Сторінка
12

Фінанси малого підприємництва

Крім того, як свідчить аналіз, обмеження доступу МП, передусім новостворених, до банківських кредитів пов'язані з відсутністю кредитної історії та низькою кредитною довірою до МП, зумовленою недостатніми їх можливостями щодо забезпечення кредитів. Додатковою перешкодою також виступає не стільки процедура отримання кредитів, скільки існуюча спрощена система бухгалтерського обліку, яку застосовують суб'єкти малого бізнесу і яка ускладнює для банків можливість використання стандартних методик для перевірки їх кредитної надійності.

Загальна характеристика малого підприємництва буде не повною, якщо не звернути увагу на низку специфічних моментів, що виявилися в їх розвитку останнім часом. У сфері малого бізнесу існує певна категорія суб'єктів підприємництва, які серед фахівців дістали назву «аномальних», оскільки вони якісно відрізняються від загальної маси тим, що за чисельністю зайнятих їх слід було б віднести до МП або навіть мікропідприємств, а за обсягами виробництва продукції (робіт, послуг) — до середніх і великих. Так, у 2003 р. 261 підприємство галузі гуртової торгівлі надало торгових послуг в середньому більш як на 8 млн грн на одного штатного працівника при середньоукраїнському рівні для всіх МП — близько 13 тис. грн, а для всіх підприємств — суб'єктів підприємницької діяльності — 28 тис. грн. На 88 підприємствах, що торгують пальним, вартість наданих послуг на одного зайнятого коливалась від кількох сотень тисяч до десятків мільйонів гривень. Подібні приклади є й у виробничій сфері, коли підприємство з «підземного видобування кам'яного вугілля», маючи трьох штатних працівників, «видобуло» вугілля майже на З млн грн, а реалізувало — на 4 млн грн.[23;7]

За висновками експертів, цей феномен вносить дисонанс у процес побу­дови гармонійної структури учасників вітчизняного ринку: порушуються «правила гри», істотно деформуються відтворювальні пропорції та конкурент­не середовище, дестабілізуються інвестиційні цикли, погіршується підприєм­ницький клімат, імідж України. З іншого боку, існує небезпека деформацій менталітету самих підприємців, на поглиблення яких суттєво впливають існу­ючі прогалини правового поля з точки зору можливостей приховування дохо­дів, уникнення оподаткування, вироблення різноманітних схем «обходу зако­нів» тощо.

Підсумовуючи викладене, зазначимо, що в Україні сектор малого під­приємництва, зокрема МП, поки що не відіграє вагомої ролі в національній економіці і не розвивається достатньо енергійно, щоб забезпечувати як дина­мічне нарощування власного потенціалу, так і загальне поліпшення економіч­ної ситуації в країні. Разом з тим мале підприємництво вже накопичило до­статній початковий потенціал, щоб справляти істотний вплив на розвиток ринкових відносин, передусім у специфічних для малого бізнесу сферах діяль­ності, де він помітно потіснив традиційних конкурентів в особі великих підприємств різних форм власності.

Про зростання значення підприємницького сектора в економіці й підвищення ділової активності громадян свідчить, зокрема, зниження частки оплати праці в структурі доходів населення при поступовому збільшенні питомої ваги доходів від підприємницької та іншої самостійної економічної діяльності. У 2003 р. вони становили вже понад 21% у загальній структурі до­ходів населення.

У цьому контексті нагальною потребою є розроблення і впровадження нових механізмів державного регулювання сектора малого підприємництва, які б, не знищуючи спрощені системи оподаткування, обліку та звітності для окремих специфічних категорій суб'єктів господарювання, забезпечили їх диференційоване застосування таким чином, щоб стимулювати динамічне зростання СМП, підвищення їх економічної потужності та активності.

2.3 Механізм державного регулювання розвитку малого підприємництва

Інтенсивний розвиток підприємництва не може відбуватися без втручання держави. Держава як інституційна основа розвитку національної економіки і суспільства має брати активну участь у формуванні політики сприяння розвитку підприємницьких структур, використовуючи для цього економічні важелі й механізм сприяння.

На нашу думку, можна виділити три основні складові механізму державного регулювання розвитку підприємництва: нормативно-правове, фінансово-кредитне, організаційно-управлінське регулювання.

Нормативно-правовий напрям має пріоритетне значення, тому що є основою для впровадження державою різних регулюючих заходів через прийняття законодавчих актів, розробку загальнонаціональних програм, тобто є підґрунтям інших складових механізму регулювання.

Зі здобуттям Україною незалежності, почалося створюватися правове поле для функціонування підприємництва. Зокрема прийнято закони “Про підприємництво” від 7.02.1991р., “Про підприємства” від 27.03.1991р., “Про господарські товариства” від 19.09.1991р., що пізніше були включені до Господарського кодексу України, який на даний момент є фундаментом інституту підприємництва. Саме Господарський кодекс України визначив загальні правові економічні та соціальні засади, умови здійснення підприємницької діяльності, а також визначив правові основи державного регулювання та підтримки підприємництва, відносин суб'єктів підприємницької діяльності та держави.

У травні 1991р. було створено Державний комітет України з сприяння малим підприємствам і підприємництву, на який покладалося здійснення державної підтримки і координації розвитку підприємництва, в тому числі малого бізнесу, реалізація стратегії державної політики розвитку суспільного виробництва, сприяння структурній перебудові економіки, формування системи заходів щодо забезпечення економічної самостійності України.

З метою реалізації державної політики сприяння розвитку підприємництва, у тому числі малого бізнесу, у березні 1993 року Кабінетом Міністрів України була схвалена програма державної підтримки підприємництва в Україні, яка розглядалась як складова комплексу заходів щодо сприяння розвитку ринкових відносин та виходу України з економічної кризи і входження країни у світові господарські зв'язки. Основні заходи держави по сприянню розвитку малого підприємництва здійснювалися згідно з Комплексним планом реалізації вищезазначеної Програми (щоправда, такі комплексні плани було розроблено у 1993 та 1994 роках, а вже в 1995-1996роках такий план не затверджено).Основною метою Програми визначається реалізація державної політики щодо підтримки і захисту підприємництва, створення правових і організаційно - економічних умов для його розвитку та формування механізму державного регулювання і координації підприємницької діяльності.