкості рухів, що виконуються у відсутності значного зовнішнього опору і не вимагає енергетичних витрат (О.М. Худолій, 2004).

С.М. Вайцеховський вважає, що бистрота-це здатність людини виконувати рух за мінімальний відрізок часу, а також, що вона є найголовнішим фактором в багатьох видах спорту.

Б.А. Ашмарін розглядає бистроту як прояв центральних і периферичних нервових структур рухового апарату людини, що дозволяють переміщувати тіло і окремі його ланки за мінімально короткий час.

Бистроту як комплекс властивостей, які притаманні функціональним системам людини, не треба ототожнювати із зовнішніми швидкісними характеристиками рухових дій (швидкість окремо взятих рухів, темп тощо). Останні зумовлені тим, що відносяться не лише до бистроти, а ще до силових та інших рухових здібностей. Тому під бистротою треба розуміти лише ті сторони здібностей, які реалізуються в дії, від яких крім всіх інших факторів в кінцевому результаті буде залежить швидкість рухових проявів. Дослідження, особливо ті, що проводилися останні десятиліття, дають змогу вважати, що деякі прояви бистроти відносно незалежні один від одного і що фактори, які лежать в їх основі не однозначні, Тому замість поняття «бистрота» все частіше користуються дифференціюючим терміном «швидкісні здібності» (Л.П. Матвєєв, 1991).

Швидкісні здібності – це сукупність індивідуальних особливостей, що зумовлюють бистроту виконання рухових дій (А.А. Гужаловський, 1986).

Основними факторами, що детермінують прояв бистроти, є:

– рухливість нервових процесів.

Збудливість рухових центрів лімітує переважно швидкість реагувань та поодиноких рухів, лабільність нервових процесів – частоту рухів. При цьому слід пам’ятати, що надто висока частота рухів може викликати небажану швидкісну напруженість, тому швидкісні вправи необхідно виконувати з варіативною частотою рухів.

– потужність і ємність креатин фосфатного джерела енергії і буферних систем

Найоперативнішим і найпотужнішим енергетичним ресурсом швидкої роботи є процес ресинтезу АТФ за рахунок КрФ. Але ємність цього джерела невисока.

– рівень розвитку швидкої та вибухової сили

У процесі виконання швидких рухових дій приходиться долати значний опір, тому швидкість у цілісній руховій діяльності залежить від рівня швидкої та вибухової сили

– рівень розвитку гнучкості

Еластичність опорно-рухового апарату є необхідною умовою виконання вправ з великою амплітудою і меншою витрати енергії.

– інтенсивність вольових зусиль

З метою підвищення емоційного тла тренувань та мобілізації вольових зусиль доцільно широко використовувати ігровий та змагальний методи. (Б.А. Ашмарін, 1990).

На розвиток прудкості впливають генетичні фактори. За даними Л.П. Сергієнко:

- Спадковість визначає розвиток простої рухової реакції до 93%;

- Швидкість одиночного руху в рівних долях залежить від спадковості і середовища;

- Максимальна частота руху окремих сегментів тіла обумовлена в розвитку спадково – середовищ ними факторами

- Розвиток прудкості знаходиться під більшим контролем генетичних факторів у жінок, ніж у чоловіків.

Більшість авторів виділяють такі різновиди бистроти:

а) латентний час рухової реакції;

б) швидкість виконання необтяжених поодиноких рухів;

в) частота ненавантаженого руху.

Але Б.М. Шиян виділяє також швидкий початок рухів, що у спортивній практиці називається різкістю. Вона залежить від прояву вибухової сили і має значення для ефективності швидкісно-силових вправ, зростання швидкості початку рухів.

Ще одним різновидом бистроти є здатність, яка дозволяє визначати швидкісні характеристики рухів («бистрота рухів»). І.Л. Матвєєв розділяє цей вид на вже знайому бистроту одиночного руху і бистроту, що проявляється в темпі повторень рухів. О.М. Худолій до форм вияву бистроти відносить бистроту реалізації багатосуглобного руху, зв’язаного із зміною положення тіла у просторі, а також переключення з однієї дії на іншу за відсутності значного зовнішнього опору.