Сторінка
10

Фізичне виховання

Більшість рухових якостей людини у процесі особистого розвитку змінюються нерівномірно (гетерохронно). В деякі роки та чи інша якість має дуже високі темпи приросту. Ці вікові періоди можуть чергуватися з роками дуже малого приросту якості або навіть спаду її показників. Періоди високих темпів приросту рухових якостей називають "сенситивними".

Між руховими якостями існує тісний взаємозв'язок, який у спортивній літературі прийнято називати "переносом".

Перенос може бути:

позитивним, якщо розвиток однієї якості позитивно впливає на прояв іншої,

або негативним (якщо розвиток однієї якості негативно впливає на прояв іншої). (рис. 1)

Рис. 1. Схема переносу фізичних якостей

Перенос з однієї рухової якості на іншу

Наприклад,

на початкових етапах тренування зростання максимальної сили позитивно позначається на прояві швидкості в циклічних рухах;

при розвитку гнучкості збільшується не тільки амплітуда рухів, але і сила м'язів, які піддаються розтягуванню;

розвиток загальної витривалості (в певних межах) веде до підвищення спеціальної витривалості, що, в свою чергу, сприяє зростанню сили м’язів.

водночас у висококваліфікованих спринтерів може спостерігатись навіть зворотний зв'язок, тобто зростання сили (внаслідок тренування з обтяженнями) може негативно вплинути на швидкість бігу.

ще яскравіше зворотній зв'язок проявляється між максимальною силою і загальною витривалістю.

Позитивний перенос з однієї вправи на іншу, або на виробничі і побутові рухові дії.

Наприклад,

сила, розвинута за допомогою вправ з обтяженнями (штанга), може сприяти покращенню результатів у штовханні ядра, чи в роботі вантажника,

витривалість, розвинута в бігу, сприяє покращенню результатів в лижних гонках, і навпаки.

Позитивний перенос з однієї групи м'язів на іншу

Наприклад,

встановлено, що витривалість з тренованої ноги майже на 45% переноситься на нетреновану,

а при тривалому силовому тренуванні правого чи лівого боку тіла спостерігається збільшення сили м'язів симетричного нетренованого боку.

2. Швидкість як рухова якість людини

Швидкість - це здатність людини до термінового реагування на подразники та до високої швидкості рухів, що виконуються при відсутності значного зовнішнього опору.

Численними дослідженнями встановлено, що швидкість є комплексною руховою якістю, яка проявляється через:

1) швидкість рухових реакцій;

2) швидкість виконання необтяжених поодиноких рухів;

3) частоту (темп) необтяжених рухів;

4) швидкий початок рухів, що у спортивній практиці називають різкістю.

А зараз детальніше зупинимось на кожному пункті.

1) Рухова реакція - це здатність людини відповідати окремими рухами або руховими діями на різноманітні подразники.

Розрізняють різні реакції:

Проста рухова реакція людини - це її здатність якомога швидше відповісти заздалегідь відомою руховою дією на заздалегідь відомий подразник (сигнал). Класичним прикладом простої реакції є старт у бігу, плаванні тощо.

Складні реагування залежать від оперативності точної оцінки ситуації, вибору оптимального рухового рішення та швидкості його реалізації.

В екстремальних умовах рухової діяльності найчастіше зустрічаються реакції на об'єкт, що рухається (РОР), та реакції вибору адекватної рухової дії на певні подразники (РВ).

Реакція людини на об'єкт, що рухається. Це її здатність якнайшвидше і точніше реагувати на нестандартні переміщення певного об'єкта (об'єктів) в умовах дефіциту часу та простору.

В основі реагування на об'єкт, що рухається, лежить уміння постійно утримувати його в полі зору, оцінювати просторові і часові параметри переміщення об'єкта та швидко підбирати адекватні відповіді.

Реакція вибору - це здатність людини якнайшвидше і точніше добирати адекватні відповіді на різноманітні подразники в умовах дефіциту часу та простору.

2) Швидкості поодиноких рухів. Прості необтяжені рухи (одиночний удар у боксі, укол у фехтуванні, метання, стрибки) вимагають максимального прояву швидкості. У складніших за координацією рухах швидкість їх виконання залежить від удосконалення між м'язової координації.

3) Частота (темп) не обтяжених рухів виключно важливе значення має у циклічних рухових діях (спринт) та при швидкому повторенні ациклічних рухів (серія ударів у боксі).

4) Швидкий початок руху (різкість) залежить від прояву вибухової сили і має значення для ефективності швидкісно-силових вправ, зростання швидкості початку рухів.

Чинники, що зумовлюють прояв швидкості:

1) рухливість нервових процесів. Збудливість рухових центрів лімітує переважно швидкість реагувань та поодиноких рухів, лабільність нервових процесів - частоту рухів. Надто висока частота рухів може викликати небажану швидкісну напруженість, тому швидкісні вправи необхідно виконувати з варіативною частотою рухів. Найсприятливіші передумови для вдосконалення рухливості нервових процесів складаються у дитячому віці (до 12-13 років);

2) рівень розвитку швидкої та вибухової сили. У процесі виконання швидких рухових дій приходиться долати значний опір, тому швидкість у цілісній руховій діяльності залежить від рівня швидкої та вибухової сили. Наприклад, швидкість бігу залежить від частоти і довжини кроків, а останні, в свою чергу, - від сили і швидкості відштовхування та амплітуди рухів ніг. Високий рівень вибухової сили сприяє покращенню здатності до швидкого початку рухів;

3) рівень розвитку гнучкості. Еластичність опорно-рухового апарату є необхідною умовою виконання вправ з великою амплітудою і меншої витрати енергії. Тому вправи на розтягування та розслаблення м'язів повинні бути складовою частиною тренування, спрямованого на вдосконалення швидкості;

4) інтенсивність вольових зусиль. З метою підвищення емоційного фону тренувань та мобілізації вольових зусиль доцільно широко використовувати ігровий та змагальний методи.

Засоби вдосконалення швидкості

1. Для комплексного розвитку рухових реакцій у поєднанні з іншими проявами швидкості найефективнішими є рухливі і спортивні ігри за спрощеними правилами та на менших, відносно стандартних, майданчиках. Хороший ефект дає також виконання циклічних вправ з миттєвою зміною темпу, напрямку, виду руху тощо, за командою.

2. Для розвитку швидкості виконання ациклічних поодиноких рухових дій застосовують циклічні вправи, рухливі і спортивні ігри. При цьому виконувати їх необхідно з варіативною швидкістю та в варіативних умовах, а полегшення й ускладнення не повинні призводити до порушення структури вправи.

3. Для розвитку швидкості циклічних вправ використовують такі засоби:

рухливі і спортивні ігри на майданчиках, менших, ніж стандартні, естафети;

біг, плавання, інші циклічні рухові дії з гандикапом;

імітації рухів руками, ногами циклічних рухових дій з максимальною і варіативною частотою у різних вихідних положеннях (стоячи, лежачи, сидячи) та у повній координації з максимальною і варіативною частотою;