Сторінка
10
Грушувата, Дубова, Дуброва, Липова – ясно, що українського походження від відповідного іменника.
Лозуватий, Лозуватка, Роковата, Очеретяна, Очеретянка, Осикувата – вся степова Україна в межах козацьких земель пістрявить назвами прирічкової флори.[lxxxix] Список правобережних та лівобережних по Дніпру паралелей цього ряду досить солідний. Ці гідронімічні паралелі є свідченням козацької ґенези від тюркських попередників.
ІІІ.4 Лексико – семантична систематизація гідронімів басейну Інгульця
Гідронімії досліджуваної території властиві ті самі лексико - семантичні типи, що й українській і слов’янській
І. Відапелятивні гідроніми
1. Назви, що характеризують особливості води:
а) за кольором навколишнього середовища: Біла Балка, Біла Криниця, Жовта, Зелена, Жовтенька;
б) за динамікою: Весела, Жива, Інгулець, Срібна, Сочева, Сріблянка, Суперечна;
в) за смаком: Солонувата;
2. Назви, які характеризують водойму:
а) за типом: Крива, Плоский;
б) за розмірами: Мала, Мала Верблюжка, Малий Інгулець, Маловодяна, Малолозуватський, Широка;
в) за ступенем обводнення: Водяна, Мокра Березівка, Суха, Суха Березівка, Суха Саксагань, Сухий Омельничок;
г) за заболоченістю: Глиняна, Грузька, Зарудна, Кодима, Користівка, Свинарка;
3. Назви, які характеризують навколишню місцевість:
а) за топографічними особливостями: Бокова, Боковенька, Бочкувата, Кам'янувата, Кам'янка – Лозуватка, Кам'янка, Красна Кам'янка, Нерубайка, Скалювата, Скалева, Скалюватка;
б) за особливостями тваринного світу: Березівка, Березкова, Березнигова, Березнягувата, Березовець, Вовча, Куряча Віднога, Лелечиха, Орлова Балка, Рудоволова, Саксагань;
в) за особливостями рослинного світу: Баштанка, Верблюжка, Вербова, Вербова Лоза, Грушувата, Дубова, Дуброва, Липова, Лозуватий, Лозуватка, Осикувата, Очеретяна, Очеретянка, Тернова, Тернуватка;
ІІ. Відономастичні утворення
1. Від топонімів: Чорноліська, Чутівка;
2. Від антропоніиів: Безім'яна, Вакурина, Власівський, Гараськова, Кайова, Клюшникова, Комісарівська, Коновалова, Котова, Коренева, Кузьминишна, Куличина, Найденова, Носова Балка, Петина, Пишенкова, Попова, Рибчина, Розварина, Сербина, Ситаївка, Сотницька, Стареча, Тонконогівка, Чабанка, Чабанова, Шевська, Яшниківка;
Висновки
Континуітет життя в Інгбасі
Життя кочівників в Євразійському степу представляє собою деякий континуум. Порівняти ж належить не різні частини одного цілого, а різноманітні цілісні ареали і цілісні суспільства, існуючі незалежно один від одного. Тільки поява схожих спільнот може слугувати доказом, що теорія середи дійсно пояснює генезис цивілізацій.[xc]
«Жахливі фізичні умови, котрі їм вдалось покорити, зробили їх в результаті не хазяїнами, а рабами степу. Кочівники стали вічними полоненими кліматичного і вегетативного річного циклу».[xci]
"Сама по собі орда Торків ледво чи здужала вчинити се, але вона йшла тільки на переднї иньшої далеко сильнїшої орди, що перла їх наперед, а то Половцїв (званих в грецьких і західнїх джерелах Куманами, а в орієнтальних – Кіпчаками). Але й під таким подвійним натиском велика й сильна орда Печенїгів тільки поволї уступала".[xcii] "Почавши Гунами й скінчивши Уграми цілий ряд орд перейшов через наші степи в IV-IX в. Їх рух стояв у звязку з рухом турецьких і монґольських племен у центральній Азиї, але самі орди, що мандрували в наші чорноморські степи були неясного складу, по більшій частині мішані, правдоподібно – з финських і турецьких елементів головно. Печенїгами відкриваєть ся нова серія, часто турецьких орд (розумієть ся – теж не без домішок). Їх міграція, очевидно стояла в звязку з тими переворотами, які переходили в передній Азії по упадку турецької держави іль – ханів (VI-VII в.). В чорноморські степи Печенїги протиснули ся під натиском двох иньших орд, що тисли їх зі сходу, Узів – Торків і Кіпчак – Половцїв. В середині X в., як бачимо з оповідання Константина Порфиродного, Печенїги витиснули на північ угрів, опанували простір від нижнього Дунаю до нижнього Дона; чотири їх коліна займали землї на схід від Дніпра, чотири на захід, себто вони свобідно й непримушено розжилися в сій території".[xciii]
Одним із завдань нашої наукової роботи є довести, що життя в басейні Інгульця ніколи не переривалося. Безпідставними є твердження про пустелю по відношенню до цього регіону. Більше того, зміна етнічних груп проходила шляхом асиміляції та поглинання попередників. Зміна мови проходила поступово. Були періоди, коли суржик був повноправним засобом спілкування в степу України, в тому числі і в нашому регіоні.
