Сторінка
1

Основи побудови нормативно-правового забезпечення обліку та контролю у системі пенсійного страхування

Підґрунтям для визначення основних організаційних моментів ведення обліку і контролю в організаціях та установах, у будь-якій країні, є документи нормативно-правового характеру, де закріплені відповідні норми права суб'єктів господарювання.

Побудова обліку та контролю у системі пенсійного страхування здійснюється на основі певних правил, які визначаються правовими нормами. Саме правові норми регулюють відносини в суспільстві та встановлюють порядок взаємовідносин між елементи системи пенсійного страхування (органами управління пенсійними фондами, страхувальниками, одержувачами пенсійних виплат).

Слід виділити такі основні ознаки притаманні нормативно-правовому забезпеченню обліку та контролю у пенсійних організаціях:

1) історичність - в основі нормативно-інформаційного забезпечення сучасного обліку і контролю закладено історичні підвалини певних категорій і понять, які незважаючи на століття чи тисячоліття є незмінними, та на яких ґрунтується теорія і практика сьогодення;

2) міжнародний досвід - кожна країна враховуючи практичний досвід інших країн щодо побудови власного законодавства, оцінює позитивні та негативні сторони того чи іншого нормативного документу, формує власну нормативно-законодавчу базу;

3) законність - одним з основних джерел отримання інформації є акти органів влади або компетентних органів, що містять правові норми, які є обов'язковими для виконання та спрямовані на врегулювання правовідносин між суб'єктами господарювання;

4) плановість - формування, розподілу і використання фінансових ресурсів обумовлено плановим характером фінансової діяльності Пенсійного фонду та його територіальних управлінь;

5) дія в часі - дія будь-якого нормативного акту чи документу визначається часом вступу його в силу і часом припинення дії.

До основних завдань побудови ефективного правового регулювання обліку та контролю слід віднести:

1) формування переліку умов, фактів та даних, що є підставою виникнення, припинення чи зміни обов'язків і прав між елементами системи пенсійного страхування;

2) визначення правил поведінки, яких повинні дотримуватись усі елементи системи пенсійного страхування при настанні певних умов, фактів та даних;

3) встановлення відповідальності за порушення правових норм щодо правил поведінки елементами системи пенсійного страхування.

Фахівці правової літератури виділяють три елементи у структурі норм права - це гіпотеза, диспозиція та санкція. «Ці три елементи можна зобразити формулою, яку було розроблено ще давньоримськими юристами: якщо (гіпотеза) - то (диспозиція) - інакше (санкція)» [5, 248].

Оскільки, нормативно-правове забезпечення ґрунтується на нормах права, то усі ці елементи відповідно, притаманні для правового забезпечення обліку та контролю пенсійної системи. Тому, враховуючи вищезазначені завдання можна виділити структуру обліково-правових, контрольно-правових та пенсійно-правових норм у вигляді структурних елементів норм права:

1. Гіпотеза - визначає умови, ситуації, обставини за яких діє та чи інша норма облікового, контрольного чи пенсійного права.

Так, згідно ст.2 Закону № 996 [2] усі юридичні особи, створені відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності зобов'язані вести бухгалтерський облік. При цьому визначено ст.1 цього ж Закону, що бухгалтерський облік - це процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень. В даному випадку діє гіпотеза обліково-правової норми, яка вимагає ведення бухгалтерського обліку усіма юридичними особами.

Відповідно до п.1.3 Інструкції №8-3 [4] комплексна ревізія регіонального управління Пенсійного фонду провадиться один раз на три, районного, міського управління - один раз на два роки. Отже, дія гіпотези контрольно-правової норми ґрунтується на обов'язковості проведення комплексних ревізій за діяльністю управлінь Пенсійного фонду та визначає межі дії суб'єктів правовідносин.

Обставини за яких особа отримує право на пенсію (досягнення пенсійного віку, наявність загального чи спеціального трудового стажу) визначені Законом №1058 [3]. Тобто, гіпотеза пенсійно-правової норми визначає умови, за яких фізична особа стає отримувачем пенсійних виплат.

2. Диспозиція - визначає правила поведінки, у яких визначаються права і обов'язки учасників правовідносин, та не допускає будь-яких відхилень від визначених правил.

При веденні бухгалтерського обліку, диспозиція обліково-правової норми, виражається в процесі обробки облікових даних, яка визначається через послідовну реалізацію сукупності окремих стадій, упорядкованих в часі.

Інструкції №8-3 [4] визначає права і обов'язки керівника та членів ревізійної групи, а також порядок проведення комплексної ревізії. Відповідно диспозиція контрольно-правової норми вимагає визначеної поведінки від учасників контрольного процесу і не передбачає жодних відхилень від норм контрольного процесу.

Диспозиція пенсійно-правової норми розкриває та визначає які саме дії повинна вчинити фізична особа та управління пенсійного фонду в межах своєї компетенції, відповідно для отримання та виплати пенсійних виплат.

3. Санкція - передбачає наслідки в результаті виконання чи невиконання прав і обов'язків визначених диспозицією, або умов дії, що зазначені в гіпотезі.

У разі відсутності бухгалтерського обліку або веденні його з порушенням встановленого порядку застосовується санкція обліково-правової норми, що міститься у частині першій ст.164-2 Кодексу про адміністративні правопорушення [1], накладання штрафу.

Посадові особи контрольно-ревізійних підрозділів Пенсійного фонду України, відповідно до п.5.5 Інструкції №8-3 [4], несуть відповідальність згідно з чинним законодавством за невиконання або неналежне виконання своїх обов'язків, тобто виникають санкції контрольно-правової норми.

Санкції пенсійно-правової норми накладаються на посадових осіб Пенсійного фонду, які несуть відповідальність згідно ст.107 Закону №1058 [3] за заподіяння шкоди фізичним особам внаслідок несвоєчасного або неповного надання соціальних послуг, призначення (перерахунку) та виплати пенсій.