Сторінка
1

Інститути фінансового ринку

ПЛАН

1. Інститути фінансового ринку.

2. Фінансові інститути з помірним рівнем ризику

Список використаної літератури

1. Інститути фінансового ринку

На ринках діють суб'єкти ринку (продавці, посередники, покупці), які беруть участь у торговельних операціях різнихспецифічних товарів інструментів ринку. Характер (тактика) поведінки суб'єкта на ринку залежить від мети, яку він поставивперед собою (стратегія).

Суб'єктами фінансового ринку є:

· фізичні особи;

· юридичні особи;

· фінансові посередники, які отримують для управління гроші клієнтів і повинні, виконуючи правила й вимоги банківського та інвестиційного менеджменту, одержати дохід у розмірі, що дозволяє задовольнити вимоги клієнтів, та мати норму прибутку, середню для цього виду діяльності.

Суб'єктами фінансового ринку можуть бути: практично кожний індивідуум як фізична особа, що не обмежена законом у правосуб'єктності та дієздатності; групи громадян (партнерів); трудові колективи; юридичні особи усіх форм власності.

Суб'єкти фінансового ринку класифікуються за формою та функціями.

За формою:

· господарюючі суб'єкти;

· домашні господарства;

· держава;

· місцеві органи влади.

За функціями:

· емітенти;

· Інвестори;

· інституційні інвестори;

· фінансові посередники;

· інститути інфраструктури ринку тощо.

Юридичні особи усіх форм власності як суб'єкти фінансового ринку

З урахуванням принципових форм укладання угод на фінансовому ринку, його суб’єктів можна поділити на три групи.

1. Позичальники (покупці фінансових активів);

2. Інвестори-кредитори (продавці фінансових активів);

3. Фінансові посередники.

Позичальники – фізичні і юридичні особи, що залучають вільні грошові кошти кредиторів на розвиток бізнесу або інші цілі.

Позичальники – це боржники (дебітори) перед інвесторами (кредиторами).

Інвестори – фізичні і юридичні особи України або іноземні.

Інвестори – це кредитори, які надають тимчасово вільні грошові кошти на фінансові ринки.

Фінансові посередники – приймають на себе ризик неповернення коштів і виконують страхову функцію.

Фінансові посередники є водночас інститутами інфраструктури фінансового ринку.

Стан інститутів ринкової інфраструктури неоднорідний як з кількісної, так і з якісної точок зору. Зміст ринкової інфраструктури не може бути зведений до сукупності лише інституціональних елементів.

У сучасній ринковій інфраструктурі прийнято виділяти інформаційний елемент. Це інформаційні мережі та потоки, асоціації чи добровільні об'єднання, що представляють інтереси інших інститутів "знизу" (наприклад, Асоціація українських банків). А також інститути, що забезпечують зворотний зв'язок між суб'єктами ринкових відносин (наприклад, засоби масової інформації).

Під законодавчим елементом інфраструктури розуміють відповідну частину господарського законодавства, що регламентує як діяльність інститутів ринкової інфраструктури, так і поведінку суб'єктів ринкових відносин. Власне, він задає "правила гри" в ринковій економіці.

Соціальний елемент відображає рівень ринкового мислення (менталітет) населення і його готовність дотримуватись правил і закономірностей функціонування ринку. Саме ці елементи визначають цілісність і завершеність як ринкової інфраструктури в цілому, так і окремих її елементів.

З огляду на викладене, механізм, що здійснює переміщення потоків грошових фондів від населення до виробництва створюється завдяки розвитку інфраструктурифінансового ринку. Автор розглядає інфраструктуру фінансового ринку в декількох контекстах. По-перше, фінансовий ринок та його інфраструктуру як певну автономну систему. Але з припущенням, що його автономність не абсолютна, тому що в реальному житті фінансовий ринок не існує ізольовано від всієї економіки. По-друге, розрізняє глобальну (на національному, світовому, міжнародному рівні) і локальну інфраструктуруфінансового ринку на рівні окремих регіонів (всередині країни або групи країн) та територіально-адміністративних утворень. Як суб'єкти фінансового ринку інститут його інфраструктури,що в умовах ринкової економіки носять обслуговуючий характер щодо фінансового ринку і забезпечують його нормальне функціонування як на мікро-, так і на макроструктурних економічних рівнях, відображають внутрішній і зовнішній попит га пропозицію фінансових активів у рамках централізованої саморегулюючої системи глобальних та локальних фінансових ринків.

У сучасних умовах до інститутів інфраструктури фінансового ринку включають наступні структурні утворення: фондові та валютні біржі, комерційні банки, брокерські компанії, інвестиційних дилерів та андеррайтерів, системи міжбіржових і міжброкерських (міждилерських) зв'язків, інвестиційні компанії та фонди, трастові компанії, інвестиційні управляючі, фінансово-промислові групи або фінансові холдингові компанії, фінансові будинки або фінансові супермаркети, страхові компанії, пенсійні фонди, національну депозитарну систему, реєстраторів цінних паперів, інформаційно-консультативні центри, розрахунково-клірингові установи та інші кредитно-фінансові й інвестиційні інститути.

2. Фінансові інструменти з помірним рівнем ризику

Фінансові інструменти - різноманітні види ринкового фінансового продукту, зокрема: цінні папери, грошові зобов’язання, валюта, ф’ючерси, опціони, депозитні свідоцтва, кредитні договори, страхові поліси тощо.

Перш ніж розкривати особливості фінансових інструментів з помірним рівнем ризику потрібно коротко розктити суть ризику на фінансових ринках, визначити, які з них підпадають під помірний рівень ризику.

Отже, фінансові ризики - це ризики втрати або отриманні доходів. Вони визначаються як макроекономічними, так і мікроекономічними факторами та умовами. Макроекономічні фактори обумовлені зміною політичної та загальноекономічної ситуації. Мікроекономічні фактори пов’язані із комерційними та господарськими умовами діяльності окремих фірм, з рівнем менеджменту, діловою активністю фірми.

Ризики виникають в зв'язку із рухом фінансових потоків і проявляються на фінансових ринках у наступних видах: процентний ризик, валютний, кредитний, інвестиційний, бізнес-ризик.

Процентний ризик виникає через коливання процентної ставки. З процентними ризиками зустрічаються банки, страхові інвестиційні компанії, а також суб’єкти господарювання, які позичають кошти або вкладають їх в активи, які приносять проценти.

Валютний ризик - це ризик отримання збитків внаслідок несприятливих короткострокових та довгострокових коливань курсів валют на фінансових ринках.

Кредитний ризик - це ймовірність того, що сторони контракту не зможуть виконати зобов'язання як в цілому, так і по окремим позиціям.

Бізнес-ризик - це здатність підприємства підтримувати рівень доходу на вкладений капітал.

Інвестиційний ризик - це ризик втрати інвестованого капіталу та очікуваного доходу.