Сторінка
3

Реорганізація як специфічний напрям фінансової діяльності підприємства (ВАТ “Інгулецький хлібзавод”)

- створенні або виділенні нових структурних підрозділів підприємства;

- зменшенні величини оборотних фондів через виявлення і реалізацію зайвих запасів;

- скороченні обсягів основних фондів через реалізацію зайвого обладнання, транспортних засобів тощо.

Стратегічна реструктуризація здійснюється в довгостроковому періоді, базується на результатах оперативної реструктуризації і передбачає залучення як внутрішніх, так і зовнішніх джерел фінансування в межах адаптаційної та випереджаючої реструктуризації. Вона може передбачати такі дії, як:

- диверсифікація виробництва;

- завоювання нових ринків збуту;

- придбання нового устаткування;

- впровадження новітніх технологій;

- реструктуризація організаційної структури підприємства;

- сертифікація виробництва;

- підвищення кваліфікації персоналу;

- реструктуризація власності;

- купівля-продаж бізнесу.

За формальними ознаками розрізняють три види реорганізації (рис. 1.2)

[14, с.294]: 1. Реорганізація, спрямована на укрупнення підприємства (злиття, приєднання, поглинання). 2. Реорганізація, спрямована на подрібнення підприємства ( поділ, виокремлення). 3. Реорганізація без зміни розмірів підприємства (перетворення).

Рисунок 1.2 - Види реорганізації підприємства

Етапи процесу реструктуризації:

1. Усвідомлення необхідності змін.

2. Формування команди.

3. Діагностика стану підприємства, виявлення існуючих проблем.

4. Визначення цілей.

5. Розробка бізнес-плану реструктуризації.

6. Реалізація бізнес-плану реструктуризації.

7. Моніторинг реалізації бізнес-плану.

8. Коригуючі дії.

Найважливішим етапом є розробка бізнес-плану реструктуризації – це трансформація обраного з декількох альтернатив варіанту досягнення встановлених цілей реструктуризації в комплексний план конкретних дій з визначенням строків, ресурсів, відповідальних за їх реалізацію.

Бізнес-план реструктуризації повинен задовольняти таким вимогам:

- забезпечувати комплексне прогнозування до оптимізації цілісного організму підприємства;

- бути підпорядкованим інтересам підприємства, привабливим для керівництва і переконливим для зовнішніх інвесторів;

- висвітлювати існуючі проблеми підприємства та загрози для його існування;

- встановлювати цілі, які контролюються та вимірюються;

- містити рішення, які усувають проблеми та загрози;

- пропонувати заходи, які реально можна виконати;

- конкретизувати завдання в розрізі підрозділів;

- представляти фінансові та кількісні і якісні наслідки запропонованих дій.

Виходячи з цих вимог і зважаючи на те, що загальноприйнятої форми бізнес-плану реструктуризації не існує, може бути запропонований такий варіант цього документа:

1. Резюме.

2. Програма реструктуризації.

3. План реструктуризації в розрізі головних напрямків або підрозділів.

Резюме – відображає основний зміст документа:

- причини, які спонукали підприємство запровадити реструктуризацію;

- основні цілі реструктуризації;

- головні напрямки реструктуризації;

- кількісні та якісні результати, що очікуються після проведення реструктуризації.

Програма реструктуризації – це перелік заходів у межах основних напрямків, що дозволяють досягти поставленої мети – підвищення прибутковості діяльності підприємства.

Програма реструктуризації, розроблена для всього підприємства, може мати доволі масштабний характер із зазначенням відповідних служб і підрозділів, задіяних в її виконанні, та орієнтованих строків реалізації; може передбачати поетапність впровадження тих чи інших заходів.

План реструктуризації за напрямками розробляється на основі програми реструктуризації. Він містить перелік дій щодо кожного заходу, строки його початку і закінчення, визначає відповідних осіб за його виконання, необхідні ресурси і кошти, очікуваний результат. Він може передбачати дії як в межах всього підприємства, так і окремого підрозділу.

У разі реорганізації підприємства слід ураховувати низку законодавчих умов та вимог, а саме:

- порядок державної реєстрації (перереєстрації) та ліквідації суб'єктів господарювання; - вимоги антимонопольного законодавства; - вимоги щодо захисту інтересів кредиторів підприємства, його власників, персоналу тощо; - порядок емісії акцій (у разі реорганізації акціонерного товариства); - можливі екологічні, демографічні та інші наслідки.

Реорганізація підприємств, які мають кредиторську заборгованість, повинна здійснюватися з дотриманням вимог щодо переведення боргу, зокрема: а) переведення боржником свого боргу на іншу особу допускається лише за згодою кредитора; б) новий боржник є правомочним висувати проти вимог кредитора всі заперечення, що випливають з відносин між кредитором і первісним боржником; в) запорука і встановлена третьою особою застава припиняються з переведенням боргу, якщо поручитель або заставодавець не дав згоди відповідати за нового боржника; г) переуступка вимоги і переведення боргу ґрунтуються на угоді, укладеній у простій письмовій формі [10, с.425].

Реорганізація підприємства проводиться з дотриманням вимог антимонопольного законодавства, за рішенням власників, а у деяких випадках — за рішенням власників та за участю трудового колективу або органу, уповноваженого створювати такі підприємства, чи за рішенням суду або господарського суду.

Ефективність реструктуризації забезпечується тими заходами, які покладені в основу плану реструктуризації. В плані слід відобразити переваги вибраних організаційних форм та методів реструктуризації. У разі реорганізації слід показати, які переваги одержить підприємство в результаті зміни організаційно-правової форми, відокремлення окремих структурних підрозділів чи приєднання інших підприємств.

Ключовим документом, який складається під час реорганізації підприємств, є передавальний або розподільний баланс (передавальний складається у разі злиття чи приєднання підприємств, розподільний — при поділі чи виділенні).

Таким чином, в даному підрозділі було розглянуто поняття реструктуризації, як ком­плексу заходів, спрямованих на відновлення стійкої технічної, еко­номічної та фінансової життєздатності підприємств. Основними факторами, що визначають становище підприємства є внутрішні, що мають місце всередині підприємства і пов`язані з помилками керівництва і персоналу, недосконалої структури та системи управління підприємством, і зовнішні, що виникають за межами підприємства і звичайно практично не можуть бути змінені підпри­ємством.