Гідроніміка – доки є річка, доти є назва
«Життя в Степу – це постійна сутичка з Природою, яка неминуче веде до поразки, якщо тільки Людина руйнує свою організацію, або послаблює дисципліну. Другими словами, … степ диктує людям свої умови у всі часи»[xciv].
Вода в степу – це життя. За останні кілька декад масово зникають малі гідрооб’єкти, які живлять Інгулець. В нашій науковій роботі ми намагалися звернути увагу, що в басейні Інгульця існує близько 150 гідрооб’єктів. Ясно, що якщо зникне гідрооб’єкт, то зникне і гідронім. До тих пір, поки ми будемо берегти від зникнення гідронім, до тих пір ми будемо берегти дорогоцінність степу – прісну воду.
[i] 38.Словник гідронімів України. Київ, наукова думка, 1979, ст. 9.
[ii] 1) 8. Географічна енциклопедія України в трьох томах. Київ «Українська Радянська Енциклопедія» ім. М. П. Бажана 1989, І том, ст. 72; 2) 6."Большая советская энциклопедия", Москва, 1969-1978, електронна версія.
[iii] 8. Географічна енциклопедія України в трьох томах. Київ «Українська Радянська Енциклопедія» ім. М. П. Бажана 1989, І том, ст. 356
[iv] 23. Масляк О.П., П.Г.Шищенко. «Хрестоматія з географії України», Київ, Видавництво «Генеза», 1994, ст. 377
[v] 13. Гумилев Лев. «Тысячелетие вокруг Каспия», Москва, Айрис пресс, 2003, ст.190
[vi] 15. Когонашвили К "Краткий словарь истории Крыма", Симферополь, "Бизнес - информ", 1995, ст. 73
[vii] 27. Мурат Аджи. «Полынь половецкого поля», Москва, ТОО «Пик – контекст», 1994, ст. 95
[viii] 12. Гумилев Л.Н «Древние тюрки», Товарищество «Клышников – Комаров и К0», Москва 1993, ст. 45
[ix] 42. Тойнби А. Дж «Постижение истории», Сборник. Москва, издательство «Прогресс» 1991, ст. 183
[x] 42. А. Дж. Тойнби. «Постижение истории», Сборник. Москва, издательство «Прогресс» 1991, ст. 133
[xi] 42. А. Дж. Тойнби. «Постижение истории», Сборник. Москва, издательство «Прогресс» 1991, ст. 186
[xii] 15. К. Когонашвили. "Краткий словарь истории Крыма", Симферополь, "Бизнес - информ", 1995, ст. 217
[xiii] 42. А. Дж. Тойнби. «Постижение истории», Сборник. Москва, издательство «Прогресс» 1991, ст. 186
[xiv] 2. Great books of the western world, 6. Herodotus. The History of Herodotus. William Benton, Publisher, Enciclopædia Britannica, Inc., 1952, ст. 133
Завантажити реферат