Сторінка
16

Становлення виконавської школи гри на оркестрових інструментах

З 1977 року Крупей М.В. працює артистом Одеського російського драматичного театру, театру оперети а також викладачем ДМШ №4. З 1979 р. розпочалася його робота в ОДМА ім. А.Нежданової, де він організував перший в Україні клас саксофона. Такий же клас він заснував в школі імені П.С.Столярського, де він працює за сумісництвом з 1990 року. За період роботи в Одеській консерваторії ним підготовлено понад 80 випускників, більшість з яких плідно працюють в художніх колективах та навчальних закладах України. Виконавська майстерність 15 його учнів відзначено званнями лауреата і дипломанта всеукраїнських і міжнародних конкурсів і фестивалів.

Педагогічний досвід Крупея М.В. відображено в його методичних розробках: "В.А.Моцарт. Концерт для кларнета з оркестром ля мажор" (ОДК, 1983), "Підготовка саксофоністів у самодіяльних естрадних ансамблях і духових оркестрах (ОНМЦ, 1988) та ін. Він є автором перекладань для саксофона, які використовуються у педагогічній та виконавській практиці".

Надзвичайно плідною була робота на кафедрі Генарі Миколи Костянтиновича, якого називали "поетом свого інструменту". Яскрава музична обдарованість Генарі М.К. виявилася ще в дитинстві. Він захоплювався музикою і співом, а звучання гобоя нагадувало йому людський голос.

В роки війни Генарі М.К. працював в оркестрі Одеського театру опери та балету. В післявоєнний період продовжив свою роботу в симфонічному оркестрі театру та філармонії. Надзвичайно яскравим було виконання ним соло в балетах П.І.Чайковського "Лебедине озеро" та "Спляча красуня", в опері "Євгеній Онєгін", в операх Дж.Верді.

М.К.Генарі отримав музичну освіту в Одеській консерваторії, яку закінчив в 1957 році по класу гобоя. З 1958 року розпочалася його педагогічна діяльність в цьому навчальному закладі. Великий виконавський та педагогічний досвід він узагальнив в таких навчально-методичних працях як "Рекомендації щодо вивчення соло гобоя та англійського ріжка в оперній творчості М.І.Глінки".

Одним з провідних викладачів кафедри є Борух Ігор Миколайович. Він отримав спеціальну освіту в Тернопільському музичному училищі; а в 1975-1980 роках навчався в Одеській державній консерваторії імені А.В.Нежданової по класу труби. З 1976 року він працює артистом симфонічного оркестру Одеського театру опери і балету, а з 1982 року артистом симфонічного оркестру Одеської обласної філармонії. В 1984 році розпочинається його педагогічна діяльність в ОДМА ім. А.В.Нежданової, де він веде клас труби. В період з 1993 по 2002 рік працює деканом оркестрового факультету.

До виконавського репертуару Боруха увійшли такі твори як: "Історія солдата" І.Стравинського; "Концерт для фортепіано, труби і камерного оркестру" Д.Шостаковича; "Реквієм" А.Шнітке; "Сюїта для голосу, високої труби і струнного оркестру Д.Скарлатті".

Яскравим представником одеської музично-виконавської школи є Бондарчук Володимир Іванович – заслужений артист України, професор. Він закінчив ОДК в 1972 році по класу валторни. Його творча діяльність розгортається у двох основних, напрямках – музично-виконавському і педагогічному.

Надзвичайно плідною є його робота як концертмейстера групи валторн симфонічного оркестру Одеської філармонії. У складі цього художнього колективу Бондарчук В.І. брав участь у різноманітних фестивалях і концертах як в Україні, так і за її межами. Своє високе мистецтво оркестр представляв на концертах В організації об’єднаних націй (Вашингтон, квітень 1996); концерт у «Карнегі-хол» (Нью-Йорк, 1994); концерт у «Мюзикферайн» (Відень, 1993); фестиваль у місті Перт (Австралія, 1995); концерти в містах Німеччини, Італії, Іспанії, Канади, Франції, Болгарії та Англії.

