Сторінка
8

Фінанси малого підприємництва

По строках міжнародні кредити підрозділяються на короткострокові - до 1 року, середньострокові - від 1 року до 5 років і довгострокові - понад 5 років.

Також міжнародний кредит, розсуваючи межі індивідуального нагромадження, сприяє створенню нових фірм. Тобто можна сказати, що міжнародний кредит виконує ті ж функції, що й інші форми кредиту, тільки в міжнародному аспекті.

Розділ II. Оцінка стану розвитку, регулювання та фінансування підприємств малого бізнесу в Україні.

2.1 Сучасні тенденції розвитку малого підприємництва.

Становлення малого бізнесу України проходило (і зараз проходить) в динамічних, часто змінюваних умовах. З перших років здійснення економічної реформи в Україні, попри об’єктивні труднощі перехідного періоду, відбувається швидке зростання недержавного сектора економіки, яке супроводжувалось зростанням кількості суб’єктів малого бізнесу.

Одним із основних показників, що характеризують процес становлення малого бізнесу, є динаміка зміни кількості діючих суб’єктів малого підприємництва (додаток А).

У 2000—2003 рр. динаміка кількісних показників розвитку малого підприємництва в Україні в цілому характеризувалася позитивними тенденці­ями (додаток А). У 2001 р., порівняно з попереднім роком, кількість СМП збільшилася на 10%, у 2000 р. — на 13%, у 2001 р. приріст становив близько 14%. Загальна чисельність СМП протягом зазначеного періоду зросла в 1,4 раза і перевищила 1,55 млн. При цьому кількість діючих МП зросла на 35% і становила понад 233,6 тис. одиниць. Чисельність діючих ФО—СПД збільшилася на 43% та становила близько 1,32 млн осіб.

Завдяки цьому зросла кількість діючих МП на 10 тис. населення, яка в 2003 р. досягла 48 одиниць та перевищила показник 2000 р. в 1,4 раза. Ана­логічно збільшилася чисельність діючих ФО—СПД на 10 тис. населення і ста­новила 272 підприємця, або в 1,5 раза більше, ніж у 2000 р. На початок 2004 р. загальна кількість СМП на 10 тис. населення досягла 320 одиниць. Слід, однак, зазначити, що зростання цих показників значною мірою зумов­лено зменшенням загальної чисельності населення України. Крім того, протягом тривалого часу на тлі позитивних зрушень спосте­рігалися істотні несприятливі тенденції, зокрема в секторі МП. Так, у 2000 — 2003 рр. темпи кількісного зростання діючих МП характеризувалися сталою тенденцією до уповільнення: у 2000 р., порівняно з попереднім роком, вони становили понад 127%, у 2001 р. — близько 114, у 2002 р. — 111, у 2003 р. — лише 107%. Динаміка збільшення чисельності діючих промислових МП теж суттєво не відрізнялася і становила відповідно 137, 116, 114 та 109%.

Аналогічна динаміка спостерігається і для кількості діючих МП на 10 тис. населення: збільшення показника по роках на 26, 18, 10 та 9%. Подібні тен­денції несприятливі для економіки і аж ніяк не свідчать про вичерпання резервів зростання сектора МП. Скоріше навпаки, бо кількість діючих СМП на 10 тис. населення в Україні відстає від показників європейських постсоціалістичних країн принаймні в декілька разів, а розвинутих — на порядок і більше. Наприклад, у 2002 р., навіть з урахуванням ФО—СПД, у Польщі з населенням 38,6 млн осіб, було понад 3 млн СМП, що вдвічі перевищувало відповідний абсолютний показник в Україні та майже в 2,5 раза більше на 10 тис. наявного населення. З огляду на це, уповільнення темпів зростання кількості МП не може характеризуватися як процес насичення відповідних ринкових ніш.

Загалом, визначальною тенденцією розвитку малого підприємництва у 2000—2003 рр. було випереджаюче зростання кількості ФО—СПД порівняно з МП, що супроводжувалося зменшенням частки останніх у загальній кіль­кості СМП — з 16,4% у 2001 р. до 15,1% у 2003 р.

