Сторінка
13
З урахуванням інвестиційної привабливості та інвестиційних можливостей земель населених пунктів включення їх в економічний оборот передбачає залучення як прямих, так і опосередкованих (через бюджетну систему) інвестицій як на первинному, так і на вторинному ринку. Це мають бути кошти і виручені від продажу ділянок, і додатково залучені покупцями землі у зв'язку з її придбанням.
Ринок земель населених пунктів може значно розширити базу доходів бюджетів усіх рівнів. За експертними оцінками, від первинного ринку, тобто продажу земельних ділянок для підприємницької діяльності, бюджетна система може щорічно одержувати протягом 10 років не менше 2 млрд. грн. Вторинний ринок землі здатний щороку спрямовувати до бюджетної системи у вигляді податків і зборів від продажу земельних ділянок громадян до млрд. грн. Таким чином, завдяки формуванню ринку землі можуть і мають бути створені механізми тривалої дії для поповнення бюджетів усіх рівнів.
Реальне формування ринку землі передбачає здійснення комплексу поточних та перспективних завдань. Це насамперед створення необхідних ринкових передумов, реалізація інвестиційного та бюджетного потенціалів ринку землі, забезпечення його прозорості, нормативно-правове забезпечення легального функціонування і цивілізованого регулювання.
Функціонування ринку землі має здійснюватися на засадах соціальної справедливості, дотримання державних та приватних інтересів і законності, прогнозованості та збалансованого розвитку населених пунктів. Потрібне належне інституційне забезпечення цих та інших процесів, що передбачає формування необхідної інфраструктури, розроблення нормативної і техніко-економічної документації, запровадження нового стилю організаційної роботи органів виконавчої влади та місцевого самоврядування, зорієнтованого на підтримку, розвиток і моніторинг ринку землі.
З прийняттям нової редакції Земельного кодексу України створено більш системні правові засади ринку землі, значно розширено можливості її купівлі-продажу та оренди.
Водночас для забезпечення організації прозорого ринку землі та ефективного його регулювання потрібно внести зміни і доповнення до чинних кодексів і законів та прийняти спеціальний закон про ринок землі. Гостро стоїть проблема опрацювання і прийняття ряду інших законодавчих актів, зокрема з питань реєстрації прав власності на землю, землеустрою, охорони земель, земельного банку, які мають забезпечити необхідні правові умови для обслуговування ринку землі.
3.2. Складання технічного паспорта земельної ділянки
Технічний паспорт земельної ділянки складається місцевим державним органом земельних ресурсів на замовлення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, уповноваженого приймати рішення про відчуження відповідних земель.
Інформація для складання технічного паспорта збирається виконавцем з документованих державних, відомчих та інших джерел інформації, а саме з:
- даних державного земельного кадастру;
- матеріалів землевпорядної і містобудівної документації;
- інженерно-геологічних, санітарно-гігієнічних, ґрунтових, геоботанічних та інших обстежень і вишукувань;
- даних державного реєстру земель;
- звіту про експертну грошову оцінку;
- заяви власника земельної ділянки про умови продажу та встановлену стартову ціну земельної ділянки;
- інших документів, що існують на земельну ділянку.
Необхідні відомості для технічного паспорта можуть бути одержані шляхом проведення додаткових спеціальних обстежень і вишукувань спеціалізованими організаціями й установами, які мають на це право. Замовником таких робіт, за погодженням з продавцем, є відповідний місцевий орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин, працівник якого складає технічний паспорт земельної ділянки.
Виконавець технічного паспорта організовує підготовку експертного висновку про особливості використання земельної ділянки, що продається, на якій розташовані об'єкти культурної спадщини, природно-заповідного фонду, оздоровчого та рекреаційного призначення.
Бланк технічного паспорта заповнюється кульковою ручкою або на комп'ютері без виправлень та підчисток. Не допускається закреслення чи виправлення відомостей, що заносяться в технічний паспорт, а також унесення додаткових записів після його затвердження.
При складанні технічного паспорта на титульному аркуші зазначаються:
- кадастровий номер земельної ділянки, який присвоюється при формуванні земельної ділянки. При визначенні кадастрових номерів земельних ділянок необхідно користуватися нормативними актами Держкомзему України щодо присвоєння кадастрових номерів земельним ділянкам для ведення державного земельного кадастру. Кадастровий номер земельної ділянки заноситься у відповідну графу титульного аркуша технічного паспорта:
- назва населеного пункту, району, де розташована земельна ділянка;
- рік складання технічного паспорта.
У розділі відомостей про розмір земельної ділянки вказується:
- у першому пункті - площа земельної ділянки в гектарах або квадратних метрах (непотрібне закреслюється), яка записується відповідно до вказаної у кадастровому плані земельної ділянки (кадастровий план додається);
- у другому пункті - дані про конфігурацію та довжину сторін земельної ділянки, рельєф місцевості, описуються межі земельної ділянки, указані в акті погодження суміжних меж.
У разі наявності на земельній ділянці обтяжень та обмежень щодо використання землі, їх межі визначаються на кадастровому плані земельної ділянки, і в технічному паспорті проводиться їх опис, а у разі їх відсутності -засвідчується цей факт.
Інші реферати на тему «Географія фізична, геологія, геодезія»:
Гірські річки Карпат.Безповоротне водоспоживання
Особливості формування гідрологічного і гідрохімічного режимів малих річок України
Застосування інноваційних технологій навчання географії
Місце земельного кадастру у складі кадастру природних ресурсів. Здійснення програми і порядок ведення автоматизованої системи державного земельного кадастру
Чорноземні ґрунти суббореальних степових областей світу