Сторінка
1

Фізичне виховання

Одне з головних завдань курсу теорії і методики фізичного виховання - це оволодіння вмінням інтегрувати знання та знаходити шляхи реалізації цих знань в практичній діяльності. ТіМФВ користується різними визначеннями і поняттями які пов’язані з цим процесом. Визначень і понять є дуже багато, але для розуміння суті предмету достатньо знати наступні:

Фізичне виховання - організований процес управління фізичним розвитком і фізичною освітою людини за допомогою фізичних вправ, гігієнічних мироприємств та деяких інших засобів з метою формування фізичних якостей і набуття знань, вимогам суспільства або інтересам особистості.

Фізичне виховання - це педагогічний процес направлений на вдосконалення морфологічних, функціональних, моральних і вольових проявів людини. Оволодіння знаннями, вміннями і навичками для досягнення певних результатів. Коли мова йде про фізичне виховання, то мається на увазі: зміцнення здоров’я, розвиток фізичних сил і виховання вольових якостей.

У фізичному вихованні є дві сторони: фізична освіта і виховання фізичних якостей.

Фізична освіта включає: набуття певних знань, вмінь і навиків виконувати фізичні вправи і вміння застосовувати їх в житті.

Виховання фізичних якостей включає: підвищення результативності в силових і швидкісних проявах, покращення витривалості, гнучкості і спритності. Ці сторони тісно пов’язані між собою (наприклад: якщо повторюються бігові вправи то виховується сила і т.д. закріплюється і вдосконалюється техніка).

Фізичний розвиток - це природній процес поступового становлення і зміни форм і функцій організму людини. В ході розвитку можна виділити 3 фази:

1. підвищення рівня;

2. відносна стабілізація;

3. поступове зниження фізичних можливостей людей.

Найбільш бурний розвиток в дошкільному і молодшому шкільному віці, але він продовжується протягом всього періоду навчання в школі.

Передумовою фізичного розвитку є природні задатки дитини. Ці задатки передаються по спадковості, тому високих спортивних результатів досягне не кожен учень, але кожен може розвинути себе фізично при умові добросовісних, систематичних занять.

Фізична культура - це сукупність досягнень суспільства в справі створення і раціонального використання спеціальних засобів, методів і умов для ціленаправленого фізичного вдосконалення людини.

Фізична культура це частина загальної культури, тому рівень її розвитку залежить від рівня соціального і економічного розвитку суспільства. Фізична культура має багато функцій. Слід знати про такі як: нормативна, інформаційна (розповсюдження і накопичення, передача від покоління в покоління), комунікативна (спілкування), естетична, біологічна (потреба в русі, покращення фізичного стану).

Функції лежать в основі кваліфікації видів фізичної культури, яка може бути представлена як базова фізична культура, спорт, прикладна і оздоровча фізична культура.

Базова фізична культура - забезпечує фізкультурну освіту і фізичну підготовку людини. Фундаментальною частиною базової фізичної культури є шкільна фізична культура. Базова фізична культура включає подальшу фізичну підготовку, що забезпечує більш високий рівень фізичної підготовленості.

Спорт - забезпечує найбільш значну степінь розвитку фізичних можливостей людини. Масовий спорт входить в склад базової фізичної культури. Спорт вищих досягнень являє собою особливу сферу фізичної культури.

Прикладна фізична культура - поділяється на професійну, прикладну і воєнно-прикладну. Вона є включена в сферу професійної діяльності, а також в систему спеціальної підготовки в залежності від конкретних вимог і умов професії.

Оздоровча фізична культура - відновлення тимчасово втрачених функціональних можливостей організму. Гігієнічна фізична культура - покращення стану організму.

Фізкультурна освіта - оволодіння людиною певними знаннями, руховими вміннями і навичками (наприклад вміння плавати, ходити на лижах), а також вміння керувати рухами свого тіла, добре орієнтуватись в просторі і часі.

Процес фізичного виховання не може бути відірваний від процесу фізичного розвитку. Коли ми чомусь навчаємось, то ми одночасно сприяємо і вихованню (розвитку) рухових якостей, наприклад - так, під час пересування на лижах виховується витривалість, спритність, сила і швидкість. Таким чином, управління фізичним розвитком і фізична освіта разом становлять єдиний процес фізичного виховання.

Фізичне виховання завжди здійснюється по визначеній системі в поняття якого входить не тільки педагогічний процес, але й спеціальні форми організації людей, програми, нормативні вимоги. Фізичне виховання завжди становить основу системи.

Система фізичного виховання - це сукупність ідеологічних і науково-методичних основ фізичного виховання, а також організацій і установ здійснюючих і контролюючих його. Кожна система фізичного виховання має певну ідейну направленість, а також вона направлена на підготовку людини до певної діяльності, або на конкретне призначення, тому так і називається "фізична підготовка”.

Фізична підготовка - це спеціалізований процес фізичного виховання направлений на вирішення будь-якого практичного завдання (наприклад - фізична підготовка спортсменів).

Фізична підготовка спортсменів - це розвиток фізичних сил і підвищення спортивної майстерності. Стан людини досягнутий в результаті фізичної підготовки називають фізичною підготовленістю - це оптимальний стан організму для виконання будь-якої роботи.

Фізичне вдосконалення - це ознака всебічно розвиненої людини. Під цим терміном слід розуміти найкращий фізичний стан і найкращу фізичну підготовленість.

Фізичні якості - властивості, характеризуючи окремі якісні сторони рухових можливостей людини: сила, гнучкість, витривалість та ін.

Фізична рекреація (відновлення) - комплекс мироприємств, направлений на вдосконалення процесів відновлення працездатності після фізичної та розумової роботи.

Фізична реабілітація (відновлення здібностей) - комплекс мироприємств, направлений на відновлення втраченої або послабленої функції після захворювання чи травми.

2. Соціальна обумовленість виникнення та розвитку фізичного виховання.

Виникнення і початковий розвиток фізичного виховання, як суспільного явища, визначалось буттям і свідомістю народу, було ціленаправленим.

Виникнення фізичного виховання відноситься до самого раннього періоду в історії людського суспільства. Воно обумовлює взаємодію об’єктивних і суб’єктивних факторів. Тисячоліттями людина змагалась із тваринами в силі, витривалості, швидкості, спритності. Успіх в цьому міг бути досягнутий лише при умові хорошої фізичної підготовленості. Метання коп’я, дисків, використання знарядь праці вимагало довгого тривалого навчання для формування якісно нових рухових навиків. Але потреби виробництва в фізично підготовлених людях не могли призвести до виникнення фізичного виховання. Необхідно було щоб ці потреби привели людину до усвідомлення ефекту вправ (розуміння впливу фізичної підготовки на ефективність оволодіння знаряддями праці на процес праці).