Сторінка
10
S = ( PS
∙n ):P,
де S – загальна площа листя проби, см²; P – загальна маса листя, г; S- площа висічок, см²; n – число висічок; P- маса висічок, г.
Знаючи число рослин на гектарі, можна обчислити їх загальну листову поверхню.
Періодичні вимірювання листової поверхні рослин дають можливість визначити показник, який характеризує фотосинтетичну роботу рослин за вегетацію. Цей показник називається фотосинтетичним потенціалом. Його розраховують, сумуючи площі листя на 1га посіву за кожний день вегетаційного періоду. Сумування проводять графічно.
В дослідах висота стебла вимірюється в період повного цвітіння або перед збором. Середню висоту рослин визначають сумою промірів всіх рослин на 1 м², ділене на число рослин; метрівки закладають в 4-8 місцях ділянки в залежності від її розміру.
Густота стояння рослин – число рослин на 1 м². У культур суцільного посіву її визначають двічі за період вегетації рослин на постійних площадках. Площадки виділяють після появи повних сходів і відмічають їх невеликими кілками. На кожній ділянці повинно бути не менше чотирьох площадках загальною площею 1 м². Вони повинні мати обов’язково парне число рядків і розміщуватися на ділянці по діагоналі.
В озимих і ярих зернових, прядильних культур густоту стояння визначають двічі: після повних сходів і перед збором або під час збору. Перший підрахунок дозволяє перевірити норму посіву і польову сходимість, а також встановити густоту стояння по варіантам досліду. Другий підрахунок дає можливість встановити кількість збережених до збору рослин.
У просапних культур суцільний підрахунок рослин роблять після проривки і перед збором на невеликих ділянках (до 100 м²) на всій площі, а на ділянках більше 100 м² виділяють 4 площадки в різних місцях ділянки з загальним числом рослин не менше 100. Діленням сумарної площі облікових ділянок на число рослин знаходять площу живлення однієї рослини.
3.6. Облік урожаю сільськогосподарських культур
Збір – завершальний і найбільш відповідальний етап польового дослідження. За декілька днів до початку збору слід ретельно оглянути дослідну ділянку, встановити її границі, виділити кожну ділянку, при необхідності зробити виключки або вибраковкуцілих ділянок. Виключка – частина звітної ділянки, яка виключається з звіту внаслідок випадкових пошкоджень або помилок, допущених під час роботи. Допускаються наступні основи для виключок або браковкицілих ділянок: пошкодження, викликані стихійними явищами природи (заморозки, дощ, град і інше); випадкові пошкодження в результаті потрави стоком, птахів, гризунами, дощувальними машинами і ін.; помилки при закладці і проведенні дослідів. Прийнято рахувати, що якщо виключки складають більше 25% всієї площі ділянки або більше 50% звітної площі, то символічне виключати всю ділянку.
Перед тим як перейти до збору врожаю з звітних ділянок, прибирають захисні смуги, виключки, вибраковані ділянки, врожай яких виноситься за межі дослідної ділянки. Після такої підготовки приступають до збору врожаю на звітних ділянках, причому збір на всіх ділянках повинен бути закінчений за один, в виключених випадках за два дня.
В дослідній роботі використовуються два основні методи звітності врожаю: 10 суцільний і 20 звіт по пробним снопам. Суцільний метод звіту врожаю застосовується в поглинаюча більшості польових дослідів; він найбільш точний. Весь врожай кожної ділянки при суцільному звіті зважують і враховують окремо. До звіту врожаю по пробним снопам приходять в дослідах з прядильними і кормовими культурами. Суть його полягає в наступному. Рослини на звітній ділянці скошують або жнуть, всю масу врожаю одразу після збору і після деякої просушки зважують безпосередньо в полі і тут же відбирають в 40-60 місцях кожної ділянки і зважують на більш точних вагах два пробних снопа масою від 5-7 кг, потім їх поміщають в мішки, перевозять в садибу, підвішують в добре провітрюваному приміщенні і сушать до постійної маси. Після цього кожний сніп зважують, молотять на лабораторній молотарка або вручну і знаходять масу зерна. Розраховують врожай зерна з ділянки по рівнянні:
Х = А (В : Б),
де Х – врожай зерна з ділянки, кг; А – врожай загальної маси з ділянки, кг; Б – маса сирого пробного снопа, кг; В – маса зерна з пробного снопа, кг.
При звіті врожаю обов’язково порахунок на стандартну 14%- у вологість, тому експериментом повинен визначити вологість зерна.
3.7. Статистична обробка даних
По загальному призначенню спеціалістів, дані польових експериментів, які є основним видом меліоративних досліджень, цілеспрямовано обробляти метод дисперсійного аналізу (аналіз розсіяння).
Основна задача дисперсійного аналізу – визначення степеня впливу різних факторів на перемінність вивчаючого признаку, наприклад врожаю в польовому досліді. Перемінність поділянкових врожаїв в досліді обумовлена: дією вивчаючих факторів (варіантів), наприклад поливу, добрив, обробки ґрунту і т.п.; ґрунту, повторюваності; причинами випадкового порядку, тобто помилкою експерименту. С, загальне варіювання (перемінність) по ділянкових врожаїв Sy можна розділити на три основні частини: варіювання варіантів Sv, варіювання повторностей Sp і випадкове варіювання Sz:
Sy = Sv + Sp + Sz.
Особливістю дисперсійного аналізу є наступні положення:
1. Замість середніх для окремих варіантів досліду вираховується одна загальна середня арифметична для всього досліду в цілому.
Завантажити реферат