Сторінка
16
З даної таблиці видно, що перерахування коштів до Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва щорічно зростають, зокрема видатки у 2002р. порівняно з 1998 р. збільшилися на 12792,2 тис. грн., що у 10,2 рази більше. У 2000 та 2001 рр. були спеціальні статті витрат – на підтримку малого та середнього підприємництва у сумі 3000 та 25253 тис. грн. відповідно. У 2002 році передбачено видатки на перепідготовку правлінських кадрів для сфери підприємництва, фінансову підтримку інноваційної діяльності суб’єктів підприємництва (чого не спостерігалося у бюджетах минулих років). Кошти на заходи по реалізації Національної програми сприяння розвитку малого підприємництва в Україні у 2002 р. порівняно з 2001 р. різко скоротилися на 25000 тис. грн., напевне, це пов’язано з дефіцитом бюджету.
Надання державою субсидій, дотацій, субвенцій – як елемент прямого фінансування – є надто обтяжуючим, тому через брак коштів вони практично відсутні чи носять поодинокий характер.
Як складова фінансово-кредитного регулювання може виступати система державних закупівель, що можуть покращити фінансове становище підприємств через гарантоване джерело збуту. Прикладом залучення суб’єктів малого підприємництва до вирішення економічних проблем регіонів стало розміщення серед них державних замовлень. У 2002 році в 15 регіонах серед суб’єктів малого підприємництва було розміщено 1023 регіональних та державних замовлень на загальну суму близько 21 млн. грн.
Організаційно-управлінське регулювання відбувається шляхом сприяння державою створення розгалуженої сітки інфраструктури ринку, тобто різних регіональних-центрів, бізнес-центрів, бізнес-інкубаторів, мереж лізингових та факторингових компаній, бухгалтерських та аудиторських фірм, рекламних агентств, центрів технічної допомоги, навчання, перекваліфікації працівників тощо.
Наразі немає дієвої системи фінансування, кредитування та страхування малого та середнього бізнесу, а також обмеженість фінансових ресурсів державного і місцевих бюджетів зумовлює потребу розвивати франчайзингову систему співробітництва малого і великого підприємництва з метою формування договірних взаємовідносин між ними, відродження виробництва, гуртово-роздрібної торгівлі та сфери обслуговування, залучення матеріально-фінансових ресурсів і використання навиків роботи кваліфікованих спеціалістів. [32;63]
У містах в наслідок зростання кількості малих підприємств, почалися створюватися регіональні центри, адже жодному із діючих малих підприємств не під силу мати, наприклад, свій обчислювальний центр та інші об’єкти виробничої та соціальної інфраструктури. Об’єднання їхніх зусиль дає змогу вирішити цю проблему.
В Україні формується мережа лізингових компаній. Спеціалізовані лізингові підрозділи виникають в комерційних банках і небанківських фінансово-кредитних установах, що є позитивною рисою.
Також недостатньою є кількість бізнес-центрів та бізнес-інкубаторів, що спричиняє необізнаність підприємців з нормами чинного законодавства, неінформованість, щодо можливої державної фінансової підтримки чи іншої допомоги.
Розділ ІІІ. Розвиток малого підприємництва в Україні: проблеми та перспективи
3.1. Розвиток ефективних форм малого підприємництва в Україні
Аналіз стану малого підприємництва в Україні свідчить про те, що суттєвих зрушень у розвитку цього сектора ринкової економіки не відбулося.
Основними причинами гальмування розвитку малого підприємництва в Україні та її регіонах є:
– відсутність дійового механізму реалізації державної політики щодо підтримки малого підприємництва. Це питання ще не посіло належного місця і в діяльності місцевих органів державної виконавчої влади;
– неймовірно важкий тягар оподаткування, що примушує багатьох суб'єктів малого підприємництва збочити в тіньову економіку;
– низькі темпи та перекоси в процесі реформування власності;
– відсутність належного нормативно-правового забезпечення розвитку малого бізнесу, як підприємництва в цілому;
– обмеженість або повна відсутність матеріальних фінансових ресурсів. Багато малих підприємств розпочали свою діяльність через відсутність достатньої суми стартового капіталу, власних виробничих площ та устаткування;
– недосконалість системи обліку та статистичної звітності малого підприємництва, обмеженість інформаційного та консультативного забезпечення, недосконалість системи навчання та перепідготовки персоналу для підприємницької діяльності тощо[7;4].
На тенденції розвитку малого підприємництва в Україні безпосередньо впливає негативна динаміка основних макроекономічних показників. Зокрема, спад ВВП призвів до зменшення внутрішніх фінансових ресурсів держави, обігових коштів у суб'єктів підприємницької діяльності, зниження купівельної спроможності населення тощо.
До основних макроекономічних чинників, які впливають на розвиток малого підприємництва, слід віднести, передусім, обмеженість внутрішнього попиту та наявність кризи збуту на внутрішньому ринку у зв'язку з браком вільних фінансових коштів підприємств, зниженням реальних доходів населення, незначну інвестиційну активність, відсутність переливу коштів з фінансового в реальний сектор економіки, обмеженість кредитів.
З огляду на проведене опитування та аналіз спеціалісти Міжнародної фінансової корпорації (МФК) вважають, що ключовими проблемами на шляху подальшого розвитку та росту малого бізнесу в Україні є труднощі при виході на ринок для новостворюваних підприємств та надмірні регулятивні вимоги і податки для діючих підприємств.
Сьогодні процес реєстрації є дуже трудомістким і потребує значних фінансових витрат для нових підприємств.
Ліцензування вимагає адекватного визначення та переконливого обґрунтування. У майбутньому право давати ліцензії повинно бути уніфіковано та централізовано, на відміну від теперішньої ситуації.
Підприємства, особливо малі, фінансують свій подальший ріст із прибутку. Якби підприємства могли залишати більшу частину а доходів у себе, загальний рівень інвестицій значно збільшився б. Цей захід також сприяв би тому, що нові підприємці були б готові ризикувати і вкладати свої кошти та сили або у новостворювані фірми, або в існуючі компанії. Зниження рівня податків допомогло б зробити рівень українських капіталовкладень менш залежним від вливань іноземного капіталу. Малі підприємства менше залежали б від урядових кредитних ліній.[30;50]
Завантажити реферат