Сторінка
4

Проблеми та перспективи входження України в міжнародну фінансову систему. Стан та перспективи співробітництва України з міжнародними фінансовими інституціями

• подолання корупції;

• активізацію реформи фінансового і банківського секторів та подальший їх розвиток на якісно новому рівні;

• досягнення прогресу в розвитку енергетики та вугільної про­мисловості, у розрахунках із зовнішніми постачальниками за при­родний газ.

Удосконалення взаємовідносин України зі Світовим банком ба­зується на новій його стратегії в питаннях допомоги України, в ос­нову якої покладено такий фінансовий інструмент, як Програмна системна позика (ПСП).

Реалізація завдань Програмної системної позики вимагає від уряду запровадження сучасної системи проектного та фінансового менеджменту. Йдеться про чіткий розподіл повноважень і відпові­дальності між Міністерством фінансів. Національним банком і бан­ківськими установами, які обслуговують кредитні ресурси, та уста­новами і підприємствами, які виступають відповідно до проектів кінцевими позичальниками.

Подальше удосконалення співпраці з ЄБРР потребує:

• удосконалення механізму координації підготовки, реалізації та моніторингу великих інвестиційних проектів;

• започаткування спільно з керівництвом ЄБРР практики про­ведення регулярного огляду портфеля проектів;

• посилення контролю за виконанням міністерствами та інши­ми органами своїх зобов'язань у взаємовідносинах з ЄБРР. Враховуючи європейський вектор зовнішньої політики України, слід розширювати співпрацю з Європейським Союзом та його фінан­совими інституціями. Європейською асоціацією вільної торгівлі (ЄАВТ) та іншими організаціями.

Загальна динаміка прямих іноземних інвестицій з країн — членів ЄС в Україну останніми роками є позитивною (див. дод., рис. 1). Так, порівняно з початком 1995 p. їх загальний обсяг збільшився більш як у 6 разів і перевищив 1,4 млрд дол. США. Найбільший інтерес інвестори з ЄС виявляють до харчової промисловості, внутрішньої торгівлі, машинобудування та металообробки. Проте темпи зростан­ня прямих інвестицій залишаються нестабільними. Загалом регіон ЄС все ще зберігає за собою позицію провідного інвестора в економіку України, проте його частка досить стабільно зменшується: з 45,6 % від загального обсягу прямих інвестицій на початку 1995 p. до 36,6 % — на початок січня 2001 p.

Не найсильнішою складовою економічних відносин України з ЄС виглядає сфера експорту капіталу, без розвитку якого неможливо забезпечити проникнення та закріплення українських компаній на єдиному європейському ринку. Офіційно зареєстровані обсяги тако­го експорту становлять менше 3 млн дол. США (лише 3 % від за­гального офіційного обсягу інвестицій з України за кордон) і ос­таннім часом навіть зменшуються. І це при тому, що мільярди до­ларів, за оцінками експертів, були нелегально вивезені за межі України, у тому числі в країни ЄС.

Серед держав-кредиторів із числа членів ЄС у цій сфері провідне місце належить Німеччині, на яку припадає 83,9 % від загальної суми наданих і 83 % — використаних Україною двосторонніх кредит­них ліній з регіону Євросоюзу; на Італію відповідно 6,8 та 9,1 %;

Францію — 6,7 та 5,3 %; Іспанію — 2,6 та 2,3 % (див. дод., табл. 5).

Необхідно постійно і ґрунтовно вивчати можливості міжнарод­них організацій світового і регіонального масштабу на предмет ви­користання їхніх можливостей для фінансового сприяння розвитку української економіки (ЮНІДО, ФНО, ЮНЕП, регіональні банки еко­номічного розвитку).

Як додаткове джерело фінансування регіональних проектів можна розглядати Організацію чорноморського економічного співробітниц­тва (ОЧЕС), до складу якої входить і Україна. Зі створенням Чорно­морського банку торгівлі та розвитку, який розпочав свою діяльність у червні 1999 p., з'явилася реальна основа для практичної реалізації проектів у цьому регіоні. Відповідно до Угоди про заснування цього банку його діяльність спрямовується на забезпечення процесів еко­номічної трансформації країн Чорноморського регіону, він діє як банк розвитку, кредиторами та позичальниками якого виступають країни-засновники.

Як далі зазначається в Посланні Президента України, співробіт­ництво з міжнародними фінансовими інституціями має базува­тися на стратегічних пріоритетах економічного і соціального роз­витку України. При цьому в основу взаємовідносин мають бути покладені такі засади:

• прискорення ринкової трансформації, забезпечення фінансо­вої стабілізації та інтегрування України в Європейський Союз;

• відповідність умов кредитування України міжнародними фінансовими інституціями пріоритетам її економічного та соціаль­ного розвитку;

• спрямування цих ресурсів на забезпечення сталого економіч­ного зростання, здійснення структурних перетворень, формування роз­виненого внутрішнього ринку і припинення практики їх викорис­тання для фінансування поточних витрат;

• мобілізація та ефективне використання внутрішніх фінансо­вих ресурсів, сприяння надходженню прямих іноземних інвестицій;

• дотримання економічно обґрунтованих і загальновизнаних меж і порогів рівня зовнішньої заборгованості відповідно до міжнарод­них критеріїв платоспроможності держави;

• залучення альтернативних зовнішніх джерел фінансування на основі геостратегічної диверсифікації міжнародних фінансових відносин України.

З метою підвищення ефективності співпраці з міжнародними фінансовими інституціями необхідно вирішити такі завдання.

1. Кабінету Міністрів України протягом першої половини 2001 p.:

• провести аналіз ефективності та цільового використання фінан­сових ресурсів, залучених від міжнародних фінансових інституцій;

• розробити стратегію і тактику боргової політики держави, удос­коналення механізмів управління державним боргом, оптимізації його строкової структури, збільшення питомої ваги середньо- і дов­гострокових кредитів та мінімізації вартості обслуговування боргу;