Сторінка
10
- одержання цих ділянок у користування чи власність з метою безоплатної приватизації та наступного продажу;
- укладання цивільно-правових угод на продаж тільки будівель і споруд без оформлення продажу земельних ділянок;
- відсутність об'єктивної ринкової оцінки земельних ділянок та достовірних даних про неї;
- продаж ділянок на підставі прямих цивільно-правових угод між продавцями і покупцями;
- відсутність диференційованого підходу в організації ринків землі -первинного (після безоплатної приватизації) та вторинного (після купівлі чи приватизації за гроші);
- відсутність механізмів, форм та способів організованого і прозорого продажу земельних ділянок на зразок біржових торгів, відкритих та закритих аукціонів та конкурсів;
- заниження вартості цивільно-правових угод з продажу земельних ділянок і відповідно - сум державного мита та інших фіксованих платежів;
- відсутність ефективних механізмів оподаткування операцій з продажу земельних ділянок на первинному і вторинному ринках та забезпечення оптимальних надходжень до бюджетів усіх рівнів.
Таким чином, ринок земельних ділянок для особистого використання громадянами був і залишається одним з найбільш тінізованих, від чого багато втрачає держава. Значною мірою це зумовлено тим, що немає належного нормативно-правового та інституційного забезпечення продажу земельних ділянок після їх безоплатної приватизації.
Формування ринку землі для підприємницької діяльності розпочалось ще в 1993 р., з виходом спеціальних указів Президента України, які передбачали продаж на конкурентних засадах земельних ділянок і права їх оренди.
Розвиток ринку землі значно прискорився після видання Указу Президента України "Про заходи щодо розвитку та регулювання ринку земель населених пунктів, інших земель несільськогосподарського призначення" (лютий, 2000р.), яким передбачалася приватизація майнових комплексів підприємств разом із земельними ділянками та включення надходжень від продажу земельних ділянок у доходи бюджетів. Завдяки цьому у 2001р. продано майже половину всіх земельних ділянок від усіх реалізованих з початку функціонування ринку землі. Однак продаж права оренди земельних ділянок дещо уповільнився.
Успішне формування і дальший розвиток ринку землі передбачають вирішення ряду пріоритетних довгострокових і поточних завдань.
До основних довгострокових завдань, які належить здійснити Уряду та органам виконавчої влади на місцях і місцевого самоврядування, належать:
- остаточне завершення створення ринкових передумов для залучення землі до економічного обігу;
- підвищення ліквідності ринку земель населених пунктів; організація прозорого ринку землі з запровадженням конкурентності її продажу для підприємницької діяльності, забезпечення повноти надходження податків і зборів;
- розроблення і запровадження правових засад та організаційно-економічних механізмів інституційного забезпечення функціонування та регулювання ринку землі.
Основними поточними завданнями в цій сфері є:
- установлення меж та інвентаризації земель населених пунктів, визначення в кожному з них земельних ділянок за формою власності та потенційними можливостями включення їх в економічний оборот; приватизації земельних ділянок у населених пунктах фізичними особами (до 2010 р. - юридичними);
- передачі в оренду земельних ділянок, що використовуються фізичними та юридичними особами, крім тих, що зайняті під об'єктами державної і комунальної власності, які утримуються за рахунок бюджетів; грошової оцінки земель населених пунктів, а також:
- розширення продажу права оренди та інших прав на земельні ділянки державної і комунальної власності;
- стимулювання викупу земельних ділянок, зайнятих приватизованими підприємствами, та їх включення до статутного капіталу підприємств; перехід переважно на аукціонний і конкурсний способи продажу земельних ділянок, що перебувають у державній і комунальній власності; удосконалення механізмів застави земельних ділянок, розвиток іпотечного кредитування фізичних та юридичних осіб і забезпечення ліквідності застави;
- розроблення механізмів перетворення земельних активів у фінансовий капітал, оформлений у вигляді земельних цінних паперів; визначення переліку інвестиційне привабливих об'єктів, для будівництва яких земельні ділянки можуть надаватися виключно на умовах продажу;
- запровадження обов'язкової статистичної звітності про кількість, площу, місцезнаходження проданих земельних ділянок, час та умови їх попереднього придбання, ціни і вартість продажу;
- перехід до сучасної системи реєстрації прав на землю, що відповідає ринковим вимогам.
З урахуванням цих завдань доцільно розробити державну програму завершення підготовки земель населених пунктів до залучення в економічний обіг та аналогічні регіональні програми.
Формування цивілізованого ринку землі - важливий чинник і необхідна передумова інвестиційної привабливості земельно-ресурсного потенціалу України, яка виявляється в прямій і опосередкованій (через бюджетну систему) формах.
Продаж земельних ділянок підвищує мотивацію до інвестування в економіку, укладення коштів у будівництво, розширення чи модернізацію підприємств, житла, об'єктів інфраструктури, інтенсифікацію господарської діяльності і поліпшення якості землі.
Крім того, це опосередковано сприяє активізації інвестиційного процесу через спрямування частини виручених коштів, одержаних податків та зборів у розвиток інфраструктури населених пунктів.
Завантажити реферат