Сторінка
13

Фінанси малого підприємництва

Програма відповідала розумінню суті підприємництва того часу - державні органи збирались регулювати та координувати підприємницьку діяльність, як це було за часів планової економіки, і тому Програма повністю побудована в форматі патерналізму.

В Концепції державної політики розвитку малого підприємництва, яка затверджена Постановою Кабінету Міністрів України № 404 від З квітня 1996 року, зокрема підкреслюється, що державна політика розвитку малого підприємництва є частиною загальної соціальної та економічної політики України і визначає основні принципи, напрями і форми економічного та адміністративного впливу.

28 червня 1996 р. відбулося конституційне закріплення свободи підприємництва.

Вирішення широкого кола проблем на шляху розвитку малого бізнесу стала державна Програма розвитку малого підприємництва в Україні на 1997-1998 роки, розроблена Міністерством економіки відповідно до положень Концепції державної політики розвитку малого підприємництва, і затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 29 січня 1997 р. Метою Програми визначено забезпечення сталого розвитку малого підприємництва як невід'ємного сектора ринкової економіки та головного чинника створення нових робочих місць.

В Програмі простежується розуміння того, що заходи державної політики мають ґрунтуватись на засадах економічної доцільності, малі підприємства мають спиратись перед усім на власні сили, а держава має забезпечити умови для збереження конкуренції.

Саме на початку 1998 року були прийняті ключові законодавчі зміни, що ввели три нові для України методи спрощеного оподаткування: фіксований податок (введений Законом України "Про внесення змін до Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" від 13.02.98), спеціальний торговий патент (введений Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності" від 10.02.98 ) та єдиний податок (введений Указом Президента України від 03.07.98 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва". Запровадження цих методів оподаткування під тиском підприємницького середовища мало найбільш суттєвий вплив на ріст суб'єктів малого підприємництва, який спостерігався починаючи з 1998 року.

Ставка єдиного податку для суб’єктів малого підприємництва – фізичних осіб установлюється місцевими радами за місцем їхньої державної реєстрації залежно від залежно від виду діяльності і не може становити менш як 20 грн. І більш як 200 грн. за місяць. У разі, коли фізична особа – суб’єкт малого підприємництва здійснює кілька видів підприємницької діяльності, для яких установлено різні ставки єдиного податку, вона має придбати одне свідоцтво і сплачувати єдиний податок, що не перевищує встановленої максимальної ставки. Якщо платник єдиного податку здійснює підприємницьку діяльність з використанням найманої праці або за участю у підприємницькій діяльності членів його сім’ї, ставка єдиного податку збільшується на 50 % за кожну особу.[28;50]

Суб’єкт малого підприємництва – фізична особа, яка сплачує єдиний податок, звільняється від обов’язку нарахування, відрахування та перерахування до державних цільових фондів зборів, пов’язаних з виплатою заробітної плати працівникам, які перебувають з ним у трудових відносинах, включаючи членів його сім’ї.

Суб’єкти малого підприємництва – юридичні особи поряд із діючою системою оподаткування можуть самостійно обрати спосіб оподаткування прибутків за єдиним податком. При цьому спосіб оподаткування обирається один раз і залишається незмінним протягом звітного року.

Суб’єкт підприємницької діяльності – юридична особа, яка перейшла на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, самостійно обирає одну з таких ставок єдиного податку:

§ 6 % від суми виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) без урахування акцизного збору в разі сплати податку на додану вартість згідно з законом України “Про податок на додану вартість ”;

§ 10 % від суми виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), за винятком акцизного збору, у разі включення податку на додану вартість до складу єдиного податку.

Суб’єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником таких видів податків і зборів (обов’язкових платежів):

· податку на додану вартість, крім випадку, коли юридична особа обрала спосіб оподаткування доходів за єдиним податком за ставкою 6 %;

· податку на прибуток підприємств;

· податку на доходи фізичних осіб (для фізичних осіб – суб’єктів малого підприємництва);

· плати (податку) за землю;

· збору на спеціальне використання природних ресурсів;

· збору до Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення;

· збору до державного інноваційного фонду;

· збору на обов’язкове соціальне страхування;

· відрахувань і зборів на будівництво, реконструкцію, ремонт і утримання автомобільних доріг загального користування України;

· комунального податку;

· податку на промисел;

· збору на обов’язкове державне пенсійне страхування;

· збору на видачу дозволу на розміщення об’єктів торгівлі і сфери послуг;

· внесків до Фонду України соціального захисту інвалідів;

· внесків до Державного фонду сприяння захисту населення;

· плати за патенти згідно із законом України “Про патентування деяких видів підприємницької діяльності”.

Проведений нами аналіз показує, що станом на 1 січня 2000 року ставки єдиного податку встановили 1080 місцевих рад України за 55 видами діяльності. Усього на спрощену систему перейшло 66100 приватних підприємців, якими сплачено у 1999 році 58,6 млн. грн. єдиного податку, що в середньому на одного платника єдиного податку становить 886,5 грн. на рік. Ними додатково залучено до праці 47000 громадян.

На початок 2003 р. в Україні діяло чотири типи спрощеного оподаткування – фіксований податок, єдиний податок, спеціальний торговий патент та фіксований сільськогосподарський податок. Крім того, для суб’єктів малого підприємництва запроваджено спрощену систему обліку та фінансової звітності. Всі ці заходи сприяли значному зростанню кількості суб’єктів підприємницької діяльності. Згідно офіційних джерел у 2002 році від суб’єктів малого підприємництва, які використовували спеціальні режими оподаткування, до зведеного бюджету надійшло майже 1,8 млрд. грн. (без фіксованого сільськогосподарського податку), або на третину більше, ніж у попередньому році. З них платниками єдиного податку сплачено понад 1,5 млрд. грн., фіксованого – близько 260 млн. грн., придбано спецпатентів на 35 млн. грн