Сторінка
12
(Павсаний. Описание Эллады. Х. V,8).
У іранців символом договору, після певного турніру у «мірянні силою» (пор. з біблійним мотивом про боротьбу патріарха Якова з Богом, внаслідок чого було укладено заповіт із Ізраїлем) постають пара бог Сонця і Мітра (Міфра), а у індоіранців – пара Варуна (в індуїзмі Варуна виступає як «поет, вісник, лікар, священний візник» - suta, термін, позначаючий також касту, що походить від шлюбу брахманів і кшатріїв) і Мітра є іпостасями учасників договору богів Бхаги та Ар’ямана. Тим самим відбувається встановлення ладу (karso rаzah — «виправлення меж») не тільки соціального, але й саме космічного. Тому він — праведний цар (rаzah- «міра, правда» > дв.-інд. rаjan, латин. rex “цар”).
Мітра–Варуна є паралеллю грецькій парі Аполлон (Феб) – Діоніс (Вакх), германській Локі і Тор, галльській Єзус і Тараніс, ірландській Дагда і Луг (Нуаду). У відомому написі Ксанфа, виконаному арамейською, лікійською та грецькою мовами та датованому 359-358 рр. до н.е., власне у грецькому тексті згадується Аполлон, а у арамейському його варіанті він замінений іранським "глава влади" (Мітра?)[lv].
Згідно з індоєвропейською традицією, існують дві групи божеств, що ворогують між собою. У індоіранців — деви і асури (ахури). “ .Основоположний антаґонізм асурів і девів у найдавніших писемних пам'ятках Індії - "Ведах", — зазначає С. Наливайко, — повторюється і в "Махабгараті" як війна двоюрідних братів пандавів та кауравів. Пандави уособлюють небесний (отже, брахманський) світ, а каурави - земний, воїнський. Кауравів, як ми вже казали, у цій війні очолював Бгішма, ім'я якого тотожне українському прізвищу Бушма. А родоначальником кауравів був леґендарний цар Куру, якого індійська традиція відносить до царів Місячної династії. Тобто ми знову маємо "асурську" ознаку - Місяць. Батьками ж Куру були цар Самварана й донька Сонця. Ім'я її перегукується з іменем богині Тапаті - доньки Сонця, яке й саме має назву Тапан (той самий корінь, що і в словах тепло, теплий), Нащадки Куру ведуть свій родовід від Місяця, а Місяць споконвіку пов'язується в індійській мітолоґії з водою, росою, соком і водночас із поняттям "лівий". Як Сонце - з поняттям "правий" (пор. в українській колядці: "то праве личко - світле сонечко, а ліве личко - ясний місяцю") .”[lvi]. Паралеллю протистояння двох каст богів у грецькій міфології є боротьба титанів (дв.-єгип. "ttnn" — "піднята земля") із олімпійцями (від палеобалкан. "олімп" — "гора"): " .Прометей належить до раси Титанів, велетенських братів Кроноса, які разом з ним повстали проти батька Урана і скинули його з трону. Зевс переміг їх разом з Кроносом . Прометей може породити лише слуг Часу, істот, що прив’язані до колеса відновлення і відрізані від своїх божественних коренів. Творець "людей у падінні", позбавлених божественного вогню, Прометей ліпить їх з мулу Землі, змочуючи сльозами"[lvii]. Тим самим олімпійці виявляються логічними антиподами концепції ведичних девів з їх колесом дхарми. Вражає, що через тисячоліття зіткнувшись із персами, які поклоняються ворогам девів — ахурам, греки вже не впізнали у них єдиновірців. Проте також навряд чи буде вірним припущення М. Серрано ("Воскресіння Героя"), що протистояння Часові (Кроносу і титанам та "золотому вікові") символізує саме лівобічна свастика, яка протилежна обертанню Землі[lviii] Навпаки, це символізує правобічна свастика — шлях вправо, із сходу на захід, довкола Олімпу, Сонця-Геліоса, єдиного титана, який залишився вірним епосі батька Урана (у іранській міфології сонцю додається народжений із гори помічник — другий візничий — Мітра, а у грецькій — олімпієць Феб-Аполлон). Також цікаво співставити з вищенаведеною концепцією протистояння Кроносу-Часові погляд Савітрі Деві на аватар епохи Калі-юги. Перша — Ехнатон, який був "Людиною над Часом", символічно зображався у вигляді сонця. Він — фараон, який прагнув повернення людства до давно втраченої попередньої Епохи. Але Ехнатон був містиком, не володіючим практицизмом для своїх видінь. "Людина в Часі", на думку Савітрі Деві, представлена Чінгіз-ханом, — деструктивна сила, що позбавлена ідеалізму. Його символ — Блискавка, вона діє у гармонії з природою своєї Епохи. В Гітлері Савітрі Деві бачить "Людину проти Часу", поєднуючу ідеалізм із силою, одночасно Блискавку і Сонце, котра веде боротьбу проти сил своєї Епохи на практичній основі. Він – Калкі (Хельгі)-Аватара, "Месник", що приходить в кінці кожної Епохи, його битва приречена. Отже, Савітрі Деві вірить, що дхармічний обов’язок "езотеричних гітлерівців" - зберігати полум'я націонал-соціалізму в часі Калі-юги.
Тут також виникає одна проблема: саме з Часом-Хроносом (Сатурном римлян) співвідноситься "золотий вік". Але щонайперше слід пам’ятати, що у власне грецькій міфології йде мова лише про "золотий рід" і у самих греків відсутнє наступне явище, що побутувало у римлян, — сатурналії, які починалися з 17 грудня (після закінчення збору урожаю) та тривали сім днів. У ці дні весь люд проводив у танцях та веселощах і навіть рабів садовили за стіл поряд зі свобідними, віддаючи цим данину "Золотому вікові".
У германців, відповідно, ворогують між собою вани та аси (asr). Наприклад, у інтерпретації нацистського окультиста К.М. Віллігута–Вейстхора, це класи богів: Asen — “повітря” і Wanen — “води”. Асів очолює Одін. Після тривалої ворожнечі, у якій жодна група не могла взяти верх, вони уклали перемир'я та обмінялися заручниками, тобто уклали договір (сканд. vinr, дв.-верх.-нім. wini, швед. van “друг”, ірланд. fine “велика сім’я”, anfine “ворог”, дв.-сканд. óvinr “недруг”, латин. uin-dex “поручитель відповідача, котрий замінює його перед судом та оголошує себе готовим взяти на себе наслідки процесу”, а також санскр. mitra “друг”, авест. miθra “договір” тощо). Відповідно, заручники-вани Ньйорд та Фрейр стали асами, а заручники-аси Хьйонір та Мімір — ванами.
Цікавою є здогадка М. Серрано про тотожність германського циклу про асів та ванів з переказами про ведичних божественних близюків Ашвінів, тотожних грецьким Кастору і Поллуксу, між якими укладається теж певний договір — частину свого безсмертя безсмертний брат віддає своєму смертному братові[lix]. Також Ашвіни як покровителі переселенців та мандрівників розглядаються "Махабхаратою" як шудри серед богів (Марути — як вайші, Адіті — як кшатрії, Ангіраси — як брахмани)[lx].
Завантажити реферат