Сторінка
1

Місцеві податки і збори

Суб'єкти господарювання беруть участь у формуванні фінансо­вих ресурсів місцевих органів влади, сплачуючи місцеві податки і збори. Це має важливе значення для розвитку місцевої інфраструк­тури, яка забезпечує реалізацію соціальної та економічної політики.

Сплачуючи місцеві податки і збори, суб'єкти господарювання забезпечують наповнення бюджетів місцевих, селищних і сільських Рад фінансовими ресурсами, що, у свою чергу, справляє позитивніш вплив на діяльність підприємств.

Перелік та порядок обчислення і сплати місцевих податків і збо^іи в Україні було визначено Декретом Кабінету Міністрів від 20 травня 1993 року «Про місцеві податки і збори». Було установлено 17 видів платежів у місцеві бюджети.

Місцеві податки:

— комунальний податок;

— податок на рекламу. Місцеві збори:

— за право використання місцевої символіки;

— за паркування автотранспорту;

— за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі та сфери по­слуг;

— за дозвіл на проведення місцевого аукціону, конкурсного роз­продажу і лотерей;

— за право проведення кіно- і телезйомок;

— за проїзд територією прикордонних областей автотранспортом, що вирушає за кордон, та інші.

Місцеві податки і збори сплачують юридичні і фізичні особи. Особливості їх стягнення і впливу на фінансово-господарську діяль­ність суб'єктів господарювання полягають у такому.

1. Місцеві податки і збори включаються до складу валових ви­трат, які виключаються зі скоригованого валового доходу, а отже, зменшують суму оподатковуваного прибутку.

2. Місцеві податки і збори суб'єкти господарювання відносять на собівартість продукції (робіт, послуг), що впливає на формування їхнього прибутку.

Органи місцевого самоврядування мають право:

—запроваджувати тільки ті податки і збори, що передбачені за­конодавчими актами;

—установлювати ставки, що не перевищують граничних розмі­рів, передбачених законодавчими актами;

— установлювати додаткові пільги для окремих платників податків (установлення ставки нижче за мінімальну, звільнення від податку).

Нині підготовлено проект Закону «Про місцеві податки і збо­ри», що передбачає внесення певних змін до їх складу і методики визначення. Загальну їх кількість зменшено до 14. Проте в прое­кті названого закону передбачено запровадження нових зборів:

за надання в користування земельних ділянок для будівництва об'єктів виробничого і невиробничого призначення, індивіду­ального житла та гаражів у населених пунктах;

за право розміщення офісів суб'єктів підприємницької діяль­ності у центральній частині населеного пункту та в будівлях, які мають історико-архітектурну цінність;

за здійснення міжнародного туризму.

Важлива особливість підготовленого законопроекту полягає у зме­ншенні податкового тягаря для вітчизняного товаровиробника. Подат­ковий тягар стосовно місцевих податків і зборів переноситься на спо­живача (переважно щодо товарів імпортного виробництва). Робиться спроба реалізувати принцип збільшення місцевих податків і зборів зі зростанням споживання та залученням прибутків тіньового капіталу.

Комунальний податок. Платниками податку згідно з декретом було визначено юридичних осіб усіх форм власності, що перебува­ють на території України.

Об'єктом для розрахунку податку був фонд оплати праці, який обчислювався множенням середньоспискової кількості працівників на місячний неоподатковуваний мінімум доходів громадян. Гранич­ний розмір ставки податку визначено у розмірі 10 відсотків від об'єкта оподаткування (розрахункової величини фонду оплати пра­ці). Податок сплачується щомісяця, виходячи з суми, яка оподатко­вувалась у попередньому місяці.

Згідно з проектом Закону «Про місцеві податки і збори» вносять­ся суттєві зміни в порядок обчислення комунального податку.

За об'єкт оподаткування береться вартість товарів (послуг), реа­лізованих суб'єктами підприємницької діяльності через організовану торговельну мережу (магазини, кіоски, автозаправні станції, їдальні, кафе, ресторани, лотки).

Об'єктом оподаткування буде також виручка, одержана через ка­си неторговельних підприємств, установ і організацій від продажу безпосередньо населенню товарів власного виробництва, товарів, придбаних у інших юридичних і фізичних осіб.

Від оподаткування передбачено звільнити реалізацію таких то­варів вітчизняного виробництва:

— хліб і хлібобулочні вироби, борошно пшеничне та житнє;

— сіль, цукор, олія соняшникова і кукурузна;

— молоко і молочна продукція;

— продукти дитячого харчування;

— безалкогольні напої і морозиво;

— яловичина, свинина, риба, домашня птиця, яйця;

— ягоди, фрукти, картопля і плодоовочева продукція;

— поштові марки, листівки, конверти;

— друковані засоби масової інформації, проїзні квитки, товари народних промислів;

— готові лікарські засоби;

— вугілля, вугшьні брикети, гас, торф, дрова для продажу населенню;

— Мило господарське, сірники;

— насіння овочевих, баштанних, квіткових культур. Ставки комунального податку будуть встановлювати від вартості реалізованих товарів без ПДВ: у 1999 році 2%, у 2000 році — У/о.

Податок з реклами. Платниками вказаного податку є суб'єкти підприємницької діяльності, їх філіали, відділення, представництва, постійні представництва нерезидентів: замовники реклами (рекла­модавці), виробники і розповсюджувачі реклами.

Податок з реклами стягується з усіх видів комерційних оголо­шень і повідомлень, що поширюються з допомогою засобів масової інформації (радіо, телебачення, преса), афіш, плакатів, рекламних щитів (на вулицях, магістралях, площах, будинках, транспорті);

друкуються на спортивному одязі чи майні.

Об'єктом оподаткування є вартість послуг за встановлення і розмі­щення реклами. Ставки податку визначені в таких розмірах: 0,1% від вар­тості послуг за одноразову рекламу; 0,5% від вартості розміщення стаціо­нарної реклами на тривалий час; 0,3% за рекламу на майні, товарах, одязі.

Рекламодавці сплачують податок під час оплати послуг. Вироб­ники реклами сплачують податок щомісяця (до 15 числа місяця, на­ступного за звітним).

Згідно з проектом названого вище Закону передбачено підви­щення граничних ставок податку на рекламу, а також ширшу дифе­ренціацію ставок залежно від способу подачі реклами.

Перейти на сторінку номер:
 1  2  3 


Інші реферати на тему «Фінанси»: