Сторінка
2

Реорганізація як специфічний напрям фінансової діяльності підприємства (ВАТ “Інгулецький хлібзавод”)

Реструктуризація підприємства - це здійснення організаційно-господарських, фінансово-економічних, правових, технічних заходів, спрямованих на реорганізацію підприємства, зміну форми власності, управління, організаційно-правової форми, що сприятиме фінансовому оздоровленню підприємства, збільшенню обсягів випуску конкурентоспроможної продукції, підвищенню ефективності виробництва та задоволенню вимог кредиторів [7, с.31].

Керуючись даним визначенням, можна розмежувати поняття „реструктуризація” підприємства та „реорганізація”. Поняття "реструктуризація" є ширшим, оскільки реорганізація підприємства – один з етапів його реструктуризації.

Основний зміст реорганізації полягає в повній або частковій зміні власника статутного фонду даної юридичної особи та в зміні організаційно-правової форми здійснення бізнесу.

Процес реструктуризації може бути викликаний рядом зовнішніх і внутрішніх причин.

Зовнішні чинники реструктуризації [4, с.400]:

- технологічний прогрес (новітні технології, передові методи комунікації та інформаційного зв’язку; зниження витрат на обробку даних, ефективні транспортні мережі);

- міжнародна економічна інтеграція (скорочення торговельних і митних бар’єрів, більш вільний потік капіталу, підвищення мобільності робочої сили, утворення економічних блоків та союзів, монетарна інтеграція та створення міжнародних валют);

- політика уряду (податкова, кредитна, митна, соціальна, інформаційна).

Внутрішні чинники реструктуризації [4, с.401]:

- незадовільний рівень загального менеджменту (слабка орієнтація на ринок, відсутність стратегії, низька кваліфікація кадрів);

- слабкий фінансовий менеджмент з питань: управління грошовими потоками, прийняття інвестиційних рішень, управління затратами;

- не конкурентоспроможність продукції (поява нових продуктів і конкурентів, виробництво застарілої продукції, падіння обсягів продажу);

- високі витрати (високий рівень точки беззбитковості, високі постійні витрати, високі змінні затрати, високий рівень втрат, висока вартість сервісу);

- слабка робота служби маркетингу;

- конфлікт інтересів (власників, робітників, клієнтів, партнерів).

В умовах України дія цих чинників підсилюється загальною економічною кризою, яка характеризується довготривалим спадом виробництва, невиправданим зростанням цін на ресурси і товари, розладом прямих господарських зв’язків і каналів збуту продукції, браком фінансових коштів, погіршенням фінансово-економічних показників діяльності підприємств, руйнуванням системи соціального захисту населення.

Характер та особливості ресртуктуризаційних процесів значною мірою залежать від виду реструктуризації (рис. 1.1) [4, с.402] .

Часткова (обмежена) реструктуризація – використовується підприємством для відновлення технічної та економічної дієздатності; заходами такої реструктуризації можуть бути: додаткова емісія цінних паперів, переоцінка активів, зниження дебіторської заборгованості, переоформлення боргів та ін.

Комплексна реструктуризація – охоплює більш суттєві зміни у формі розробки нової організаційної структури, технічної, технологічної та при прибуткової політики, зміни у менеджменті тощо [4, с.402].

Рисунок 1.1 - Види реструктуризації підприємства

Санаційна (відновлювальна) реструктуризація застосовується, коли підприємство перебуває у передкризовому або кризовому стані і має за мету вийти з нього. Ознаками такого стану є:

- втрата ринкових позицій;

- проблеми з постачанням та залишками матеріалів, незавершеність виробниц­тва;

- великі запаси готової продукції;

- заборгованість перед банками, кредиторами та державою;

- втрата ліквідності.

Основними напрямами реструктуризації дій у цій ситуації є:

- скорочення ресурсів;

- скорочення пропозиції;

- скорочення ринків;

- зменшення розмірів підприємства.

Перед здійсненням санаційної реорганізації необхідно провести поглиблений аналіз фінансово-господарського стану підприємства, що перебуває в кризі, з урахуванням усіх головних характеристик діяльності даної юридичної особи. На основі результатів аналізу робиться висновок про санаційну спроможність підприємства та про доцільність його реорганізації [10, с.426].

Адаптаційна (прогресивна) – використовується за відсутності кризи, але при появі негативних тенденцій з метою їх подолання та адаптації підприємства до нових ринкових умов [4, с.403].

Ознаками такого стану є: зниження загальної ефективності, вичерпання ринкового потенціалу, відсталість порівняно зі світовими стандартами, перспективи на інших ринках, низька ефективність управління.

Випереджаюча – має місце в успішних компаніях, які передбачають можливість зміни умов функціонування і прагнуть підсилити свої ключові позиції та конкурентні переваги. Характерними рисами реструктуризації є:

- стратегічні альянси, купівля-продаж бізнесу.

Управлінська реструктуризація пов’язана зі зміною організаційної структури підприємства, менеджменту інноваційної, технологічної та маркетингової політики, системи підготовки і перепідготовки кадрів.

Технічна реструктуризація повинна забезпечити підприємству відповідний рівень виробничого потенціалу, технології, ефективних систем постачання та ін., що дозволить виготовляти конкурентоспроможну продукцію.

Економічна реструктуризація покликана забезпечити достатній рівень рентабельності шляхом оптимізації капітальних і поточних витрат, обсягу продажу, збалансованої цінової політики та ін.

Фінансова реструктуризація стосується управління пасивами підприємства, а саме його заборгованістю і передбачає зміну структури пасивів шляхом [7, с.32]:

- відстрочки погашення заборгованості;

- зниження процентної ставки по заборгованості;

- визначення більш вигідної для підприємства схеми погашення заборгованості;

- заміни частки заборгованості на акції;

- анулювання частки або всієї заборгованості;

- отримання від кредиторів нових позик або гарантій.

Реструктуризація власності стосується зміни власника на підприємстві та зміни власності через зміну участі в капіталі.

Оперативна реструктуризація розрахована на декілька місяців, і підприємство вирішує питання підвищення своєї ліквідності за рахунок внутрішніх ресурсів у рамках санаційної реструктуризації. Вона полягає у :