Сторінка
15

Формування культури дозвілля студентів вищих навчальних закладів в умовах роботи студентського клубу

Студентський клуб має сприяти самореалізації особистості студента в колективі (організація домінування інтересів студентів (мається на увазі добровільне відвідування клубу), цей принцип полягає в тому, що розвиток особистості студента відбувається ефективно тільки тоді, коли він сам, з урахуванням своїх інтересів і можливостей, обере собі студію або гурток до душі; ігнорування цього принципу веде до зниження творчої активності, а іноді й до втрати цих інтересів).

Студентський клуб має сприяти самоактуалізації як засобу втілення індивідуальних творчих інтересів, а також саморозвитку і самореалізації особистого зростання в культурно-значущих сферах життєдіяльності суспільства соціалізації як засобу залучення до неформальних громадських процесів і структур.

Студентський клуб має виступати засобом дозвілля, розваги і розрядки індивідуального і групового напруження.

Студентський клуб здійснює розвиток особистості і тим ефективніший і різноманітніший, чим цілеспрямованіший процес виховання, навчання і за врахування природного творчого потенціалу людини. Чим більшою мірою викладачі, і зокрема керівники гуртків, заохочують самостійність і впевненість у своїх силах молодих людей, тим вищий ступінь їх реалізації як особистостей.

розвиток особистості у студентському клубі повинен бути обумовлений послідовним включенням людини в соціально-предметну діяльність. Чим ширше коло діяльності, в яке включений студент, тим більше збагачена його особистість.

1. На основі аналізу педагогічних джерел і досвіду практичної діяльності можна визначити діяльність студентського клубу в виховній системі вищого навчального закладу як педагогічно організованого процесу, а студентський клуб як добровільне об’єднання студентів, міжособистісні стосунки яких опосередковані суспільно цінним і особистісно значущим змістом колективної дозвіллєвої діяльності. Учасники цієї діяльності мають реальні можливості для виявлення себе як суб’єктів за рахунок актуалізації творчих здібностей, а також для перенесення набутих і отриманих здібностей в інші сфери життя.

Саме студентський клуб дає можливість забезпечення:

дозвілля як засобу розваги і розрядки індивідуального і групового напруження;

рекреації як засобу поповнення психофізичних сил, відновлення творчого потенціалу;

компенсації як засобу залучення до особистісно-значущих культурних цінностей;

соціалізації як засобу залучення до неформальних громадських процесів і структур;

самоактуалізації як засобу втілення індивідуальних творчих інтересів, а також саморозвитку і самореалізації особистого зростання в культурно-значущих сферах життєдіяльності суспільства.

Можна вирізнити такі напрями роботи, які здійснюються клубом:

соціально-адаптивну (надання психолого-педагогічної допомоги в засвоєнні позитивного досвіду в самовизначенні);

особистісно-розвивальну (врахування індивідуальних інтересів і здібностей студентів через включення в певну діяльність, що дозволяє самореалізуватися);

домінування творчих інтересів студентів (йдеться про добровільне відвідування клубу);

самореалізацію особистості студента в колективі (організація спільної творчої діяльності і співробітництва в групах студентів, об’єднаних за інтересами).

Основу педагогічного процесу в студентському клубі складає виховна робота, спрямована на усвідомлення студентами особистого змісту дозвіллєвої діяльності.

Культурно-дозвіллєва діяльність студентів визначається нами як активна, цілеспрямована, особистісно і професійно значуща діяльність, спрямована на їхній естетичний розвиток, а також на творче вирішення професійних завдань і особистісне самовдосконалення.

2.Таке розуміння цих категорій визначило наші підходи до організації процесу культурно-дозвіллєвої діяльності студентів у рамках діяльності студентського клубу й дозволило обґрунтувати комплекс соціально-педагогічних умов його ефективного функціонування і розвитку:

актуалізацію потреб культурно-дозвіллєвої діяльності, орієнтацію студентів на особистісне самопізнання та самореалізацію;

здійснення діагностичного підходу до визначення здібностей студентів;

реалізацію індивідуальних схильностей і здібностей студентів у конкретних видах культурно-дозвіллєвої діяльності, розвиток професійних і особистісно значущих якостей студентів;

формування досвіду культурно-дозвіллєвої діяльності, втілення вмінь у продуктах цієї діяльності.

3. Аналіз моделі культурно-дозвіллєвої діяльності студентського клубу ХНУ свідчить, що зміст і організаційні форми культури дозвілля розробляються на основі таких принципів:

принцип природовідповідності, що вказує на необхідність відповідності будь-якої діяльності природному розвитку людини;

принцип культуровідповідності формування культури дозвілля визначає відносини між вихованням і культурою, як середовищем, при цьому самовизначення студентів у процесі формування культури дозвілля відбувається на основі усвідомлення конкретної культурної інформації;

принцип додатковості дозволяє гармонізувати природовідповідне і культуровідповідне за умов відносного домінування будь-якої з цих двох сторін;

принцип індивідуалізації характеризується спрямованістю до конкретної особистості студента, враховує його особливості, ідеали, ціннісні орієнтації, перспективи;

принцип збереження соціальної особистості, спираючись на попередні принципи, регулює входження студентів у систему колективних, а потім і соціальних відносин, цей принцип вимагає прояву гуманності, опори на позитивне в особистості студента.

Процес розвитку культурно-дозвіллєвої діяльності студентів має рівневий характер і описує розвиток даної діяльності на репродуктивному і продуктивному рівнях.

У процесі дослідження ми дійшли висновку: сприяти розвитку студента може тільки та культурно-дозвіллєва діяльність, яка має цілісний, пошуковий і творчий характер. Під цілісністю у даному випадку розуміється повноцінне проходження студентом усіх її структурних компонентів у їх послідовності, взаємозв'язку і єдності: від мотивів - до цілей, від цілей до практичних дій, від практичних дій - до дій контролю й оцінки. Послідовність проходження всіх структурних компонентів культурно-дозвіллєвої діяльності в їх цілісності дозволило студентам стати суб'єктом даної діяльності.

Отримані нами результати дипломної роботи підтвердили гіпотезу і дозволили зробити такі висновки:

а) стимулювання культурно-дозвіллєвої діяльності та активності молоді найбільш оптимально здійснюється через цілеспрямовану самореалізацію молодих людей з певним культурно-творчим потенціалом, які мають певні навички лідерства і спроможні створювати навколо себе культурно-дозвіллєве середовище;

б) учасники діяльності клубу мають реальні можливості для виявлення себе як суб’єкти за рахунок актуалізації творчих здібностей, а також для перенесення набутих і отриманих здібностей в інші сфери життя;

в) основу педагогічного процесу по формуванню культури дозвілля студентів складає виховна робота, спрямована на усвідомлення молоддю особистого змісту дозвіллєвої діяльності;