Сторінка
3

Специфіка моделювання фразеоквантитативних одиниць із градаційною семантикою

Залежно від образності прислів’їв та фразеологічних одиниць, джерелом якої в даному фразеосемантичному полі слів є квантитативна градаційна ознака, ці одиниці характеризуються неоднаковою складністю семантики. Фразеологічне значення – феномен винятково складний і, зрозуміло, що його не можна розглядати як механічну суму складників. Семантичну структуру цих одиниць ми розглядаємо як мікросистему, всі елементи якої перебувають у тісному зв’язку. Семантична своєрідність аналізованих квантитативів полягає в специфіці поєднання сем, ядром у з яких є сема з градаційним значенням. Ці семи виступають не тільки як конституенти основних семантичних складників прислів’їв та фразеологічних одиниць, а й як поєднувані ланки між ними. Вони виконують смисловизначальну або ж смислотворчу функції.

Поза сумнівом, внутрішня форма таких фразеологізмів і прислів’їв має специфічну національно-культурну маркованість, яка залежить від вживання та тлумачення квантитативного компонента у лексичному оформленні цих одиниць крізь призму культурного, ритуального, соціального, міфопоетичного його розуміння представниками певного етносу. Квантитативна одиниця як певна етнокультурна реалія стає конституентом фразеологічного образу і в такий спосіб відбиває певну стереотипну модель творення подібних фразеологізмів і прислів’їв.

В основі таких фразеологічних і прислівних моделей [15] лежить поняття інваріанта, під яким ми розуміємо логіко-семіотичну ситуацію, на позначення якої вживаються певні варіанти та їхні синоніми.

Моделювання, за М.Ф. Алефіренком [1], полягає у виявленні динамічного внутрішнього зв’язку між фраземотвірними компонентами в межах відповідного вільно-синтаксичного генотипу. Звідси, вважає вчений, під фраземотвірною моделлю доцільно розуміти інваріантну схему реконструювання регулярного взаємовпливу одиниць усіх структурних рівнів мови (лексичного, словотвірного, морфологічного й синтаксичного) в процесі формування фразеологічної семантики [2].

Модифікація фразеологізмів може мати як цілеспрямований, так і спорадичний характер [4]. В обох випадках ідеться про модель як зразок, як тип синтаксичних конструкцій. Трапляються твердження (в основному це стосується дериваційних процесів), що моделювання є регулярним утворенням нових фразеологізмів за продуктивним структурно-античним зразком i їx виникнення пов’язане з певною закономірністю. Проте, на нашу думку, фразоутворення характеризується скоріше спорадичністю, ніж імперативністю, оскільки у фразоутворенні таких відкритих моделей, яким притаманна певна вірогідність, немає. Кожен фразеологізм є індивідуальним утворенням. Це означає, що в основі кожного фразеологізму, а також і прислів’я, лежить певна структурно-семантична модель, певний тип словосполучення чи речення, які наявні в сучасній мові або були вживаними в ній колись.

Найсуттєвіша властивість моделі фразеологізмів полягає в тому, що вона не має твірної властивості й типового значення, без яких модель перестає бути моделлю, а є лише формою існування фразеологізмів, формою їх буття. Ця властивість фразеологічної моделі не суперечить тому факту, що в мові наявні так звані фразеологічні синоніми чи фразеологічні варіанти.

Дослідники неодноразово звертали увагу на те, що логіко-тематична характеристика фразеологізмів або ж прислів’їв (за поняттєвими сферами) має такі недоліки, як багатотемність та перехресність одиниць різних предметно-тематичних груп. Зокрема, Г. Пермяков [11] вважає, що російське прислів’я Сапожник без сапог з усією очевидністю можна віднести до тематичної групи – праця, заняття, ремесло і до тематичної групи – предмети одягу (взуття). Натомість у нашому випадку саме квантитативний компонент семантики фразеологізмів та прислів’їв дозволяє коректно визначити ту логіко-семіотичну ситуацію, на позначення якої утворилася певна фразеологічна одиниця. А перехресні зв’язки з іншими тематичними групами – це лише підтвердження доцільності польової організації таких утворень.

Отож, досліджувані нами фразеоквантитативні одиниці з градаційною семантикою є знаками певних ситуацій, що входять до когнітивної бази мовного колективу й виступають своєрідними ментальними корелятами між предметом, явищем, реалією та образним уявленням. Останні відображають предметний і непредметний світ (універсум) у знакових формах, означаючим яких є звукова/графічна матерія. Тому не стільки є суттєвою їх зовнішня образність, скільки те, що вони позначають, або яку життєву, мисленнєву ситуацію чи лінгво- та національно-культурну інформацію вони моделюють.

Висновки та перспективи подальших розвідок. Підсумовуючи проаналізований матеріал, варто відзначити, що вивчення структурного моделювання та функціонування фразеоквантитативних одиниць із градаційною семантикою, порівняння квантитативного компонента як основи творення такої групи одиниць із власне числівниками об’єктивує теоретико-методологічні положення щодо когнітивних процесів, характеру позначення їх результатів у семантиці кількісних одиниць. Передусім ці одиниці реалізують у мові квантитативну функцію. Специфіка їхнього моделювання розкривається у семантичному генезисі від предметного значення – через предметно-кількісне – кількісно-точне до невизначеного кількісного значення та предметного значення знову. Це підтверджує дифузний характер семантики цих одиниць, що концептуалізуються і семантизуються під впливом внутрішнього контексту у конкретній логіко-семіотичній ситуації. Перспективами дослідження є визначення принципів побудови мовного поля квантитативності загалом та статусу і функціонування всіх його конституентів зокрема.

Література

1. Алефиренко Н.Ф. Поэтическая энергия слова. Синергетика языка, сознания и культуры. – М: Academia, 2002. – 394 с.

2. Алефиренко Н.Ф., Золотых Л.Г. Проблемы фразеологического значения и смысла: (в аспекте межуровневого взаимодействия языковых единиц). – Астрахань: Изд-во Астраханcк. гос. пед. ун-та, 2000. – 220 с.

3. Арутюнова Н.Д. Проблема числа // Логический анализ языка. Квантификативный аспект языка. – М.: Индрик, 2005. – С. 5 – 21.

4. Баран Я.А. Фразеологія у системі мови. – Івано-Франківськ: Лілея-НВ, 1997. – 175 с.

5. Бердникова Л.П. Категория определенности-неопределенности и языковые средства ее выражения в современном английском языке // Университетские чтения 2006. Симпозиум 1. Сек. № 1-20. Актуальные проблемы языкознания и литературоведения // http://pn.pglu.ru.