Зазначені зрушення характеризуються певними позитивними моментами, зокрема залученням до підприємницької діяльності більшої кількості грома­дян, поширенням ринкової ідеології та психології на широкі верстви населен­ня тощо. Разом з тим вони свідчать про істотні вади функціонального та структурного характеру:

1. В загальному розумінні розвиток підприємництва ґрунтується на ефективній реалізації приватного інтересу, насамперед щодо динамічного зростання бізнесу, розширення та зміцнення власної справи. В Україні ж, на­впаки, зазначені вище процеси відбуваються всупереч цій природній логіці. Швидке зростання чисельності ФО—СПД є не стільки реакцією на потреби зростаючої економіки, скільки наслідком внутрішньої організаційної перебу­дови сектора малого підприємництва, передусім МП. Воно значною мірою є штучним, оскільки для здійснення видів діяльності, які за технологією потре­бують більше 10 працівників, замість звичайного малого підприємства (зважа­ючи на відповідний критерій щодо чисельності працівників) реєструються до­даткові фізичні особи. Тобто, на місці однієї юридичної особи залежно від конкретної ситуації може виникати відразу 2—5 ФО—СПД;

2. Чимало МП, згортаючи свою діяльність, поповнюють категорію «спля­чих» підприємств, оскільки їх власники переходять до категорії ФО—СПД. Поширення, на жаль, набули і випадки повного припинення функціонування МП, не зумовленого впливом якихось несприятливих економічних чинників або загостренням конкуренції. Наприклад, протягом 2002—2003 рр. в окремих регіонах вперше відбулося навіть зменшення кількості діючих МП порівняно з попереднім роком (2002 р. — Дніпропетровська, Київська, Луганська, Чер­нігівська області; 2003 р. — у Херсонській області падіння відразу на 23,6%, у Донецькій та Черкаській зростання ледь відчутне — лише 0,1%). На практиці відбувається чисто технічна перереєстрація підприємницької діяль­ності у формі ФО—СПД з правом найму працівників. Подібні форми органі­зації підприємництва — це не краща заміна МП, на які сучасною структурою світової економіки покладено виконання надзвичайно важливих суспільних соціально-економічних функцій;

3. Основна мета зазначених трансформацій — робота за спрощеними режимами оподаткування, обліку та звітності (єдиний та фіксований податки, патент та спецпатент), які на сьогодні не мають стимулюючих механізмів для створення МП та їх переростання у середні та великі підприємства. Харак­терний приклад: ринки, де значна кількість ФО—СПД є за назвою під­приємцями, за формою діяльності — звичайними посередниками між серед­нім і великим торговим капіталом та споживачами, а за її реальним еконо­мічним змістом — фактично найманими працівниками або самозайнятими громадянами. З іншого боку, перевагами спеціальних режимів оподаткування, зокрема єдиного податку, скористалися середні, а в деяких випадках навіть великі підприємства, переводячи на нього своїх працівників та зменшуючи податкові і соціальні нарахування. Крім того, набув поширення позаринковий перерозподіл фінансових ресурсів через різноманітні схеми надприбуткової посередницької маржі;

4. Визначальним чинником, що зумовлює негативні процеси, є жорстка фіскальна спрямованість системи оподаткування. Як свідчить світовий досвід, аналітичні дослідження та соціологічні опитування підприємців, абсолютна межа усіх фінансових платежів не повинна перевищувати критичний рівень 45—50% обороту (виручки) суб'єктів господарювання. При більш високих ставках починається масове уникнення від податків та інших платежів, у тому числі соціально важливих й суспільно необхідних. На практиці ж податкові вилучення, інші обов'язкові відрахування, в сукупності з необґрунтованими платежами до різноманітних фондів та оплатою послуг «кишенькових» фірм, доповнених фінансовими оборудками й специфічними діями окремих пред­ставників бюрократичного апарату, істотно перевищує критичний рівень. Для більшості СМП тягар фінансових вилучень став непомірним. У зв'язку з цим, малі підприємці нерідко змушені діяти на межі закону, а основним способом їх пристосування до ситуації стало перенесення значної частини бізнесу в тінь. Ці процеси супроводжуються фальсифікацією і перекручуванням фінан­сової звітності, спотворенням реальних масштабів господарської діяльності, поширенням псевдо- та фіктивних операцій тощо. Як наслідок, звужується база оподаткування, деформується свідомість і психологія самих підприємців, діяльність яких все більше спрямовується на пошук не стільки ефективних шляхів зростання бізнесу, скільки механізмів уникнення податкового тиску та жорсткого адміністрування податків. На макрорівні провокуються уповільнен­ня темпів економічного розвитку, спад виробництва і соціальна напруженість, гальмується формування оптимальної інституційної структури системи госпо­дарювання з відповідною питомою вагою малого підприємництва.[36;66]