Сторінка
1
У період побудови незалежної суверенної самостійної держави ключовим завданням є розвиток духовності особистості, громадянина. Особливо це актуальним є для підростаючого покоління та молоді. У цьому контексті організація дозвілля студентської молоді є складною і суперечливою проблемою. З одного боку, маючи можливість вибирати заняття на дозвіллі за власним бажанням, молоді люди часто не готові до свідомого вибору видів діяльності, які сприяли б повноцінному формуванню особистості. З іншого боку, студенти, особливо 1-х-2-их курсів, прагнучи до самостійності у виборі форм дозвілля, обмежені певними соціальними ролями порівняно зі студентами випускних курсів. Отож, не маючи стійких інтересів щодо організації вільного часу, молоді люди охоче переймають від дорослих його зразки та моделі, до того ж не завжди позитивні й відповідні рівню їх психічного та фізичного розвитку, потребам та інтересам. А це породжує пасивність при залученні до духовних цінностей.
Дуже часто в організації вільного часу студентів трапляються суттєві педагогічні помилки, професійна некомпетентність, а також небажання організаторів брати на себе відповідальність. Далеко не поодинокі випадки, коли організація вільного часу студентів зводиться або до окремих розважальних заходів, або до перенесення в сферу дозвілля методів і форм навчальної діяльності. Отже, молодих людей вабить те, де може і не бути соціально корисної, цікавої для них справи, але є реальний ризик, можливість проявити себе, хай навіть у сумнівних вчинках.
Один з важливих шляхів виходу з цієї кризової ситуації в Україні - активне залучення молоді до різноманітних сфер суспільного життя. Молодь – не тільки “живе теперішнє”, але й “живе майбутнє”. Саме вона значною мірою визначатиме зміст, спрямованість та характер завтрашнього дня суспільства.
Викликає тривогу відсутність у частини студентської молоді стимулу до навчання, самоосвіти, творчості, розвитку своїх здібностей і т.д. Поширення недержавної освіти, а також розширення додаткових платних освітніх послуг уже зараз значно розмежувало молодіжне середовище. До того ж це розмежування йде не за рівнем знань і здібностей молодих людей, а за матеріальними можливостями батьків. Ця ситуація, крім соціальної напруженості, може призвести до втрати значної частини інтелектуального потенціалу держави внаслідок соціальної нерівності. Зростає питома вага молодих осіб у загальній кількості засуджених за окремі правопорушення, і ця тенденція, на жаль, зростає.
Важливе місце в житті молоді займає вільний час. Він - один із важливих засобів формування особистості молодої людини. Вільний час безпосередньо впливає на виробничо-трудову сферу, бо в його умовах найбільш сприятливо відбуваються рекреаційно-відтворювальні процеси, які знімають інтенсивні фізичні, інтелектуальні, психічні навантаження.
За багато попередніх років діяльність соціальних інститутів дозвілля в нашій державі мала політизований, заорганізований характер. Їх діяльність дуже часто була відірвана від реальних дозвільних інтересів молоді. Вони не стимулювали у неї соціально-культурну творчість, не формували справжньої культури дозвілля. В зв’язку з цим не витримує критики діяльність наймасовіших закладів дозвілля – клубів.
Проблеми молоді та молодіжного дозвілля в Україні активно вивчають В. Оссовський, Е. Головаха, Л. Яковенко, М. Головатий, Л. Виговський, Н. Прозур, В. Перебенесюк, І. Бекешкіна. Стильові та структурні особливості вільного часу знайшли відображення в дослідженнях І. Євтєєвої, А. Щавель, М. Головатого, Ф. Виданова, В. Дімова, Л. Когана, В. Пічі та ін.
У соціально-педагогічних дослідженнях проблеми нашої дипломної роботи використовуються висновки та рекомендації вчених, які працюють над проблемами функціонування молодіжної субкультури і культурної соціалізації молоді (І. Андрєєва, Н. Голубкова, Н. Литовська, Л. Швидка).
Ретельно проаналізовані соціологічні дослідження духовних потреб молоді в сфері дозвілля як у працях українських вчених (І. Бех, І. Зязюн, Г. Сагач, І. Степаненко, П. Щербань, Ж. Юзвак), так і російських (Н. Вересова, Б. Грушина, Б. Трегубова, В.С. Цукермана та ін.)
Важливе значення у вивченні проблем молодіжного дозвілля мають філософсько-соціологічні дослідження вільного часу і культури дозвілля, які знайшли відображення в працях українських вчених (А. Воловик, Л. Швидка, А. Решетніченко, В. Перебенесюк, І. Бекешкіна та ін.).
Клуб нового типу – якісно інше громадське формування, вільне від політичних нашарувань, заорганізованості, формалізму, жорсткої регламентації внутрішнього життя. Цей заклад повинен сприяти задоволенню зростаючого інтересу до своєї історії, культурно-мистецьких витоків, побутових традицій, обрядовості.
Враховуючи актуальність проблеми, її недостатню розробленість в теорії і практиці роботи вищих навчальних закладів, протиріччя між потенційними можливостями клубів у формуванні культури дозвілля студентів і станом виховної практики, відсутністю методики виховання цієї характеристики особистості, було визначено тему дипломного дослідження: „Формування культури дозвілля студентів вищих навчальних закладів в умовах роботи студентського клубу”.
Об’єкт дослідження – виховний процес в умовах діяльності студентського клубу.
Предмет дослідження – соціально-педагогічні умови формування культури дозвілля студентів у студентському клубі.
Мета дослідження полягає в теоретичному обґрунтуванні та експериментальній перевірці соціально-педагогічних умов формування культури дозвілля студентів вищих навчальних закладів у студентському клубі.
Гіпотеза дослідження: клубна діяльність може стати ефективним засобом формування культури дозвілля та самореалізації студента, якщо зміст цієї діяльності сприятиме розвитку комунікативних здібностей студентів у спілкуванні з різноманітним навколишнім соціокультурним середовищем, а також будуть створені необхідні соціально-педагогічні умови учасникам клубу для виявлення себе як суб’єктів за допомогою актуалізації творчих здібностей, а також для перенесення їх в інші сфери життя.
Відповідно до мети та гіпотези дослідження визначені наступні завдання:
1. З’ясувати стан розробленості проблеми у наукових дослідженнях.
2. Виявити сутність, структуру і функції студентського клубу у виховній системі вищого навчального закладу ( на прикладі ХНУ).
3. Обґрунтувати соціально-педагогічні умови та експериментально перевірити можливості студентського клубу для успішного формування культури дозвілля студентів, а також модель формування культури дозвілля студентської молоді.
4. На основі матеріалів дослідження розробити методичні рекомендації щодо оптимізації культури дозвілля студентів вищих навчальних закладів в умовах роботи студентського клубу.
Методи дослідження. Теоретичний аналіз психолого-педагогічної та методичної літератури дав змогу визначити основні положення, що склали теоретичну основу дипломного дослідження. Для емпіричного дослідження використовувалося анкетування студентів, бесіди зі студентами, викладачами та працівниками клубу ХНУ, педагогічні спостереження, тестування, які дозволили з’ясувати стан досліджуваної проблеми.