Сторінка
14

Фінанси малого підприємництва

Позитивна динаміка надходжень єдиного податку стала результатом збільшення кількості платників та поліпшення загальної ситуації зі сплатою податків суб’єктами малого бізнесу. На початок 2003 р. за єдиним податком працювало понад 115 тис. юридичних та майже 427 тис. фізичних осіб, що на чверть більше, ніж у 2001 р. У порівнянні з 2000 р. їх кількість збільшилася відповідно в 1,7 та 2,3 раз. Водночас зростає ефективність адміністрування податків. Наприклад у 2000 р. частка фізичних осіб – суб’єктів підприємницької діяльності, які сплачували податки, становила близько 78 % загальної чисельності підприємців на обліку податкових органів, у 2001 р. – понад 80 %, у 2002 р. – 84 %.

В цей же час почала формуватися законодавча база для регуляторної політики як засобу сприяння розвитку підприємництва. У 1998 році створено Державний комітет з питань розвитку підприємництва (Держпідприємництва) як реальний орган виконавчої влади. Розробляються та приймаються Укази Президента України "Про усунення обмежень, що стримують розвиток підприємницької діяльності" від 03.02.1998р., "Про державну підтримку малого підприємництва" від 12.05.1998р. "Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності" від23.07.1998р.

В Законі України "Про державну підтримку малого підприємництва" вперше законодавчо визначено "правові засади державної підтримки суб'єктів малого підприємництва незалежно від форми власності з метою як найшвидшого виходу із економічної кризи та створення умов для розширення впровадження ринкових реформ в Україні". Тобто визнано ключову роль розвитку малого підприємництва як чинника ринкових реформ. На основі цього закону була прийнята “Національна програма сприяння розвитку малого підприємництва в Україні” (21.12.2000р.), яка передбачає комплекс заходів на 2001р., спрямованих на реалізацію державної політики щодо вирішення проблем розвитку малого підприємництва. В програмі конкретно зазначено зміст заходу, очікуваний результат, термін виконання, витрати на реалізацію заходів та відповідальний за це орган.

В подальшому періоді було прийнято ще кілька аналогічних нормативно-правових актів, зокрема постанова Верховної Ради України “Проблемні питання розвитку підприємництва в Україні: регуляторна політика держави та заходи щодо підтримки малого та середнього бізнесу”(19.06.2003).

Основними принципами державної політики розвитку малого підприємництва є:

- системність та комплексність механізмів державного регулювання розвитку малого підприємництва;

- цілеспрямованість та адресність підтримки суб'єктів малого підприємництва шляхом вибору пріоритетів та концентрації ресурсів для їх реалізації;

- рівноправний доступ суб'єктів малого підприємництва усіх форм власності до матеріально-сировинних, фінансових та інших ресурсів.

Отже, можна помітити, що держава тепер більше уваги приділяє саме малому підприємництву, яке, виходячи з досвіду багатьох держав світу, відіграє провідну роль у створенні ефективної ринкової економіки.

На даному етані розвитку існує багато проблем, пов’язаних із нормативно-правовим регулюванням, зокрема:

- відсутність належного нормативно-правового забезпечення розвитку підприємництва в цілому, а саме відсутність єдиної законодавчої стратегії щодо розвитку підприємництва;

- неоднозначність, нестабільність і суперечливість чинної нормативно-правової бази розвитку підприємництва;

- практично не функціонуючий характер багатьох правових актів, низька виконавська дисципліна щодо нормативно-правових документів;

- наявність в законодавстві багатьох нечітких норм, які можна піддати подвійному трактуванню;

- необґрунтованість законодавчих обмежень та вимог, які містяться в окремих нормативно-правових актах.

Одним із елементів фінансово-кредитного регулювання є система пільгового оподаткування.

Податкова система і податкова політика кожної держави істотно впливають на функціональну та ділову активність суб’єктів підприємницької діяльності. Формування ефективної податкової системи та політика її реалізації для України – найважливіша економічна проблема загальнодержавного значення. І це закономірно: сучасна вітчизняна система оподаткування формувалася шляхом пристосування наявної в 90-х роках податкової структури до нових умов господарювання, введення того чи іншого податку, який повинен був швидко наповнювати доходи бюджету. Недотримання принципу економічної обґрунтованості податкової політики, посилення нестабільності умов господарювання призвели до надмірного податкового навантаження підприємницьких структур.

В економічному житті держави нерідко трапляються випадки, коли для підтримки виробництва доцільніше знизити розмір сплачуваних податків, ніж покривати збитки і здійснювати виплати із бюджету на соціальні цілі. Можна стверджувати, що виплати допомоги з безробіття, а також дотації збитковим підприємствам можуть бути значно більшими, ніж втрати бюджету у зв’язку із наданням податкових пільг. До позитивних сторін пільгового оподаткування слід віднести ще й те, що господарські структури, одержавши пільги, можуть зміцнювати своє фінансове становище, оновлювати виробництво, підвищувати конкурентоспроможність своєї продукції.

Негативною стороною пільгового оподаткування є порушення принципу нейтральності оподаткування і, що найважливіше, його справедливості. Надання значних пільг окремим групам платників зумовлює неможливість зниження податкового навантаження в цілому. Крім того, надання пільг сприяє зростанню тіньового сектору економіки, бо породжує бажання платників податків, які не мають пільг, уникнути оподаткування.

Надання податкових пільг - повне або часткове звільнення від сплати податків окремих платників чи частин об’єкта оподаткування. Звітність про пільги налає можливість спеціалістам, які працюють у сфері оподаткування, законотворення та оцінки економічних явищ, здійснювати аналіз доцільності податкових пільг. Останнім часом в Україні аналізу податкової політики держави чи податковим надходженням, як основному джерелу наповнення бюджету, приділялося багато уваги. Але значною мірою в них розглядаються насамперед організаційні та правові питання і залишаються в “тіні” економічні наслідки проведення пільгової політики в державі.