Сторінка
4

Методика закладання і проведення польового досліду з оптимізації параметрів дренажу в Ратнівському районі, Волинської області

Верхньоприп’ятська моренна рівнина розташована приблизно до широти Згорани - Камінь - Каширський прилягаючи безпосередньо до Прип’яті і переходить на її лівобережжя. Це найбільш низинний район Волинської області. Поверхню його вкривають моренні і річкові відклади. Значні площі займають болота. Ґрунти бідні на перегній.

В утворенні рельєфу області брали участь внутрішні (ендогенні) і зовнішні (екзогенні) сили землі, обумовлені дією льодовиків та їх талих вод, річкових і підземних вод, вітру і рослинних організмів.

Ендогенні сили створили основні нерівності поверхні області, так звані морфоструктури, а екзогенні сили, діючи на ці морфоструктури, урізноманітнювали їх поверхню і формували річкові долини і озерні заглибини, вкривали поверхню моренними суглинками, тощо, утворюючи форми, які називають морфоскульптурами.

Аналізуючи геологічну будову Волинської області, можна констатувати на її території такі морфоструктури:

а) Львівсько-Волинська, що являє собою глибоку западину з кристалічним фундаментом на глибині 6-7 тис.м, заповнену потужними шарами палеозойських і мезозойських осадових порід. Ця западина виявлена в рельєфі західної частини Волинської височини;

б) Волино-Подільська – виявлена однойменною монокліналлю, яка утворена ступінчастим опустошенням докембрійського кристалічного фундаменту в бік Львівсько-Волинського прогину. В рельєфі ця морфоструктура утворює високу рівнину – Волино-Подільське плато;

в) Ковельсько-Ратнівська (Волинська) морфоструктура, в якій докембрійський кристалічний фундамент розташований на глибині 600-2000 м. і перекритий лише крейдовими палеоген ними і четвертинними відкладами.

Зазначені морфоструктури ускладнені численними розламами кристалічного фундаменту, які поділили земну кору в межах області на окремі блоки. Найважливіший розлом геологи назвали Володимир-Волинським розломом, який простягається від м. Володимира-Волинського на смт. Голоби і Малевичі. Цей розлом добре виявлений у сучасному рельєфі, тому що він відділяє Волинську височину від Поліської низовини і визначає напрямок р. Стохід і р.Стир.

Серед екзогенних форм важливу роль в межах області відіграли материкові зледеніння і ріки. Материкові зледеніння двічі досягали території Волинської області. Перший раз – під час Окського зледеніння (приблизно 500 тис. років тому) і другий раз – під час Дніпровського зледеніння, яке зайняло територію Європи приблизно 200 тис. років тому.

Відклади Окського зледеніння – морени та флювіогляціальні валунні піски, поховані під молодшими відкладами – лесовидними суглинками та алювіальними супісками і тому не утворюють видимих рельєфних форм. Зате відклади Дніпровського зледеніння в багатьох місцях утворюють виразні форми рельєфу: кінцево-моренні горби, флювіогляціальні ази, валунно-суглинисті конуси виносів, відклади прильодовикових озер.

Льодовики древніх зледенінь насуваючи на територію області, натикалися тут на льодовиковий рельєф, представлений головним чином річковими долинами та межиріччями. Здебільшого ці льодовикові долини поховані під відкладами зледенінь, проте деякі з них збереглися більш або менш чітко.

Давні зледеніння залишили різноманітні четвертинні відклади, представлені переважно валунними пісками, супісками та суглинками, які в північній частині Волинського Полісся потужність четвертинних відкладів набагато менша (5-10 мю), а в багатьох місцях вони відсутні і там виступають на денну поверхню. Корінні породи – мергелі, крейдові системи. Ці крейдові породи прикриті лише ґрунтами і являють собою дольодовикову денудаційну поверхню, на якій малопотужні льодовикові відклади були повністю або частково змиті.

Річкові долини на Поліссі широкі, не глибокі, без крутих ,тому мало виразні. За даними О.М.Маринича, долини р. Прип’ять у Волинській області має заплаву шириною до 2,5 км., першу надзаплавну терасу шириною до 8 км. і другу терасу шириною до 10 км. по правому березі. Отже, сукупна ширина долини перевищує 20км. Якщо ж узяти до уваги, що заплава ледве піднімається на 1,5 м. над руслом ріки, перша тераса – на 3,4 м, друга – не перевищує висотою першу терасу на 10м, а межирічні вододіли піднімаються над рікою на 30м, причому на віддалі від неї на 25-30км, то стане зрозумілою виключена невиразність розміщення поліських земель, долин та між долинних вододілів.

Для долини р. Прип’ять характерна досить широка друга надзаплавна тераса, так звана борова, складена пісками і вкрита сосновими лісами (борами). Піски ці відкладені талими льодовиковими водами.

Таблиця

Геологічні умови