Сторінка
1

Буроземні ґрунти на території Яремчанської міської ради, їх фізично-хімічні властивості та розповсюдження. Будова профілю буроземних ґрунтів за фізико-хімічними властивостями

План.

1 Буроземні ґрунти на території Яремчанської міської ради, їх фізично-хімічні властивості та розповсюдження.

2 Будова профілю буроземних ґрунтів за фізико-хімічними властивостями.

Список літератури.

У межах України власне Карпати займають 19,5 тис. км2, охоплюючи території Львівської( 18,6%), Івано-Франківської(37,5 %), Чернівецької (15,8 %) та Закарпатської (65,9 %) областей.

Ґрунтоутворення у Карпатах розвивається на продуктах вивітрювання трьох комплексів геологічне різновікових гірських порід. Найдревнішими (палеозой) є метаморфічні породи Рахівського масиву і Чивчинських гір; молодими (крейда, палеоген) - флішові породи, які представляють · Складчасті Карпати, що займають до 90 % площі; наймолодшими (неоген) - ефузивні породи Вулканічних Карпат.

У нижній частині Рахівського масиву виділяється гнейсово-сланцева свита порід, які датовані протерозоєм. Над цією свитою залягає значна товща (1000 м) палеогенових порід.

Ґрунтотворними породами у Карпатах переважно є флішові утворення і продукти їх вивітрювання. Це осадові гірські породи, які утворилися у глибоководних геосилікатних морських басейнах. Характерною особливістю флішу є ритмічне чергування шарів піщаників, аргілітів, алевритів, мергелів, вапняків тощо. З точки зору участі у ґрунтоутворенні в Карпатах можна виділити три типи флішових порід: з переважанням грубошаруватих піщаників; з чергуванням шарів піщаників і глинистих сланців у співвідношенні 1:1; з переважанням глинистих сланців - алевритів з тонкими прошарками піщаників.

2. Дерново-буроземні та лучно-буроземні ґрунти Карпат переважно поширені на першій і другій, іноді третій, надзаплавних терасах. На перших двох терасах русловий алювій часто перекритий шарами суглинкових і гли ни стих

алювіальних та делювіальних насосів. Вони принесені із прилеглих схилів і значною мірою складаються із "буроземного матеріалу", який утворюється у процесі денудації бурих гірсько-лісових ґрунтів.

На безлісому гірському поясі, що залягає в середньому вище 1450 м над рівнем моря і має назву "полонини", поширені гірські лучно-буроземні ґрунти,

Рис. Бурі лісові грунти

А-профіль типового бурозему;

В-буроземно-підзолистий оглеєний

грунт Передкарпаття

- оторфована темно-сіра дернина Нd- 0-8 см, з коричневим або темно-бу рим відтінком, густо пронизана коренями біловуса І напівчагарників, перехід ясний ;

- гумусовий горизонт Η - 5-30 см; темно-бурого кольору, грудкувато-зернистої структури, часто містить велику кількість сильно вивітрених розм'як -шених уламків корінних порід і напіврозкладених решток, перехід помітний;

-НРm-перехідний, поглинений(метаморфізований),рівномірно бурий або коричнево-бурий, світліший від попереднього, грудкувато- горіхуватий, ущіль- нений

- P - 26-45 см; материнська порода, можуть бути уламками корінних по- рід, якщо грунт гірський;

- нижній перехідний до породи горизонт Ph- 46-65 см; ясно-бурий, донизу з оливковим відтінком, майже повністю складений із вивітрених уламків породи, між якими залягає дрібнозем; донизу переходить у корінну породу.

Egl-елювіальний осолоділий горизонт, білястий, плитчастий або шарува- то- лускуватий, конкреційний із вохристими плямами;

Igl–ілювіальний, брудно-бурий, щільний,брилистий з глинисто-гумусо- вими і сизуватими плівками по гранях;

Таким чином, з огляду на генетико-морфологічну будову, ці ґрунти не-доцільно розорювати, а найкраще їх використовувати як природні кормові угіддя.

Лісові буроземні ґрунти відрізняються від типових бурих гірсько-лісових ґрунтів чітко вираженою диференціацією профілю на елювіальний та ілювіальний горизонти. Трапляються вони в межах усього гірсько-лісового поясу, але приурочені переважно до більш або менш вирівняних елементів рельєфу - терас річок, довгих делювіальних шлейфів, рівнинних гірських ділянок. Більшість із цих ґрунтів піддається постійному або періодичному пере-

зволоженню.

За водно-фізичними і фізико-хімічними властивостями ці ґрунти майже не відрізняються від звичайних. Виходячи з цього лісові буроземні в цілому мають задовільні водно-фізичні властивості. Так, у верхньому гумусовому горизонті щільність складення дорівнює 1,11-1,23 г/см3 а вже в перехідному Нр на глибині 30-40 см зростає до 1,33-1,52 г/см3, в нижній частині цього горизонту щільність складення зростає до 1,54-1,68 г/см3, а в материнській породі - 1,59-1,65 г/см3.

Із глибиною у профілі помітно зростає і щільність твердої фази. Якщо у верхньому 20-сантиметровому шарі (горизонт Н) вона дорівнює 2,68-2,70 г/см3, то в нижніх горизонтах - 2,77-2,78 г/см3, така ж закономірність спостерігається щодо пористості та водних властивостей. Зокрема, загальна пористість з глибиною зменшується з 54-50 % до 40-43 %, аерація при НВ - з 27-29 до 18-33 %, вологість в'янення з 4,1-10,1 до 3,0-7,4% і найменша вологоємкість (НВ) - з 15,3-32,1 до 10,0-22,1%.

Ці ґрунти дуже кислі - рН сольове дорівнює 3,7-4,5, а водне - 4,2-5,0, гідролітична кислотність - 8,4-15,6 мекв/100 г ґрунту. Відносно низький вмісту них увібраних катіонів Са++ (1,8-22,2мекв/100г ґрунту) і Mg++(0,3-5,3 мекв/100 г ґрунту), а ступінь насичення основами - 78,2-85,5 %.