Сторінка
7
Недоліки організації дозвілля викликають підвищену плинність робочої сили, відпливу працездатної молоді із села, полишення людьми нових освоєних територій.
Характерною тенденцією наших днів у сфері молодіжного студентського дозвілля є незапитаність суспільством культурного потенціалу частини молодих людей. Науковці стверджують, що близько 76% молоді (переважно випускники середніх спеціальних та вищих навчальних закладів) свої культурні запити найчастіше реалізують у вузькому колі однолітків, друзів, в «тусовочних» компаніях. Більшість з них глибоко розчарована змістом і спрямованістю діяльності культурно-дозвіллєвих закладів, тому вони їх і не відвідують. Зупинимось більш детально на аналізі таких причин.
Однією з них є стереотипність їх форм роботи, відсутність гнучкості та мобільності в задоволенні різних культурно-дозвіллєвих потреб та інтересів молоді. Робота цих закладів, на думку таких груп молоді, надмірно заформалізована і має характер заздалегідь спланованих заходів.
Другою причиною є надмірна комерціалізація культурно-дозвіллєвої сфери. Дозвілля дозволяє не тільки робити вільний вибір у пошуках самоствердження і самореалізації творчих здібностей особистості - воно потребує певних матеріальних витрат. Наприклад, за навчання конкретним формам діяльності, аматорським заняттям, за користування спортивними спорудами, відвідування видовищ і т. ін. Але водночас з цим можлива компенсація цих витрат не тільки моральна, а й матеріальна. Навіть такий демократичний вид відпочинку як туризм у сучасних умовах з розповсюдженням “шоп”-турів набрав комерційного відтінку, оскільки став сферою специфічного бізнесу.
Наступна тенденція сучасного дозвілля – його індивідуалізація. Вона належить до історичних матеріальних процесів, що вирізняють конкретну людину, котра отримує визнання, як окремий, який відрізняється від інших індивід. Основа індивідуалізації особистості закладається в процесі соціалізації, яка починається в сім’ї й школі.
Індивідуалізація в сфері дозвілля – процес неоднозначний. Перш за все він характеризує прагнення людини відокремитись, реалізувати особисті інтереси. У зв’язку з цим збільшується цінність саме індивідуальних форм дозвіллєвої діяльності. Тому це й дістає відображення у виборі видів дозвілля, їх спеціалізації і диференціації. Перетворення дозвілля на інститут організації форм дозвіллєвого життя, прийняття правил для учасників тієї чи іншої діяльності, встановлення норм і якихось рамок для фестивалів та змагань розширили дисциплінарний контроль над дозвіллям. Індивід віддає данину обов’язкам, покладеним на нього вибраною формою дозвілля, що розглядаються практично як умови участі в ній, тим самим обмежуючи свободу.
Ще один важливий момент в умовах сучасного інформаційного суспільства: індустрія дозвілля заохочує і зміцнює “самолюбство індивідуалізованої особистості”. Тобто масові товари, які виробляються для дозвілля, пропонуються як унікальні й престижні деталі особистого способу життя. Саме на це спрямовані викрутаси маркетингу та реклами. Наше споживання товарів роз’єднує і диференціює нас як індивідів, закріплює соціальну нерівність, підкреслюючи якусь економічну елітарність, яка набирає певної психологічної привабливості. Але яким шляхом не йшло б і в яких умовах не існувало б те чи інше суспільство, його чи не найважливіша мета – зменшення соціальної напруги.
У сучасній науковій літературі немає традиції розглядати дозвілля і форми його використання з точки зору соціально-психологічного впливу. Але цей аспект дозвілля дуже важливий, оскільки розкриває механізм керування ним через психіку людини.
Наприклад, такі форми дозвілля, як ігровий бізнес, специфічні клуби спілкування, різноманітні нічні заклади здатні, з одного боку, знімати стреси, агресивність і сублімувати особистість, а, з іншого боку, вносять деструктивність у життя людини, створюючи додаткове поле соціально-кримінальної напруженості, оскільки вони – живильне середовище для кримінальної поведінки в сфері дозвілля.
Певна специфіка дозвілля накладається національними традиціями, які мають глибокі історичні корені, що формують самобутність світогляду і світовідчуття. При вивчення культури дозвілля треба враховувати ці національні особливості.
Ще одна характерна риса дозвілля студентської молоді - великий обсяг вільного часу. Також для молодих людей характерний низький рівень усвідомлення значущості дозвілля. Крім того, молодь неоднорідна. Вона складається з різних груп, які різняться соціальною приналежністю. Все це визначило виникнення молодіжної субкультури, яка яскравіше за все виявилася в сфері дозвілля.
Потреба в глибокому духовному особистому контакті особливо гостро переживається в юнацькому віці, коли прагнення молодої людини до усвідомлення своєї індивідуальності, самовираження потребує, як люстерко, іншого “Я”, прояву співучасті. Вільне спілкування – не просто засіб проведення дозвілля, але й самовираження особистості, встановлення нових людських контактів, із яких поступово викристалізується щось інтимне, виключно своє.
Спілкування з однолітками, як вважає один з дослідників проблем молоді О.М. Леонтьєв, є домінуючим серед інших стосунків в молодіжному середовищі. Виходячи з його концепції про провідну діяльність, можна вирішити питання про співвідношення спілкування і ціннісно-орієнтовної діяльності як підпорядкування мети мотиву діяльності дозвілля [29]. Тоді спілкування є діями, спрямованими на реалізацію ціннісно-орієнтованої діяльності – провідної в юнацькому віці, без спілкування з собі подібними неможливий оптимальний процес соціалізації молоді: створення сім’ї, забезпечення стійкого становища в своєму середовищі, розширення кола друзів та знайомих, безперебійне отримання свіжої інформації.
Підсумовуючи все різноманіття наведених точок зору і підходів до природи спілкування і ставлення до неї студентської молоді, його можна розглядати як:
необхідну умову життєдіяльності людини і суспільства;
джерело творчого перетворення індивіда на особистість;
форму передачі знань і соціального досвіду;
вихідний пункт самосвідомості особистості;
регулятор поведінки людей в суспільстві;
самостійний вид діяльності.
Однією з характерних рис проблеми формування та впровадження культури дозвілля є гра. Молодь більш схильна до ігрової діяльності, бо вона захоплює людську психіку, дає постійний приплив емоцій, нових відчуттів. З великими труднощами пристосовується вона до діяльності одноманітної і спеціалізованої. Саме в грі може реалізуватися пошукова і творчо-експериментальна активність, що допомагає пізнавати нове, невідоме, бо ці фактори завжди ваблять молодих людей. Взаємозв’язок гри і дозвілля очевидний, але їх стосунки дуже часто мають складний характер.
Реальність дозвілля, як вважають учені О.С. Каргін та М.А. Хрєнов, є реальність ігрового самовираження людини, яке надбудовується над її самовираженням в культурі і суспільстві. Культура, на їх думку, не тільки сприяє розвитку якихось особливостей психологічного типу особистості, але й пригнічує розвиток інших. “Те, що пригнічується культурою в її суспільній і державній реальності, - підкреслюють вони, - оживає в ситуаціях, характерних для гри. В дозвіллі відбувається ігрове поповнення особливостей особистості, які не можуть реалізуватися в культурі”.