Сторінка
24

Земельний кадастр і використання земель Городницької сільської ради Городенківського району Івано-Франківської області

З даного календарного плану видно, що весь комплекс робіт завершено до 5 жовтня 1999р., а перевірка, затвердження технічної документації та здача технічної документації з грошової оцінки села Городниця Городницької сільської ради проведена до 9 жовтня 1999 року (включно).

5. ОХОРОНА НАВКОЛИШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА

У зоні розміщення господарства водна ерозія завдає значної шкоди сільському господарству.

Процеси змиву та розмиву ґрунту проявляються по всій території землекористування.

За матеріалами ґрунтового обстеження з площі сільськогосподарсь­ких угідь 916,2 га, зазнають ерозії 206,4га (22,5%). Серед них слабозмиті ґрунти займають206,4 га. З метою підвищення продуктивності земель та для успішної бороть­би з водною ерозією ґрунтів проектом передбачено, запровадження комплексу організаційно-господарських, агротехнічних заходів.

До організаційно-господарських заходів відносяться уточнення спеціалізації господарства і виробничих підрозділів, уточнення структури посівних площ і протиерозійна організація території.

У зв’язку з тим, що ерозійні процеси найбільш інтенсивно проявля­ються на розораних землях, при вирощуванні сільськогосподарських культура провідне місце у боротьбі з водною ерозією належить агротех­нічним протиерозійним заходам.

При виконанні сільськогосподарських робіт всі види обробітку ґрунту на схилах крутизною більше І ° передбачені проводити впоперек схилу. На схилах складної форми напрямок обробітку ґрунту повинен ма­ксимально наближатись до напрямку горизонтами місцевості. Такий об­робіток запобігає стіканню води і змиву ґрунту на схилах крутизною до 3° та являється самостійним заходом боротьби з водною ерозією.

Досить ефективним агротехнічним прийомом регулювання поверх­невого стоку являється безвідвальне рихлення ґрунту, при якому на пове­рхні залишається біля 80% стерні, ґрунти менш розпилюються, добре рихляться. Встановлено, що при осінньому обробітку ґрунту із збереженням стерні потужність снігового покриву в кінці зими звичайно в 1,5-2 рази більша, ніж після оранки.

Для глибокого плоскорізного обробітку застосовують плоскорізи, глибокорозпушувач КПГ-250, КПГ-2-150, ГПГ-2,2 (на глибину до 30 см).

Неглибоке плоскорізне рихлення здійснюється культиваторами плоскорізами КПГ-2,2, КПС-3,8, КПШ-9.

Добре зарекомендувало себе поєднання плоскорізного обробітку із щілюванням, що приводить до значного збільшення запасів вологи в ґрунті, запобігає утворенню поверхневого стоку. Застосовують для цього комбіноване знаряддя ЩПН-2,5 з допомогою якого одночасно здійсню­ється плоскорізне розпушування, щілювання і боронування.

Поверхневий обробіток ґрунту під озимі культурисприяє на­копиченню і зберіганню вологи в ґрунті, одержанню дружних сходів ози­мих та запобігає ерозії ґрунту.

Під сільськогосподарські культури, що розміщуються на еродованих ґрунтах передбачається внесення підвищених доз мінеральних добрив. Норми їх збільшуються на слабозмитих ґрунтах на 20-25%, середньозмитих - на 30-40%, на сильнозмитих на 40-50% в порівнянні з незмитими аналогічними ґрунтами.

В інтенсивних польових сівозмінахз зизооким насиченням просап­ними культурами норми органічних добрив збільшуються, а в грунтозахисних, де компенсаціяпередбачається використанням багаторічних трав - зменшуються.

У підвищенні продуктивності сільськогосподарських культур на еродованихземлях велике значення мають якість посівного матеріалу, строки, способи, норму висіву і глибина загортання насіння.

Норма висіву на схилових землях збільшується на 10%. Сівбу ярих проводять у більш ранні строки вузькорізним чи перехресним способом, на еродованих ґрунтах особливо на схилах південної експозиції насіння загортають на 1-2 см глибше, ніж на незмитих ґрунтах.

З метою створення на схилових землях постійного травостою широ­ко запроваджуються проміжні посіви, посіви сидеральних культур, а та­кожзбільшення посівних площ під багаторічними травами. Для запобі­гання змиву рекомендується також залишати частину рослинних решток (подрібненої соломи, стебел кукурудзи),як мульчуючого матеріалу і поповнення органіки.

На ґрунтах з гумусовим шаром невеликої глибини,щоб не виверта­ти на поверхню нижні, менш родючі шари ґрунту, проводиться оранка з поступовим (2-3 см) грунтопоглибленням.

Для залуження на орних схилових землях рекомендуєтьсятакі тра­восуміші:

1. Стоколос безостий 10-12 кг + вівсяниця лучна 7-8 кг, конюшина червона 5-6 кг, люцерна 8-9 кг.

2. Вівсяниця лучна 8-Ю кг, стоколос безостий 10-12 кг, еспарцет 30-35 кг люцерна синя 4-5 кг на гектар.

Накопичення вологи досягається шляхом снігозатримання, регулю­вання сніготанення, та застосування щілювання.

На ділянках з прикордонним травостоєм повинні бути створені умови для його росту і густоти.

У межах прибережних зон ріки Дністер забороняється :

· систематичне розорювання земель,

· застосування отрутохімікатів,

· випасання худоби і організація літніх таборів,

· стоянок автомобілів,

· здійснення руслорегулюючих робіт без затвердженого проекту,

· влаштування звалищ сміття, відходів виробництва і т.д

Створення прибережних смуг і водоохоронних зон утримання в належному стані і дотриманнярежиму використання їх території покла­дається на керівників господарства.

Забезпечення тваринницьких ферм та машинно-тракторного парку водою в господарстві проводиться за рахунок бурових колодязів. Для прийомуводи біля кожного з них побудовані водонапірні башти. Відпові­дно до „Інструкції по плануванні, забудові та благоустрою сільських на­селених пунктів Української РСР” (РБН-175-86 та БНІП 2,04-02-84), виді­лені перший і другий пояси зон санітарної охорони навколо бурових ко­лодязів і перший навколо водонапірних башт. Вони виділяються для збе­реження джерел водопостачання, підтримання якості води і охорони на­вколо бурових колодязів і перший - навколо водонапірних башт.Вонивиділяються для збереження, підтриманняякості води і охорони водо­забірних споруд від пошкодження або забруднення.

Враховуючи те, що водоносні горизонти бурових колодязів надійно захищені, перший пояс санітарної охорони встановлений в радіусі ЗО м і огороджений огорожею висотою 2 м. Другий пояс - у формі прямокутни­каіз сторонами 300х300 м.

Границі зони санітарної охорони водонапірних башт співпадають з огорожею площадки і приймаються не менше 30 м від стіни башти.

На території першого поясу забороняється всі види будівництва, проживання людей, випуск стоків, купання, напування і випас худоби, прання білизни, рибна ловля, застосування для рослин отрутохімікатів, органічних та деяких видів мінеральних добрив.

Споруди, що розташовані на території першого поясу зони са­нітарної охорони, повинні мати каналізацію,їх територія повинна бути впорядкована з тим, щоб уникнути забруднення території.

На території зони другого поясу забороняється розміщати тварин­ницькі ферми ближче 300 м, стійбища і випас худоби ближче 100 м від границь першого поясу.