Сторінка
22
Розрахунок фактичних показників вказаних вище коефіцієнтів та їх відповідне нормативне значення наведено у табл. 3.3.
Таблиця 3.3 – Оцінка рентабельності ВАТ „Інгулецький хлібокомбінат” за 2003-2005 роки
№ п/п |
Показники |
Нормативне значення |
2003 рік |
2004 рік |
2005 рік |
1 |
2 |
3 |
4 |
5 |
6 |
1. |
Рентабельність продажу |
0,10-1,00 |
1,2 |
- |
- |
2. |
Коефіцієнт обіговості активів |
0,10-1,00 |
3,87 |
2,79 |
5,26 |
3. |
Рентабельність активів |
0,10-1,00 |
4,65 |
- |
- |
4. |
Рентабельність капіталу |
84,0 |
- |
- | |
5. |
Коефіцієнт фін. Лівереджу |
18,03 |
6,75 |
10,28 | |
6. |
Фондовіддача |
3,00 |
1,88 |
4,00 |
При аналізі рентабельності продажу видно, що підприємство у 2003 році після вирахування з доходу всіх витрат було отримано на кожну гривню продажу 1 грн. 20 копійок прибутку. Тоді як у 2004-2005 роках підприємство стало нерентабельним, оскільки не отримувало чистого прибутку.
Аналіз коефіцієнту обіговості активів свідчить про високій ступінь обіговості активів ВАТ „Інгулецький хлібзавод”. І хоча у 2004 році в порівнянні з 2003 та 2005 роками спостерігалося його зменшення, рівень обіговості активів підприємства є вищим за нормативний.
При аналізі рентабельності активів помітно, що у 2003 році кожна гривня принесла підприємству прибуток у розмірі 4 грн. 65 коп., тоді як за період 2004-2005 роки підприємство прибутку не отримувало.
Не зважаючи на те, що загальна сума активів та власного капіталу збільшилась, коефіцієнт фінансового лівериджу має тенденцію до зменшення.
З даних таблиці видно, що підприємство у 2004 році менш ефективно використовувало основні фонди ніж у 2003 та 2005 роках.
Щоб виконувати термінові платіжні зобов'язання, кожному підприємству потрібно мати у своєму розпорядженні достатній обсяг ліквідних засобів. Якщо їх бракує, підприємство вважається неплатоспроможним.
З-поміж багатьох різних заходів, які сприяють підвищенню платоспроможності й підтримуванню ефективної господарської діяльності виділяють, зокрема, такі:
- зміна складу керівників підприємства та стилю управління;
- інвентаризація активів підприємства;
- оптимізація дебіторської заборгованості, зниження витрат підприємства;
- продаж незавершеного будівництва;
- обгрунтування необхідної чисельності персоналу;
- продаж зайвого устаткування, матеріалів і залишків товарів;
- реструктуризація боргів перетворенням короткострокової заборгованості в довгострокові позики або іпотеки;
- запровадження прогресивної технології, механізації та автоматизації виробництва;
- удосконалення організації праці;
- проведення капітального ремонту, модернізації основних фондів, заміни застарілого устаткування.
Відновити платоспроможність на ВАТ „Інгулецький хлібзавод” можна також, збільшивши вхідні грошові потоки. Вхідні грошові потоки підприємства класифікують таким чином:
1) виручка від реалізації основної продукції;
2) надходження у вигляді інших операційних доходів;
3) доходи від інвестиційної діяльності;
4) кошти, залучені в результаті емісії корпоративних прав;
5) кошти, залучені на умовах позики;
6) державні дотації та субсидії.
До внутрішніх джерел збільшення грошових надходжень відносять перші три позиції. Можливості підприємства, що перебуває у скрутному фінансовому становищі скористатися останніми трьома джерелами фінансових ресурсів залежать від суб'єктивних мотивацій та спроможності двох сторін: інвесторів (кредиторів) та власника. Однак насамперед треба розраховувати на власні можливості, тобто на внутрішні джерела збільшення вхідних грошових потоків.
У довгостроковому періоді збільшення виручки від реалізації і на цій основі досягнення прийнятного рівня прибутковості є головним завданням підприємства, оскільки всі короткострокові заходи щодо поліпшення фінансового стану підприємства втрачають сенс, якщо через дефіцити у сфері збуту продукції підприємство через деякий час знову стає фінансове неспроможним. Саме тому заходи щодо активізації збутової політики підприємства належать до числа найбільш пріоритетних.
Коли йдеться про мобілізацію внутрішньовиробничих резервів, аналізуються всі наявні можливості збільшення виручки від реалізації продукції, виробництво і збут якої є предметом діяльності підприємства. Проте малоймовірно, щоб дії, спрямовані на збільшення виручки від основної реалізації, принесли відчутні результати в короткостроковому періоді.
Розмір виручки від реалізації залежить від двох основних факторів:
1. обсягу реалізованої продукції;
2. ціни одиниці такої продукції.
Щоб збільшити обсяги реалізації на ВАТ „Інгулецький хлібзавод”, слід максимально активізувати збутову політику підприємства. Стимулювати збут можна помірним збільшенням цін. Не існує єдиних для всіх підприємств рецептів збільшення обсягів реалізації. Успіх у цій справі залежить від безлічі факторів. Тип заходів у цій сфері залежить від конкретного підприємства та обраної ним стратегії маркетингу. У стратегічному плані менеджмент підприємства має прийняти рішення з трьох основних питань [28, с.132]:
1. Яка номенклатура продукції та за якими цінами пропонуватиметься?
2. Якого обсягу реалізації за окремими періодами підприємство має намір досягти?
3. Якою частиною ринку необхідно заволодіти?
Відповіді на поставлені запитання залежать від підприємницької філософії суб'єкта господарювання, а також від того, як спрямована його діяльність — на задоволення певних потреб споживачів, на забезпечення зайнятості населення чи на максимізацію прибутковості.