Сторінка
17

Становлення виконавської школи гри на оркестрових інструментах

Таким чином, класи духових інструментів музичного училища зіграли важливу роль в підготовці і формуванні консерваторської виконавської і педагогічної шкіл Харкова. Відділ духових і ударних інструментів існував спочатку при кафедрі струнних інструментів, яка була сформована в консерваторії у 1921 році і лише в 1968 році одержав статус самостійної кафедри. Впродовж десятиліть кафедра виховувала професійні кадри, які отримували солідну виконавську і загально-музичну підготовку і вправно застосовували свої знання в різних сферах музичної діяльності.

Класи духових дерев'яних інструментів

Клас флейти. З дня заснування консерваторії і до своєї кончини викладав в класі флейти професор Борис Нісанович Кричевський (1883–1933). Початкову освіту він здобув у Харківському музичному училищі (клас Ф.В. Кучери), у 1908 році закінчив Петербурзьку консерваторі ю у класі професора Ф.В. Степанова – чудового флейтиста і першого педагога, який розпочав у Петербурзі навчати грі на інструменті бемської системи.

Відмінний виконавець і педагог він за шістнадцять років роботи у вузі виховав багатьох флейтистів, виконання яких відрізнялося благородним звучанням, неабиякою музикальністю, відчуттям фрази, логічністю і закінченістю. Крім викладацької, Б.ГІ. Кричевський активно займався і виконавською діяльністю – грав в оркестрах державної опери, радіокомітету і Укрфіла, охоче виступав з концертами в різних аудиторіях.

Б. Н. Кричевський приймав також участь в музично-суспільному житті Харкова: був одним із організаторів, а пізніше скарбником і заступником голови Спілки оркестрантів, членом Міськради.

Після смерті Б.Н. Кричевського клас флейти вели його учні Ф. Прохачьов і Порфирій Костянтинович Риков (1902–1966). Закінчивши Харківське музичне училище, а потім і наш вуз, П.К. Риков продовжив справу свого вчителя. Одним з найкращих його учнів, продовжувачем педагогічних надбань був Олександр Григорович Шустер (1929–1989). Закінчивши в 1951 році Грозненське музичне училище, а потім і наш вуз, він прийняв клас флейти після смерті свого вчителя в 1966 році. Ставши солістом Харківського філармонічного оркестру, О.Г. Шустер розкрив свої неабиякі виконавські здібності. Йому були підвладні найскладніші твори флейтового репертуару, що безсумнівно накладало відбиток і на його педагогічну діяльність. Незадовго до смерті він залишив клас, і всі сили віддав роботі в симфонічному оркестрі філармонії.

Московську школу в класі флейти представляла випускниця професора Ю.Г. Ягудіна Ізольда Володимирівна Андріяш (1937–1982), яка 10 років очолювала клас флейти в нашому вузі (1972–1982). У 1956 році вона закінчила Донецьке музичне училище, а в 1962 році Московську консерваторію іі аспірантуру (1962–1966). З 1967 року починає викладацьку діяльність в Донецькому музично-педагогічному інституті спочатку педагогом, а потім завідуючою кафедрою духових і ударних інструментів. І.В. Андріяш володіла чудовим звуком, виразною кантиленою, тембровою різноманітністю. Ці якості вона успішно формувала у своїх учнях, але, на жаль, передчасна смерть обірвала її яскраве творче і педагогічне житія.

У нинішній час в класі флейти викладають Аркадій Васильович Войнов (пар. 1945) і Валерій Олексійович Марченко (нар. 1964). Перший в 1974 р. закінчив Московський державний музично-педагогічний інститут ім. Гнєсіних. У 1982 році його було запрошено вести клас флейти, коли він був солістом симфонічного оркестру філармонії. Обдарований флейтист, він часто вис гупає з сольними програмами, які відрізняються високим ступенем майстерності. Це визначає цільові установки доцента кафедри А.В. Войнова при вихованні студентів, в кожному з яких він хоче бачити істинного професіонала.

