Сторінка
1

Операції нд міжнародному валютному ринку. Операції на девізних ринках

Одним із найсуттєвіших елементів фінансів є світовий валютний ринок.

Валютні операції у широкому розумінні є конкретною формою прояву валютних відносин у народногосподарській практиці. Валют­ні операції — це операції, пов'язані з переходом права власності на валютні цінності; використанням валютних цінностей як засобу платежу в міжнародному обігу; ввезенням, переказуванням і пере­силанням на територію країни та вивезенням, переказуванням і пересиланням за її межі валютних цінностей. Як правило, виділяють:

— поточні валютні операції (перекази іноземної валюти, отримання і надання фінансових кредитів на строк не більше 180 днів, переказування процентів, дивідендів та інших доходів за вкла­дами, інвестиціями тощо);

— валютні операції, пов'язані з рухом капіталу (прямі інвес­тиції, портфельні інвестиції, придбання цінних паперів, надання і отримання фінансових кредитів та строк понад 180 днів тощо).

У вузькому розумінні валютні операції розглядаються як вид банківської діяльності з купівлі-продажу іноземної валюти.

Переважна більшість валютних операцій у вузькому розумінні (тобто валютні операції з продажу чи купівлі валюти) на світовому валютному ринку (біля 80 %) здійснюється на його міжбанківському сегменті, оскільки валютні біржі існують не в усіх країнах світу.

Міжбанківськии ринок є основою валютного ринку, оскільки на ньому формуються попит і пропозиція валюти, ціни на цей специфіч­ний товар.

На макроекономічному рівні ключовим суб'єктом валютних операцій виступають державні центральні банки: Банк Англії, що є найстарішим. Федеральна резервна система США, Бундесбанк Німеч­чини, Національний банк Франції, Центральний банк Росії, Націо­нальний банк України тощо. Саме вони відповідають за валютні резерви, підтримують курси валют, стабільність грошового обігу.

Якщо ж брати за основу обсяги валютних операцій найрізноманіт­нішого характеру, то тут провідна роль належить комерційним банкам. Деякі з комерційних банків, щоденні обороти яких сягають мільярдних сум, зажили собі заслуженої світової слави. Серед них — американські "Чейз Нешнл", "Чейз Манхеттен", "Сіті-бенк"; три німецькі банки: Німецький, Комерційний, Дрезденський; банки інших країн. Тільки в Росії їх понад 1000, в Україні — понад 200.

Найпоширенішими формами валютних операцій на міжбанківському валютному ринку є операції "спот", "форвард" і "своп", а на біржовому — "ф'ючерс" та "опціон". Дещо особливою формою валют­них операцій виступає "валютний арбітраж".

Валютна операція спот — це купівля-продаж валюти на умовах її поставки протягом двох робочих днів від дня укладання угоди за курсом, зафіксованим в угоді (її ще називають терміновою).

Основними учасниками спот-ринку виступають комерційні бан­ки, які здійснюють валютні операції: напряму з клієнтами-підприєм­ствами приватного і державного секторів; на міжбанківському рин­ку напряму з іншими комерційними банками; через брокерів із бан­ками і клієнтами; із центральними банками країн.

Існують "звичаї" спот-ринку, які не зафіксовані в спеціальних міжнародних конвенціях чи міждержавних угодах, однак їх безза­стережно виконують всі учасники цього ринку. До "звичаїв" спот-ринку належать:

• здійснення платежів протягом двох робочих банківських днів без нарахування відсоткової ставки на суму поставленої валюти;

• операції здійснюються в основному на базі комп'ютерної торгівлі з підтвердженням електронними повідомленнями (авізо) протягом наступного робочого дня;

• існування обов'язкових валютних курсів: якщо дилер вели­кого банку цікавиться котируваннями іншого банку, то повідомлені йому валютні курси є обов'язковими для виконання операції з купівлі-продажу валюти.

Хоча спот-операції належать до "швидких" валютних операцій, все ж і вони підвладні валютному ризику. Це пов'язано перш за все з технічними особливостями клірингових розрахунків, що існують у більшості країн світу, а також із часовими різницями в роботі валют­них ринків. Наприклад, валютні ринки США і Західної Європи розді­лені 5-годинними поясами і тому платежі в доларах можуть направлятися на декілька годин пізніше платежів у західноєвропейських валютах, все ж встигаючи до відведеного терміну валютування за опе­рацією, що може призвести до можливості виникнення ризику збит­ків. Крім того, особливістю багатьох клірингових систем є те, що інфор­мація про одержання платежу від контрагента стає відомою лише на наступний день після дати валютування, а за цей час різка зміна ва­лютного курсу може призвести до збитків або до упущення вигоди. Такі операції, як "форвард" і "своп" прийнято вважати строковими.

Строковими операціями є валютні операції, пов'язані з поставкою валюти на строк понад 3 дні з дня її укладення. Стандартними терміна­ми виконання строкових контрактів є, як правило, 1, 3, 6, 9 і 12 місяців.

Форвардні валютні операції — це контракти з обміну валют, які відбуватимуться у майбутньому, але за курсом, зафіксованим на поточну дату. Укладаються, як правило, на строк до одного року, але в окремих випадках, коли йдеться про ринок стабільних валют (наприклад, долар США відносно англійського фунта стерлінгів, німецької марки чи япон­ської єни), можливе оформлення угод на п'ять або більше років наперед.

Ринок форвардних операцій терміном до 6 місяців, як правило, досить стабільний, а на довший термін — нестійкий, окремі операції можуть спричинити сильні коливання обмінних курсів.

Форвардний валютний курс і курс "спот" тісно пов'язані між собою. З теоретичної точки зору форвардна ціна валюти може дорів­нювати спот-ціні, однак на практиці такий збіг досить рідкісний. Якщо форвардний курс більший за спот-курс, то в такому разі зазна­чають, що валюта котирується з "премією"; якщо ж навпаки, то ва­люта котирується з "дисконтом", тобто зі знижкою.

Премії і дисконти за валютою, як правило, розраховуються на основі даних року для того, щоб можна було порівняти прибутковість від вкладання валюти у форвардну операцію з відповідною прибут­ковістю від вкладання валюти в інші форми валютних операцій.

До позитивних моментів проведення форвардних валютних опе­рацій можна віднести те, що вони надають більше можливостей для маневру. Якщо операція "спот" має бути виконана або відкладена практично негайно, форвардні контракти залишають час для аналізу, контролю і проведення необхідного коригування.

Однак слід мати на увазі той факт, що при укладанні форвардно­го контракту валютний ризик значно зростає, оскільки збільшуєть­ся ймовірність непередбачуваної зміни курсу валюти на дату по­ставки, а також ризик щодо неплатоспроможності партнера. Тому при укладанні форвардної операції клієнт обов'язково повинен мати відповідні засоби — залишок на рахунку чи кредитну лінію — для покриття цього ризику.