Сторінка
1

Проблеми та перспективи входження України в міжнародну фінансову систему. Стан та перспективи співробітництва України з міжнародними фінансовими інституціями

Стан та перспективи співробітництва України з міжнародними фінансовими інституціями

Серед зовнішніх фінансових джерел для України найбільш при­вабливими є такі міжнародні фінансові інституції, як Міжнародний валютний фонд (МВФ), Світовий банк (СБ) і Європейський банк ре­конструкції та розвитку (ЄБРР), завдяки пільгам, порівняно низькій вартості запозичень, які вони надають, а також авторитетності їхніх оцінок та дій для інших потенційних кредитів та інвесторів. Адже співпраця з цими міжнародними фінансовими інституціями розгля­дається світовою фінансовою спільнотою як акт довіри, підтвердження кредитоспроможності держави.

Фінансова допомога України з боку МВФ надається у трьох ос­новних формах:

• за програмою системної трансформаційної позики (STF) для підтримки платіжного балансу;

• за програмою "Stand by" для підтримки курсу національної валюти і фінансування дефіциту платіжного балансу;

• за програмою розширеного фінансування (EFF) для сприяння економічній стабілізації.

Залежно від завдань, які стояли перед Україною, у її співпраці з МВФ умовно можна виділити три етапи.

На першому етапі (1994—1995 pp.) зважаючи на труднощі з платіжним балансом України, які виникли внаслідок загострення економічної кризи та змін у структурі й цінових умовах зовнішньої торгівлі, основною з яких був перехід до світових цін на енергоносії, МВФ надав Україні кредити за програмою STF у сумі 742 млн дол. США для підтримки платіжного балансу України.

Основною проблемою другого етапу (1995—1998рр.) для України стала необхідність підтримки курсу гривні й фінансування дефіци­ту платіжного балансу. Надання МВФ своєчасної допомоги Україні дозволило здійснити поступову девальвацію гривні й уникнути її обвалу з непередбачуваними для банківської системи наслідками. Крім того, основним компенсаційним джерелом фінансування масового відпливу капіталу з другої половини 1997 p. стали ва­лютні резерви НБУ, формування яких забезпечувалося саме за ра­хунок фінансової допомоги МВФ. Досить зазначити, що рівень ва­лютних резервів НБУ за 1998 p. зменшився майже на 2 млрд дол. США (з 2,34 млрд дол. на кінець 1997 p. до 0,76 млрд дол. на кінець 1998 p.).

Завдяки реалізації двох програм "Stand by" (із затверджених трьох в обсязі 2185,5 млн дол. США) наша держава отримала доступ на світові ринки капіталу, а за третьою програмою в серпні 1997 p. було відкрито кредитну лінію терміном на один рік на загальну суму 542 млн дол. США. Але Україна отримала за цією програмою лише 242,2 млн дол., оскільки у березні 1996 p. МВФ відмовив у наданні чергових траншів через порушення нашим урядом окре­мих показників Меморандуму економічної політики, зокрема дефі­циту державного бюджету.

Головною метою третього етапу (1998—2001 pp.) є сприяння макроекономічній стабілізації в Україні й виходу на позитивну еко­номічну динаміку, забезпечення протягом 2001—2005 pp. щорічних темпів зростання реального ВВП на рівні не менше 4—5 %. З верес­ня 1998 p. запроваджено трирічну Програму розширеного фінансу­вання (EFF), якою передбачено надання позики загальною сумою 2,226 млрд дол. США. На 1 січня 2001 p. у рамках цієї програми отримано понад 1 млрд дол. Загалом за період співпраці з Між­народним валютним фондом наша держава отримала від нього кре­дитів на загальну суму 3529,1 млн дол. США (табл. 16.1).

Основним джерелом інвестиційного фінансування виступає Світо­вий банк, який надає Україні системні позики та інвестиційні кредити.

Таблиця 16.1. Фінансування України у рамках кредитних угод з Міжна­родним валютним фондом, млн дол. США