Сторінка
2

Екологічні аспекти руслоформування малих річок (аналіз проблеми)

Найбільш вразливими є малі річки і по відношенню до антропогенного впливу, особливо розорювання водозборів та збільшення стоку наносів, хімічного та механічного забруднення, як згадувалося вище. Ряд вчених підкреслюють, що знищення природної рослинності, активне розорювання грунтів призводить до посилення ерозійно-акумулятивних процесів у басейнах, росту інтенсивності площинного змиву. В.Н.Голосов і Н.Н.Іванова [8], аналізуючи природні та антропогенні фактори, що впливають на деградацію водотоків, наводять величину граничної розоранності, яка, на їхню думку, не призводить до порушення нормального функціонування екосистем - 20-30% від загальної площі водозбору. В результаті більш значного розорювання в русловий потік потрапляє така кількість твердого матеріалу, що малі ріки не здатні його транспортувати і це призводить до акумуляції наносів у руслах малих річок, їх замулення та деградації. Як зазначають Г.П.Бутаков, А.П.Дєдков та інш. [9] замулення річок погіршує їх живлення підземними водами, що тільки сприяє деградації екосистем.

Ряд вчених, серед них В.М.Широков, І.Г.Джуха, О.Г.Ободовський [10] відмічають негативний вплив на русловий режим малих водотоків проведення меліоративних робіт у їх басейнах та регулюваня стоку. Так, осушення боліт призводить до погіршення живлення малих річок, а нерідко і до відмирання їх верхів`їв.

Кількісна оцінка деградації водотоків на прикладі флювіальних систем Західного Поділля пропонується І.П.Ковальчуком [11]. Ним, на основі картометричного аналізу різночасових карт, польових досліджень, вивчення архівних та інш. джерел, виявлені тенденції зміни річкових систем, оцінені масштаби деградації малих річок, встановлені причини та фактори, що обумовлюють погіршення екологічної ситуації. Встановлено, що для 30-35% водотоків І-го та ІІ-го порядків за останні 150 років характерне зменшення довжини. Темпи відмирання водотоків, зменшення сумарної їх протяжності, яке іноді досягає 30%, нарощуються з наближенням до сьогодення.

Досліджуючи ступінь деградації малих річок, Г.П.Бутаков та інш. [9] відмічають, що у значній мірі цей процес залежить від геолого-геоморфологічної будови території та природної зони. Найменше деградують малі річки, що протікають по височинах із значним розчленуванням рельєфу та неглибоким заляганням кристалічних порід. Найбільш деградованими є малі річки, що протікають у депресивних формах - низовинах. Хоча, з іншого боку, Г.А.Ларіонов та Р.С.Чалов [12], Н.В.Чернов [13] надають великого значення умовам стоку наносів: якщо основним джерелом надходження наносів у річку з площі водозбору є талі води, то помітного замулення русел не спостерігається, бо максимум виносу співпадає із періодом найбільшої транспортуючої здатності потоку. Зовсім протилежним є стан у районах, де головним фактором ерозії є дощовий стік.

Досліджуючи особливості руслових процесів на малих річках, які зазнали виправних заходів, а саме спрямлення та обвалування, В.І.Нікора та інш. [7, 14], розглядаючи дію антропогенних факторів у часі, відмічають, що графічно її можна представити у вигляді зростаючої функції, яка в момент спрямлення та обвалування русел на значній довжині, набуває різкого зламу вверх, який характеризує якісні зміни у русловому режимі.

Вивчаючи горизонтальні руслові деформації малих та середніх річок басейну Дніпра нами було зроблено спробу кількісної оцінки антропогенного навантаження на русла. Для цього було використано методику МДУ [2, 3], яка розроблена для вивчення екологічної напруженності в руслах річок і полягає в тому, що кожне явище, яке характеризує екологічну напруженність, оцінюється в балах. Збільшення балів відповідає її зростанню: відсутність негативних для людини наслідків природного розвитку русла або його незмінність господарською діяльністю кодується в 0 балів; максимальне виявлення на річці негативних змін відповідає найвищому балу. Введення такого підходу дозволяє оцінити сумарне антропогенне навантаження на русла річок, дає змогу виконувати порівняння річок за цією характеристикою і навіть картографувати антропогенний вплив на процеси руслоформування в басейні Дніпра.

Антропогенну навантаженість було оцінено за наступними видами людської діяльності: регулювання стоку; днопоглиблювальні та виправні роботи в руслах річок, їх обвалування; кар`єрні розробки; водні меліорації; замулення та деградація річкових русел. Аналізуючи вплив господарської діяльності на переформування малих та середніх річок з використанням методів математичної статистики, було встановлено, що для малих річок спостерігається тенденція до зменшення інтенсивності горизонтальних руслових деформацій та стабілізації русел із ростом навантаженності. Такі висновки повністю підтверджуються і підтверджують викладені вище розробки інших авторів, які відмічають затухання переформувань русел малих річок із зростанням ступеня господарського освоєння басейнів.

В.С.Алтунін та інш. [15], вирішуючи завдання відновлення екосистем малих водотоків підкреслюють, що головним шляхом для цього повинно бути усунення причини негативної дії. Так, серед подібних заходів доцільним є відновлення природного рельєфу русла та розчистка водоносних горизонтів; корисно утримувати надлишок наносів верховими ставками, які можна влаштовувати в ярах. Пропонується також влаштування водосховищ на беззаплавних ділянках та наливних видосхових у вигляді копанок.

Прикладом раціонального ставлення до малих річок та продуманної політики щодо їх викристання та збереження на загальннаціональному рівні може слугувати Данія. В цій країні на протязі довгого часу річкові системи зазнавали значного антропогенного впливу: обвалування, спрямлення, поглиблення. Проте, вже з середини 80-их років минулого століття ставлення до малих річок змінилося - було прийнято новий закон щодо їх охорони “Закон про водний потік”. Разом із двома іншими (“Закон про водопостачання” та “Закон про охорону навколишнього середовища”) він призваний створити (або відновити) такий стан екосистеми, який задовольняє вимоги як природних популяцій флори та фауни, так і запити людини. Зрозуміло, що в цьому аспекті постає питання і якості води, і відповідних фізичних умов у самому потоці.

Вказаний документ чітко визначив джерела фінансування проектів по відновленню водотоків.

Таким чином, проблеми екологічного стану малих річок перебувають під постійною увагою дослідників: виконано аналіз направленності та ступеню змін їх русел ерозійно-акумулятивними процесами, для окремих районів (а саме західної частини країни) отримані кількісні характеристики цих змін, встановлений їх зв`язок із змивом грунтів. Разом із тим, необхідно поширити вказані дослідження на всю територію України, встановити граничні умови початку замулення та деградації, дослідити умови проходження руслоформуючих витрат та екологічно-необхідний стік для малих річок. Вирішення вказаних проблем дозволить створити концепцію охорони малих річок та розробити регіональні системи заходів по їх рекультивації.