У складі симфонічного оркестру Бондарчук В.І. здійснив фондові записи таких творів як: М.Колеса – симфонія №1 (1995); М.Скорик – Карпатський концерт (1995); М.Скорик – Гуцульський триптих (1995); Є.Станковим – "Распутін", балетна сюїта (1997); Р.Глієр – "Тарас Бульба", Концертна сюїта (1997); Е.Елгар – Енігма: варіації (1993); С.Прокоф’єв – "Ромео і Джульєтта", балетна сюїта (1993); Т.Бергер – Фонофоліум (2001); П.Чайковський – 5-та симфонія (2002); Й.Штраус – Польки, Вальси, Марші (2002).

Концертна діяльність з філармонічним оркестром: В.А.Моцарт – Концерти №З, №2; Р.Штраус – Концерт №1; В.Шебалін – Концертіно; Р.Глієр – Концерт, перша частина; В.А.Моцарт – Концертна симфонія для духових і симфонічного оркестру.

Підготовку мистецьких кадрів на кафедрі духових і естрадних інструментів здійснює також талановитий музикант і педагог Буркацький Зіновій Павлович. Він навчався в Тернопільському музичному училищі (клас І.Тимачко і С.Красникова), а також в одеській консерваторії по класу кларнета у професора К.Е.Мюльберга. Висока виконавська майстерність Бурхацького відзначена дипломом лауреата республіканського конкурсу (І премія).

Педагогічна діяльність музиканта в ОДК розпочалася в 1993 році. За період роботи в Навчальному закладі він виховав цілу плеяду молодих інструменталістів, серед яких І.Небогін (концертмейстер групи кларнетів у симфонічному оркестрі Запорізької філармонії), О.Гуляр (концертмейстер групи кларнетів Одеського театру опери і балету), В.Руденко (артист симфонічного оркестру Тирасполя), А.Юденко (концертмейстер групи кларнетів оркестру Південно-оперативного командування).

Виконавський та педагогічний досвід Буркацького З.П. узагальнено в його наукових статтях: "Про розвиток пальцевої техніки кларнетиста" (Київ, 1999); "Про специфіку функціонування етюдів у навчальній діяльності кларнетиста" (Київ, 2000) та ін.

Музично-педагогічні та мистецькі школи духового виконавства Слобожанщини

1 жовтня 1871 року н Харкові відбулося відкриття музичних класів, зокрема й з духових інструментів, але на другому році існування духові класи довелося закрити з причини відсутності бажаючих навчатися в них.

8 вересня 1883 року на базі вже зміцнілих музичних класів відбулося відкриття музичною училища, директором якою було призначено 1. Слатіна За активної підтримки дирекції (а саме М. Летуновського, О. Залеської, 15. Іванова і А. Рубінштейна) училищу було виділено кошти на придбання потрібних духових інструментів і через п'ятнадцять років з дня заснування музичних класів було відкрито класи гри на духових інструментах.

Харківське музичне училище було одним з кращих по підготовці оркестрових музикантів. Тут у різні роки викладали відмінні виконавці –К. Кестнер, Ф. Прохазка. брати А. і Ю. Юр'яи, Е. Прилль, Г. Гек. Ф. Катера, К. Бріпкбок, Б. Кричевський й інші. Добрі музичні традиції і любов до оркестрового виконання сприяли успішному вихованню молоді. Варто згадати, що в 1890–1898 роки тут навчався відомий згодом гобоїст Я. Куклес, який потім продовжив навчання в Берлінській консерваторії. У 1901 році закінчив училище по класу гобоя М. О. Іванов, який протягом тривалого часу був солістом оркестру Великого театру СРСР, а потім (з 1939 по 1941 і з 1943 по 1957 роки) вів клас гобоя в Московській консерваторії (з 1943 року – професор). У 1903 році училище по класу валторни закінчив Г.Я. Білоцерківський – майбутній професор Саратовської консерваторії, по класу труби – П.В. Рязані ієн, який протягом тривалого часу був солістом оркестрів харківського, київського оперних театрів, московського радіо й оперної студії при Московській консерваторії, вів клас труби в Київській консерваторії (1920– 1932). В училищі навчався Б.Кричевський – майбутній професор по класу флейти в Харківській консерваторії.