Сторінка
1

Систематизація гідронімів Інгулецького басейну

План

Вступ

Розділ І. Половецькі топоніми як дзеркало реалій IX-XII ст.

1.1. Дешт-і- Кипчак – частина великого євразійського степу

1.2. Інгулець – як віха на шляху номадів

1.3. Останні тюркомовні господарі західної окраїни великого степу

Розділ ІІ. Козаки – спадкоємці номадів

2.1. Генезис козацтва

2.2.Межиріччя Інгульця та Інгулу – внутрішня територія Запорізької Січі

Розділ ІІІ. Систематизація етимології гідронімів

3.1. Етимологія Інгульця

3.2. Малий Інгул

3.3. Етимологія гідронімів притоків Інгульця

3.4.Лексико – семантична систематизація гідронімів басейну Інгульця

Висновки

Список використаних джерел та літератури

Додатки

Вступ

Складовою частиною країнознавства є топоніміка, яка тісно пов’язана з географією, історією, лінгвістикою, етимологією.

Ономастика (від гр. onomasti-k6s – той, що відноситься до назви) – розділ лексикології, що вивчає власні назви. Топоніміка (від гр. topos – місце, та onyma – ім’я, назва) – розділ ономастики, що вивчає географічні назви (топоніми), їх походження, функціонування, смислові значення, зміну написання, вимову і т.д. Гідроніміка – це підрозділ топоніміки, який займається виключно гідронімами – власними географічними назвами водних об’єктів території: річок, балок, байраків, вибалок, джерел, єриків, приток, рукавів, ручаїв, річищ, струмків та інших. Гідронім (від гр. ϋδωρ «вода» όνομα, όνυμα «ім’я, назва»). В цій праці ми не досліджуємо лімнонімію (від гр. λίμνη, λίμνηα «стояча вода, водойма, море, озеро, лиман, ставок, болото, та ін.»).[i]

Топонімія – сукупність географічних назв (топонімів) певної території. Звідси гідронімія – це сукупність гідронімів якої-небудь території.

Дана наукова робота є першою спробою комплексного дослідження ономастики окремого регіону – Кривбасу та басейну річки Інгулець.

Актуальність наукової роботи полягає в дослідженні історичного минулого Криворізького регіону, як складової частини України. Систематизація тюркського спадку в українській топоніміці є доказом асиміляції тюркомовних племен зі слов’янськими, які стали основою української нації, та доказом безперервності людської цивілізації та освоєння цих земель.

Об´єкт - географічні назви Криворізького регіону.

Предмет дослідження - група власних назв зазначеної території - гідроніми.

Фронтальне гідронімічне обстеження території Кривбасу та прилеглих районів Дніпропетровської, Кіровоградської, Херсонської та Миколаївських областей здійснюється вперше. Власне кажучи, досліджується ономастика верхньої частини басейну річки Інгулець. Незважаючи на те, що окремі назви цього регіону (в першу чергу, назви річок) здавна привертали увагу дослідників, загальний стан збору й аналізу ономастичного матеріалу цієї території вкрай недостатній. У вітчизняній та зарубіжній ономастиці склалися два основних напрямки вивчення власних назв – аналіз окремих груп ономастичної лексики всієї мовно – етнічної території, в даному випадку України, і ономастичні дослідження окремих регіонів. В розвитку власних назв велику роль відіграє місцева традиція, історико – географічні умови певного краю, діалектні особливості.

Мета наукової роботи – інвентаризація водних об’єктів Інгулецького басейну.

Протягом останніх трьох десятиліть масово зникають прісноводні об’єкти в досліджуваному регіоні внаслідок непродуманої агротехнічної та індустріальної політики. Спорудження водосховищ на Інгульці та його притоках призвело до зміни динамічних та геометричних характеристик цих річок. Ці водосховища поглинули частину балок та затопили родючі землі українського чорнозем’я та похоронила частину скіфських, половецьких та козацьких могил – історичного надбання України та рельєфної особливості цього краю. Стік значної частини притоків зарегульований ставками з метою зрошування. Це призводить до стагнаційних процесів в водних артеріях. Стагнація прісноводних об’єктів поєднана з злочинним скидом високомінералізованих вод промислових хвостосховищ призводить до солонцювання чорноземів та затравлення вод Інгульця та Дніпра і змінює екологію Чорного моря. Для зменшення отрути в Інгульці прокладено канал Дніпро – Інгулець. Для забезпечення Кривого Рогу питною водою прокладено канал Дніпро – Кривий Ріг. Взаємозв'язок між існуванням гідроніму та водного об’єкту не оспорюється ніким – якщо немає одного, то існує і другого.

В Кривбас ми включаємо верхню частину басейну річки Інгулець з притоками, де знаходяться місто Кривий Ріг, Криворізький, Широківський, П'ятихатський райони Дніпропетровської області, та Долинський, Петрівський, Олександрійський райони Кіровоградської області.

В географії давно вже існує термін Кривбас – Криворізький басейн. Ця назва закріпилася за регіоном, де пролягає багата залізорудна жила і цей регіон збігається з верхньою частиною Інгульця. З точки зору мовознавства цей залізорудний басейн правильніше було б називати Інгбас – Інгулецький басейн. (Додаток №5)

Басейн ріки (від франц. Bassin – водойма) - частина суходолу, з якого відбувається природний стік води в річку (річкову систему). Басейн річки складається з поверхневого та підземного водозборів. Коли площі поверхневого та підземного водозборів збігаються, поняття басейн річки й водозбір тотожні. Визначити межі підземного водозбору складно, тому розрахунки й аналіз площ басейну ріки здійснюють відносно площі поверхневого водозбору. Ототожнення розмірів басейну ріки й поверхневого водозбору може мати певні похибки для малих річок і для більших басейнів з певними геологічними умовами, які забезпечують між басейновий водообмін (наприклад за умови розвитку карсту). Межі між окремими басейнами річки проходять по вододілах. Форми і розміри басейнів бувають самі різні і залежать від географічного положення, рельєфу і геологічної будови місцевості. Притоки мають свої невеликі басейни, загальна сукупність яких складає площу басейну головної річки. До основних характеристик басейну ріки, крім його площі належать довжина, пересічна та найбільша ширина, похил, пересічна висота й коефіцієнт асиметрії басейну[ii].