Його учень, викладач В.О. Марченко також суміщає педагогічну роботу з виконавською. Ґрунтовна професійна база (у 1983 році він закінчив Харківське музичне училище, в 1990 році – Харківський інститут мистецтв, в 2001 році – аспірантуру при Харківському інституті мистецтв) дозволяє йому бути першим флейтистом оркестрів ХАТОБу і молодіжного «Слобожанського».

Клас гобоя. З 1917 по 1920 рік в класі гобоя викладав Іуго Альбертович Гек (1861 – 1935). Музичну освіту він здобув у Магдебурзі (Німеччина). У 1879 році закінчив Магдебурзьку музичну школу, потім приїхав до Росії і грав в багатьох провінційних оркестрах. У 1885 році Г.А. Гек переїхав до Харкова, де працював в оркестрі оперного театру. З 1890 року і до відкриття консерваторії Г.А. Гек викладав в Харківському музичному училищі. Чудовий виконавець, він був вимогливим педагогом, непримиренно боровся з проявами вульгарності і дилетантизму в музиці. Заняття його відрізнялися продуманістю, суворою послідовністю Потрібно також відзначити його велику заслугу в організації класів духових інструментів в консерваторії. Не випадково в 1920 році він був запрошений очолити клас гобоя в Московській консерваторії, де пропрацював до 1935 року (з 1926 на посаді професора).

Після переїзду Г.А. Гека до Москви клас гобоя очолив його учень Василь Володимирович Бровкович, випускник Харківського музичного училища (1905). Музикант романтичного напряму, В.В. Бровкович вважав, що на духовому інструменті треба грати мелодійно навіть в складних технічних епізодах. Для передачі тонких ліричних відчуттів він вдавався до різноманітної динаміки, збагачуючи тим самим спектральний склад звуку гобоя. У такій манері В.В. Бровкович виховував і своїх учнів. Зазначимо, однак, що традиції німецької класичної школи (Г.А. Гека) залишалися своєрідним еталоном. Тому вийшов особливий сплав методичних напрямів, який багато в чому визначив шлях становлення харківської школи.

Перед війною Бровковича запросили працювати в оркестр Великого театру (Москва) і клас гобоя очолив один з його кращих учнів – Михайло Олександрович Шевченко (1899–1976). Він закінчив Харківське музичне училище (1916, клас Г.А. Гека), з 1919 по 1923 рік навчався у нашому вузі, але не закінчив його. З молодих років і до кіпця своїх днів працював солістом Харківського симфонічного оркестру. Заняття зі студентами М.О. Шевченко проводив з урахуванням індивідуальних особливостей кожного учня, уйого класі завжди панувала атмосфера доброзичливості. Більше уваги М.О. Шевченко приділяв розвитку звуку, звукоутворенню і шляхом багаторазових повторень примушував учня доводити музичні фрази до досконалості. Трохи менше звертаюся на технічну сторону, але учні були зобов'язані щодня працювати над гаммами і етюдами. М.О. Шевченко вважав, що звучання гобоя слід підрозділяти на оркестрове і камерне – все залежить від технічних установок: формування амбушюра, дихання і т. і.

Кращими учнями М.О. Шевченка були М. Богачепко, В. Лебедсв, Г. Толовій, 10. Горський, С. Лабазов, Р. Литвицький, І. Морштейн й Михайло Вікентьєвич Армєйцев (1937–1987), який очолив клас після М. О. Шевченка (1972–1973). На зміну йому (1973–1979) прийшов Анатолій Григорович Андріяш (нар. 1943). У 1961 році він закінчив Донецьке музичне училище, в 1966 році – Московську консерваторію, працював солістом оркестру Донецького оперного театру (1966– 1972), з 1972 року поєднував викладацьку роботу в нашому вузі з виконавською діяльністю (соліст оркестру Харківської філармонії).