Сторінка
5
Проведений нами аналіз наукових робіт дозволяє вирізнити структурно-змістовну концепцію вільного часу, в якій принцип різнобічного розвитку особистості визначається основним критерієм під час класифікації вільного часу. Відповідно до цього критерію всі заняття у вільний час можна розділити на три групи:
суспільно-корисна діяльність (громадська робота, раціоналізаторство та винахідництво, різні види художньої творчості, навчання, виховна робота);
споживання духовних цінностей (читання книг, газет, журналів, прослухування радіо, перегляд телепередач, відвідування кінотеатрів, театрів, музеїв та ін);
різноманітні види активного відпочинку (фізкультура, спорт, туризм, розваги і т.д.) та пасивного.
Однак, вільний час не можна уявляти вузько, лише як “дозвілля” чи “відпочинок”, він не є нічим не зайнятим часом. За змістом – це найбагатший час, заповнений, як правило, суспільно-корисною діяльністю, спрямованою на духовний та моральний розвиток особистості, формування її трудової і соціальної активності, самовиховання та саморозвиток, фізичне вдосконалення.
Характеристика специфіки дозвілля студентської молоді
Особливості онтогенетичного розвитку людини на кожному етапі життя розподіляються таким чином, що один з видів діяльності – пріоритетний, і це визначає своєрідність структури діяльності в той чи інший період розвитку особистості. В юності на перше місце виходить ціннісно-орієнтовна діяльність свідомості, пошук сенсу життя, самостійне виявлення всіх або принаймні головних моральних, естетичних, політичних ідеалів.
Юнацький вік - граничний, бо він обумовлює міру переходу особистості з об’єкта соціокультурних відносин в суб’єкт соціально-корисної діяльності. Знаходячись на порозі соціальної зрілості, молодь характеризується пошуком і відбором цілей, життєвих перспектив і шляхів, засобів їх здійснення. Продовжує підвищуватися роль поза сімейного спілкування, засобів масової інформації, як важливих джерел знання, цінностей, норм, цілей та поведінки. Сім’я вже не здатна забезпечити різке підвищення потреб у розширенні кола інформації та спектру безпосередніх стосунків, зростання освіти. Належність до більш широкого кола соціокультурних цінностей приводить до появи нових потреб, ціннісних орієнтацій, напрямків, пов’язаних з загальними соціальними умовами.
На побутовому рівні студентство сприймається як певний молодіжний феномен, еквівалентними рисами якого є зацікавленість, захопленість, романтичність, поривчастість, вдумливість, цілеспрямованість, активність, самопізнання, самоствердження та багато іншого.
В соціальній структурі студентство за своїм станом стоїть найближче до інтелігенції, як її резерв. Це особлива соціальна група, яка формується з різних верств населення і яку характеризують особливі умови життя, праці, побуту, певний соціальний статус і морально-психологічні якості, для якої набуття знань, професійна підготовка є головним і у здебільшого єдиним заняттям.
Студенти – мобільна група, яка відрізняється за соціальним і національним складом, віком і в той же час має специфічні особливості. Ці особливості пов’язані з формуванням у молодих людей в процесі спільної навчальної діяльності і спілкування специфічного тимчасового студентського статусу. До специфіки соціального стану можна віднести і певну двосторонність: студент вже поза контролем батьківської сім’ї, а з іншого боку, він ще не включений до системи жорсткої функціональної залежності працюючої людини. Це дає йому порівняно високий ступінь особистої свободи, яка, в свою чергу, виробляє своєрідні риси, спосіб та стиль життя, духовні інтереси та потреби, усвідомлення своєї причетності до студентства.
Отже, нормативна і поведінкова емансипація особистості студента, пов’язана з тенденціями автономізації і обмеження свободи, обумовлюють першочергову важливість вільного часу як фактора вільного і всебічного розвитку особистості. Сфера дозвілля, де можливий вільний вибір предмету і засобів діяльності, виявляється, таким чином, педагогічно переважною перед сім’єю, вищим навчальним закладом, іншими інститутами соціалізації, де свобода вибору обмежена волею батьків, вузівською програмою, спеціалізацією.
Абсолютна більшість молоді, як вважає В.В. Ільїна, ще не зовсім розлучилася з багатьма “старими” цінностями і далеко не засвоїла цінності нові. Звідси – величезна еклектичність, суперечливість ціннісного світу і поведінки молоді – як індивідуального так і групового; звідси – строкатість світоглядних і політичних установок, організацій і течій, непримиренність у поглядах, нездатність до компромісу і згоди.
У період юнацтва найбільш інтенсивно розвиваються критичність мислення, прагнення у всьому сумніватися, бажання дати життєвим явищам сьогодення, творам мистецтва і т. ін. власну оцінку, вимоги обгрунтованої аргументації позицій з тих чи інших питань, пошуку оригінальних рішень в певних напрямах діяльності.
У молодіжному середовищі дуже часто спалахують дискусії не тільки щодо вузькопрактичних проблем, а й з питань, пов’язаних з сенсом життя, свободою, справедливістю, пошуком щастя і гармонії, перспектив, пов’язаних з майбутнім. Ці особливості молодіжної свідомості важливо брати до уваги в культурно-дозвіллєвій роботі, враховуючи специфіку молодіжної аудиторії. Разом з тим недостатня усталеність переконань, використання інформаційних суперечностей, незначний життєвий досвід, схильність до емоційного впливу, наслідування одноліткам можуть стати основою негативізму, нігілізму, заперечення авторитетів, нетерпимості до інших думок.
Нестійкість як риса молодіжної свідомості впливає на різні форми поведінки. Але її не можна розглядати лише з негативної точки зору, оскільки вона минуща, в ній міститься стимул до подолання суперечностей. Дуже важливе включення молодої людини в різні види культурної діяльності – аматорські об’єднання, самодіяльну творчість, спорт. Вони сприяють спрямуванню енергії в соціально корисне русло, виховуючи наполегливість, завзятість, загартовують волю. В них реалізується потреба в енергетичній розрядці, витривалості і цілеспрямованості. І, навпаки, неробство, нерозвиненість духовних інтересів посилюють психічну нестійкість, призводять до стресів, конфліктів, знижують самооцінку і впевненість у собі.
Цьому достатньою мірою сприяє розуміння студента педагогами, керівниками студентських наукових і аматорських гуртків. І.Д. Бех стверджує, що „здатність вихователя розуміти вихованців пов’язана з тим, як він їх слухає, як реагує на зміст їхніх висловлювань і емоційні прояви. Вихователь мусить у процесі спілкування поводитися так, щоб не утруднювати розуміння вихованця”.
На думку вчених, дозвілля молодих людей відіграє в їхньому житті більш значну роль, ніж у дорослих. Дозвілля молоді, і зокрема студентів, суттєво відрізняється від дозвілля інших вікових груп через їхні специфічні духовні й фізичні потреби і властиві їм соціально-психологічні особливості. До них можна віднести підвищену емоційність, фізичну рухливість, динамічну зміну настроїв, глядацьку і інтелектуальну сприйнятливість.