Сторінка
9

Експертна грошова оцінка земельних ділянок в м. Коломиї

Починаючи з 1992 року, в Україні здійснюється приватизація земельних ділянок громадянами України для індивідуального житлового, дачного і гаражного будівництва, ведення особистого підсобного господарства, селянського (фермерського) господарства та інших потреб. Станом на 1 січня 2000 року кількість власників землі і землекористувачів зросла до 22 мільйонів, з них 10,7 млн. громадян України вже приватизували свої земельні ділянки загальною площею 3,2 млн. гектарів.

З 1993 року започатковано продаж земельних ділянок несільськогосподарського призначення для здійснення підприємницької діяльності, переважно для будівництва автозаправних станцій, а також тих, на яких знаходяться об'єкти незавершеного будівництва. Процес приватизації земельних ділянок несільськогосподарського призначення значно активізувався після видання Указу Президента України від 19 січня 1999 року №32 "Про продаж земельних ділянок несільськогосподарського призначення". Протягом 1999 року органи місцевого самоврядування прийняли рішення про продаж суб'єктам підприємницької діяльності України понад 1 тис. земельних ділянок на загальну суму близько 25 млн. гривень. Приклади продажу земельних ділянок, на яких знаходяться об'єкти приватизації, є у кожному регіоні. Найбільше їх у Донецькій та Львівській областях.

Однак процес становлення ринкових земельних відносин просувається дуже повільно.

У деяких регіонах, зокрема у містах, інших населених пунктах, органи місцевого самоврядування ігнорують виконання законів України та указів Президента України з питань приватизації земельних ділянок, що не сприяє залученню інвестицій та кредитних ресурсів в економіку країни, підтримці підприємництва та житлового будівництва, сталому розвитку населених пунктів. Лише 3% земельних ділянок, на яких знаходяться приватизовані суб'єктами підприємницької діяльності об'єкти, перебувають у власності цих суб'єктів.

Внаслідок цього недостатньо використовуються можливості наповнення місцевих бюджетів, фінансування за рахунок надходження коштів від приватизації земельних ділянок соціальних програм, будівництва об'єктів соціальної сфери, створення додаткових робочих місць та поліпшення соціально-економічного розвитку територій.

У відповідності із стратегічним курсом формування в Україні засад соціальне орієнтованої ринкової економіки основними цілями формування ринку землі є:

• формування багатоукладної системи господарювання на основі рівності всіх форм власності на землю, розвиток інституту приватної власності на землю;

• забезпечення безперешкодної реалізації суб'єктами підприємницької діяльності прав володіння, користування і розпорядження земельними ділянками несільськогосподарського призначення з метою збільшення їх основних фондів та розвитку підприємницької діяльності;

• поліпшення інвестиційного клімату в економіці, інвестиційної та кредитної привабливості підприємств шляхом продажу їм земельних ділянок несільськогосподарського призначення;

• збільшення доходів Державного бюджету України і місцевих бюджетів за рахунок надходження коштів від продажу земельних ділянок несільськогосподарського призначення, забезпечення вільного обігу цих земельних ділянок та прав на них;

• забезпечення раціонального та ефективного використання земельних ділянок;

• підвищення ролі соціальних та екологічних пріоритетів у використанні землі.

Основними напрямами розвитку, стабільного функціонування та

регулювання розвиненого ринку землі є:

• безоплатна передача земельних ділянок несільськогосподарського призначення у власність громадянам України та продаж цих земельних ділянок суб'єктам підприємницької діяльності;

• формування інфраструктури ринку землі, забезпечення її функціонування, створення умов для розвитку конкуренції, забезпечення прозорості операцій та зменшення інвестиційного ризику на цьому ринку;

• запровадження в Україні ефективної системи вивчення попиту та пропозицій, розвиток менеджменту та маркетингу на ринку землі;

• забезпечення оцінки земельних ділянок несільськогосподарського призначення в ринкових умовах;

• створення механізму узгодження приватних, громадських, державних інтересів у процесі функціонування ринку землі;

• забезпечення правового захисту прав учасників ринку землі;

• удосконалення економічних, правових засад механізму функціонування та регулювання ринку землі, створення прозорої інформаційної системи для забезпечення функціонування і регулювання цього ринку.

Запровадження ринкових засад у системі земельних відносин розпочалося ще на початку 90-х років XX ст., коли Постановою Верховної Ради Української РСР "Про земельну реформу" (грудень, 1990 р.) усі землі України були оголошені об'єктом земельної реформи. Однак реальне формування ринку землі йшло дуже повільно. Перед державою стояло складне і відповідальне завдання - закріплення прав на землю для фізичних та юридичних осіб і проведення великого комплексу організаційно-економічних та землевпорядних робіт. Цей процес супроводжувався гострим політичним протистоянням, ускладнювався браком технічних і фінансових можливостей. Надто повільно створювались такі передумови формування ринку землі, як визначення меж населених пунктів, інвентаризація та приватизація земельних ділянок, запровадження оренди та грошова оцінка землі.

Установлення меж населених пунктів триває понад 10 років. Це зроблено тільки в 71,7% від загальної їх кількості, у т. ч. містах обласного значення -24%, районного - 46, у селищах - 54,7 і селах - 72,8%. Унаслідок цього неповністю визначено повноваження органів влади в прийнятті рішень про включення земельних ділянок в економічний оборот.

Становлення ринку земель населених пунктів відбувалося двома основними шляхами - купівлі-продажу ділянок громадянами для особистого використання і продажу їх органами влади фізичним та юридичним особам для підприємницької діяльності.

Ринок земельних ділянок для особистого використання громадянами неформально існував ще з радянських часів. Тоді люди мали право продавати свої садиби разом з присадибними ділянками з урахуванням не тільки вартості будівель та споруд, а й площі, якості і місцезнаходження земельної ділянки.

Такий "чорний" ринок землі особливо активізувався на початку 90-х років, коли різко збільшилася видача землі громадянам з правом наступної приватизації ділянок для ведення особистого підсобного господарства, під забудову, городи, сади, дачі, гаражі.

Характерними рисами операцій громадян з купівлі-продажу земельних ділянок для особистого користування є: