Сторінка
6
При формуванні фінансових ресурсів підприємства необхідно враховувати велику кількість як внутрішніх, так і зовнішніх факторів, які впливають на функціонування підприємства. Будь-яке підприємство залежить від взаємовідносин зі своїми партнерами, попиту на продукцію, тенденцій розвитку галузі, економіки країни та інших незалежних безпосередньо від самого підприємства чинників. Окрім того, внутрішні фактори, до числа яких входять стан основних засобів підприємства і рівень їх механізації, обмеженість виробничої потужності, рівень кваліфікації працюючих та інші теж вимагатимуть врахування певних особливостей при формуванні величини та структури фінансових ресурсів.(Див. додаток в)
Глибоке розуміння механізму формування джерел фінансових ресурсів передбачає аналітичний підхід до показників структури капіталу з точки зору ціни, яку повинно платити підприємство за його залучення та використання. Зазначена ціна виражається у сплаті дивідендів при формуванні статутного капіталу; в ринковій вартості майна, внесеного до статутного капіталу підприємства; у відсотках при умові використання банківського кредиту. Навіть прибуток має свою ціну, оскільки при його відсутності для розвитку підприємства потрібно було б залучати кошти шляхом випуску акцій.[26;72]
Статутний капітал малого підприємства формувався при первісному інвестуванні засобів. Його величина з'являється при реєстрації підприємства, а будь-які коректування розміру статутного капіталу (додаткова емісія акцій, зниження номінальної вартості акцій, внесення додаткових внесків, прийом нового учасника, приєднання частини прибутку й ін.) допускаються лише у випадках і в порядку, передбачених чинним законодавством і установчими документами.
1.3. Фінансово-кредитні механізми регулювання малого бізнесу
Фінансування малих підприємств у країнах з розвиненою ринковою економікою здійснюється за рахунок як внутрішніх, так і зовнішніх джерел. Відповідно до українського законодавства, в якості зовнішніх джерел фінансування можуть використовуватися цільові банківські вклади, паї, акції, технології, машини, кредити, товарні знаки, інтелектуальні цінності. Основними внутрішніми джерелами залучення засобів є фінансові ресурси і внутрішньогосподарські резерви підприємця-інвестора, тобто прибуток, а також амортизаційні відрахування, грошові нагромадження і заощадження підприємців, засоби від страхової діяльності, грошові суми, одержувані як неустойки, штрафи і т.п. До неформального ринку позичкових капіталів (внутрішнє джерело фінансування) відноситься позика грошей у рідних і знайомих. Цим джерелом користуються понад 67% підприємців у нашій країні.
З огляду на загальний стан української економіки і значний дефіцит державного бюджету, єдиним реальним зовнішнім джерелом фінансування малого бізнесу в даний час є банківський кредит. Для об'єктів малого підприємництва через високі ризики, зв'язаних з наданням кредиту, кредитні угоди варто оформляти під яку-небудь заставу: нерухомість, товари, цінні папери.
Потрібно більш широко використовувати і нетрадиційні види фінансових послуг. Приблизна схема фінансування малого підприємства за допомогою лізингового кредиту полягає в наступному: підприємство хоче придбати нове обладнання; банк оплачує цю послугу, тобто 100% вартості устаткування; підприємство або бере його в банку в оренду, або використовує лізинговий кредит з наступним викупом. Термін подібного кредиту складає від 2 до 6 років. Існує також лізинг нерухомості: будівництво будинку банком і здача його в оренду підприємству з умовою його наступного викупу. При факторингових операціях при несплаті вимог платником вони переуступаются факторинговому відділові банку, і останній платить визначений у договорі відсоток від суми вимог. Таким чином, у даному випадку відбувається переуступка простроченої заборгованості.
Функціонування малих підприємств і кредитних установ у ринковій економіці, з одного боку, вимагає вирішення проблеми вироблення критеріїв платоспроможності позичальника, а з іншої проведення аналізу умов надання кредитів і принципів їхнього використання. Кредитна установа повинна бути упевнена в наявності в підприємства засобів для розрахунків, у його здатності до своєчасного погашення кредиту. На підставі даних бухгалтерського балансу можна оцінити, наскільки прибуткова діяльність підприємства і який розмір ризику, прийнятого на себе банком.
Створення спеціальної мережі комерційних банківських структур для фінансування малих підприємств - одна з насущних проблем. Для підвищення зацікавленості банків у такій діяльності необхідно передбачити, крім загальних, додаткову систему пільг і пріоритетів, наприклад, рекомендувати повне або часткове звільнення від податків прибутку банків, отриманої від вкладення засобів у малий бізнес, а також визначити разом з НБУ порядок компенсації комерційним банкам пільг по цільових кредитах для підприємств малого бізнесу.
Стимулювати комерційні банки до посередництва і надання кредитів малому бізнесові буде поява організації по переобліку позик. Програми такого переобліку привабливі тим, що вони приводять до росту портфеля позик без зайвого навантаження на власні ресурси банків.
Зовнішнім позабюджетним джерелом фінансування малого бізнесу, крім комерційних банків, є приватне або спонсорське фінансування. На Заході нерідко за малою фірмою стоїть велика приватна корпорація, зацікавлена в результатах роботи тих чи інших підприємств, наприклад венчурних компаній, які беруть на себе ризик конструкторної, технологічної та проектної розробки принципово нових технологій, випробувального та промислового їх використання.
Ще одним зовнішнім позабюджетним джерелом фінансування малих підприємств може служити спільне інвестування. Наприклад, у ФРН банками і страховими компаніями створюються спеціальні фірми, що беруть участь у капіталі дрібних і середніх підприємств. Спільне інвестування в нашій країні можливо через договори-підряди по фінансуванню якої-небудь розробки. У залежності від характеру виконуваних робіт і досягнутих між сторонами домовленостей фінансування виробляється шляхом часткової попередньої оплати (авансування) або передоплати.
Особливий інтерес представляє таке зовнішнє джерело фінансування, як залучення капіталів за допомогою випуску і розміщення акцій і інших цінних паперів за посередництвом інвестиційних інститутів. Істотним недоліком акціонування як способу залучення додаткових засобів є можливість часткової або повної втрати фінансованим підприємством-емітентом самостійності.
Комерційні банки могли б організовувати співробітництво між вітчизняними фінансово-промисловими групами і малим і середнім бізнесом за допомогою контрактних, субпідрядних, орендних відносин. Це дозволило б з'єднати мобільність, гнучкість, ініціативу малого виробництва і міць і вплив великих підприємств. У результаті зросте конкуренція в сфері малого і середнього бізнесу за контракти з корпораціями.
Завантажити реферат