Сторінка
1
Постановка проблеми в загальному вигляді, її актуальність та зв’язок із науковими завданнями. Сучасний етап розвитку лексичної та граматичної семантики характеризується підвищеним інтересом до аналізу тих понять, що є предметом вивчення не тільки власне мовознавства, а й інших сфер гуманітарного знання [12, 66-93; 3, 5-21]. З-поміж таких понять на особливу увагу дослідників заслуговує квантитативність, яка, з одного боку, становить продукт лінгвокреативної діяльності свідомості, що сформувався в ході історичного розвитку, а з іншого, є засобом позначення як квантитативних, так і неквантитативних одиниць (див. докладніше [9]).
Аналіз останніх досліджень та публікацій. До найактуальніших питань сьогодення, на думку С.О. Швачко та І.К. Кобякової [16, 30], належать питання парадигматичної та синтагматичної організації квантитативних одиниць, визначення способів і засобів позначення кількості, їх залежність від іманентної структури мови та лінгвістичних факторів.
Дослідження, присвячені семантиці чисел, здійснюються тими лінгвістами [13], що є прихильниками міждисциплінарного підходу до вивчення всіх мовних явищ. Тому останнім часом все частіше з’являються роботи [6; 8] та ін., в яких неприйнятним є традиційне твердження про те, що семантика чисел лексично виражається числівниками, тобто визначається повнозначними словами, що служать для позначення кількості, міри, порядку, кратності (повторюваності), сукупності (збірності), розділювальності і т. ін. і, що рахунок виявляється начебто епіфеноменом числівників, тобто пов’язаний із дією дієслова “рахувати”. Прихильники нового підходу [5] переконані в тому, що числівники – це слова, які підлягають лингвістичному вивченню, тимчасом, як рахунок складає процедуру думки і є продуктом акціональної практики. Останній хоча і виражається числівниками, але до числівників усе ж таки не зводиться, а тому суто лінгвістичний аналіз лічби не є до кінця об’єктивним, науково обґрунтованим і достовірним.
Вибір методики, що задовольняє коректному аналізові рахунка (лічби) змушує, таким чином, апелювати до наук, де методики опису розумових процедур і акціональних дій вже апробовані, насамперед до концептуального аналізу, психолінгвістичних експериментів тощо.
Мета статті – визначити специфіку моделювання фразеоквантитативних одиниць із градаційною семантикою шляхом концептуалізації та семантизації квантитативного компонента як складника цих одиниць і основи маркування конкретної логіко-семіотичної ситуації.
Завдання статті:
- з’ясувати кореляції понять рахунок і числівник на рівні парадигматичних та синтагматичних відношень;
- визначити фрагмент мовних одиниць вторинного знакопозначення з квантитативним градаційним компонентом семантики;
- виявити типи логіко-семіотичних ситуацій, на позначення яких ці одиниці утворюються;
- описати характерні властивості процесу моделювання фразеоквантитативних одиниць із градаційною семантикою.
Наукові результати. Числівники підпорядковані функціональній переорієнтації [14, 582-583]. Їх десемантизація виявляється у компонентному складі нумеральних онімів. Утім, на рівні парадигматичних відношень числівники реалізують лише точні числові характеристики. Це експлікує їх термінологічний характер. У контекстуальному оточення числівники, як й інші слова, модифікуються і змінюються, номінуючи при цьому як точні, так і неточні (приблизні, невизначені) ознаки. Отож, на синтагматичному рівні реалізація семантики числівників контекстуально детермінована і спрямована на виконання як квантитативної, так і суто нумеративної функцій.
Операції числення широко семантизуються в тих одиницях мови і мовлення, що відбивають культуру, традиції, досвід народу. До таких одиниць насамперед належать фразеологізми на зразок укр. За сімома замками і прислів’я укр. Десята спиця в колесі, у яких лічба обіграється як змістовно, так і функціонально, вказуючи на те, про що йдеться, і на те, як ідеться.
З лінгвістичної точки зору неототожнення лічби з суто числівниками підтверджується вже тією обставиною, що, хоча словотвір числівників будується на повторенні вихідних числових компонентів за циклами на підставі системи числення, лексичне і граматичне вираження самих циклів є дуже варіативним. Так, поряд з означено-кількісними числівниками в різних мовах є слова, що семантизують кількісну і порядкову невизначеність (“багато” З'їсти не один пуд солі, “мало” Кіт наплакав), а також різного роду денумеративи, які в певних контекстах указують на порівняння об’єктів числення Два чоботи – пара, атрибути дії об’єктів числення Одним пострілом двох зайців убити.
Дослідження когнітивних процесів, що лежать в основі конструювання значень цих прикладів, свідчить про те, що сама проблема позначення не зводиться до проблеми референції. Семантичний компонент у вираженні процедури числення не вкладається в хрестоматійну схему побудови значень. Рахункові маркери не мають референта, але як і інші “нереферентні” одиниці мови, вони набувають значення насамперед залежно від їхнього передбачуваного контекстуального вжитку. У процесі фразеологізації одиниць числення, зазначають С.О. Швачко та І.К. Кобякова [16, 47], помітне місце належить семантиці контактних слів, правому оточенню, під впливом яких виникають несистемні, алогічні, ірреальні словосполучення. Наприклад: Every boy he encountered added another ton to his depression (Twain). You should have seen acres of people throw themselves down in that water and kiss it (Twain) [16, 47].
Окрім зовнішнього контексту, для семантизації квантитативного компонента фразеологізмів і прислів’їв є внутрішній контекст, тобто компонентний склад цих одиниць. Фразеосемантичне поле, до якого входять також і прислів’я з квантитативним компонентом семантики, моделюється в даній розвідці на підставі лексикографічних та етнографічних джерел, як правило словниково-довідникових та енциклопедичних. У статті аналізується фразеосесемантична група квантитативних одиниць зі значенням малих та великих величин ознаки (або великого/невеликого ступеня їх вияву), концептами яких є квантитативи на зразок злегка/понад, небагато/занадто, much/many/little/few тощо.
Семантика кожної одиниці розглянутого фразеосемантичного поля реалізувалася з урахуванням 3-х складових: 1) градаційного (вказівка на малу/велику кількість ознаки, або наявність ознаки, що виявляється в кількості, достатній/недостатній для її реєстрації), 2) модального (асоціативне ставлення суб’єкта до градаційного виявлення ознаки) і 3) оцінного (вказівка на суб’єктивність оцінки).
Завантажити реферат