Сторінка
1
На сучасному етапі життєдіяльності людство зіштовхнулося із проблемою раціонального використання природних ресурсів взагалі і водних, зокрема. За останні 40-50 років річки і їх русла відчувають зростаюче навантаження від господарської діяльності людини. Так, за даними Європейського Агенства навколишнього середовища [1], в деяких країнах Західної Європи, а саме в Бельгії, Англії, Данії, Уельсі, тільки 20% річок не зазнали антропогенного втручання. В результаті значно змінюються процеси руслоформування, морфологія і динаміка русел. В свою чергу, це впливає на характеристики водного потоку і якості води, стан заплав та берегових схилів, причому, як зазначають Беркович К.М. та Іванова О.Ю.[2], антропогенна складова іноді на порядок перевищує природні зміни.
Сучасний екологічний стан річок багато в чому визначається ступенем зміни русел господарською діяльності як на самій річці, так і на її водозборі. Основною формою змін русел малих річок є їх замулення, яке пов`язане з різким збільшенням надходження твердого матеріалу - продуктів змиву грунтів з площі водозбору, а також механічне забруднення русел будівельним, виробничим та побутовим сміттям. На середніх та великих річках більш типовими є інші види антропогенного втручання: зміна русел при будівництві набережних, дамб обвалування, проведення заходів по регулюванню русел для покращення умов судноплавства (днопоглиблення, шлюзування, каналізація) [3]. Чим більші подібні антропогенні зміни русел річок, тим більшою стає пов`язана із нею екологічна напруженість. Водність річки, її похили і конкретні природні умови визначають опір русел техногенному впливу. Чим більша річка, тим більша транспортуюча здатність потоку, тим більше її протистояння штучним перетворенням і менший час релаксації. З іншого боку, широкозаплавні річки з піщаним алювієм більше підлеглі трансформаціям, бо зміна умов протікання потоку і стоку наносів практично відразу ж відбивається в морфології та динаміці русел. З припиннням техногенної дії досить швидко відбувається повернення русла до початкового стану, якщо тільки зміни, що відбулися, не стали незворотними (при повному замуленні та заростанні русел, їх закріпленні системою інженерних споруд і т.д.). При цьому русла з малою стійкістю і, відповідно, з високою інтенсивністю руслових деформацій, відрізняються здатністю саморегулювання гідравлічних опорів, а отже, похилу і транспортуючої здатності при зміні зовнішніх умов [4].
Чим більша стійкість русла, менша інтенсивність деформацій і стік руслоформуючих наносів, тим повільніше відбувається відновлення його первинного стану. З іншого боку, на таких річках форми русла більш стійкі та “консервативні”, повільніше змінюються при техногенному навантаженні.
Отже, серед різноманітних та складних проблем в області водних ресурсів взагалі та руслових процесів зокрема, одне із головних місць займає проблема малих річок, яка охоплює широкий спектр питань і обумовлена дією різноманітних антропогенних факторів на русла та водозбори малих річок. У результаті реалізації не повністю обгрунтованих сільськогосподарських та меліоративних заходів на водозборах та в заплавах річок, масового їх спрямлення та обвалування, неупорядкованих водовідборів та зведення лісів відбулися часто незворотні зміни гідрологічного та руслового режиму - водність річок зменшилася, замулюються русла, значно трансформувався характер протікання руслових деформацій. Разом із цим малі річки підлягають інтенсивному забрудненню (поверхневий стік із агроландшафтів, скиди недостатньо або і зовсім неочищених стічних вод, забрудненість донних відкладів). Все це в комплексі створює умови, при яких відбувається деградація екосистем.
В часовому розрізі проблема екологічного стану малих річок постала ще на початку 80-их рр. Саме в цей час починаються активні дослідження малих водотоків в провідних вузах бувшого СРСР, які в більшості із них проводяться і сьогодні. Значна їх частина (раніше загальносоюзного, а зараз загальноросійського значення) сконцентрована в Московському (Р.С.Чалов, Г.А.Ларіонов, А.В.Чернов, В.Н.Голосов, Н.Н.Іванова, Н.І.Алексеєвський) та Казанському університетах (Г.Д.Бутаков, А.П.Дедков, В.І.Мозжерін). В багатьох вузах займаються вивченням екологічного стану русел малих річок прилеглих регіонів. Дослідження руслових процесів малих річок України проводяться вченими Київського університету (О.Г.Ободовський, Є.С.Цайтц, І.П.Шуляренко), їх гідрологічний режим вивчається у Українському науково-дослідному гідрометеорологічному інституті, Інституті водно-екологічних проблем. Малі водотоки західних регіонів країни перебувають під увагою вчених Львівського університету (І.П.Ковальчук, П.І.Штойко), Волинського та Чернівецького університетів. Серед дослідників сусідніх країн необхідно виділити В.І.Нікору, Н.А.Арнаута (Молдова), В.М.Широкова (Бєларусь).
Досліджуючи руслові процеси малих річок, у першу чергу необхідно звертати увагу на їх загальні риси. Встановлено, що процеси руслоформування малих водотоків мають свої певні особливості. Як згадувалося вище, через їх невисокий енергетичний потенціал руслові процеси на малих річках підлягають впливу значно більшого числа факторів, ніж на великих та середніх. Зміна літології корінних порід вздовж долини річки, яка може слабко відобразитися на конфігурації значних річок, призводить до суттєвих змін їх морфології. Склад заплавних відкладів малих водотоків безпосередньо залежить від будови корінних берегів долини. Русло малої річки рідко притиснуте до високого корінного берегу через вплив осипних шлейфів, конуси виносу ярів тощо [5, 6, 7].
Завантажити реферат