Сторінка
24
Резерви економії виробничих витрат виявляються під час планування останніх та аналізу відхилень фактичних результатів від запланованих. Перш ніж розробляти план із собівартості продукції на підприємстві, слід всебічно проаналізувати його виробничо-господарську діяльність за попередній період.
Особлива увага має приділятися аналізу причин виникнення витрат, не зумовлених нормальною організацією виробничого процесу, а саме:
- перевитрати палива, енергії, сировини та матеріалів;
- доплати робітникам за відхилення від нормальних умов праці та роботу понад норму;
- втрати від простоїв (недозавантаженість) машин і агрегатів;
- аварії;
- відсутність налагоджених господарських зв’язків із постачальниками сировини, матеріалів і т. ін.;
- порушення трудової та технологічної дисципліни.
Планова собівартість визначається двома способами:
1) укрупненими розрахунками зміни базового рівня витрат;
2) кошторисно-нормативними розрахунками розміру необхідних витрат.
Укрупнені розрахунки зміни базового рівня витрат виконуються на стадії складання річних планів з метою визначити й вивчити динаміку витрат і прибутку, а також ефективність виробництва, перевірити узгодженість натуральних і вартісних показників плану. Основний метод укрупненого планування — розрахунок зміни рівня витрат за факторами — так званий факторний аналіз, який може здійснюватися за окремими місцями виникнення витрат та за кожною групою останніх.
Розрізняють основні групи чинників, що впливають на собівартість продукції. Це – зміна:
1) обсягів виробництва;
2) технічного рівня виробництва;
При визначенні впливу фактора зміни обсягів виробництва слід враховувати, що зі зміною обсягів виробництва змінюються постійні витрати на одиницю продукції. Частина витрат може змінюватися протягом року, але не пропорційно до змін обсягів виробництва. Такі витрати належать до умовно-змінних.
Зміна технічного рівня виробництва виллється в економії матеріальних і трудових ресурсів за такими основними напрямками:
1) упровадження нових та удосконалення існуючих технологій;
2) застосування нових видів сировини і матеріалів та раціоналізація їх використання;
3) зниження трудомісткості одиниці продукції.
Отже, зменшити вихідні грошові потоки та підвищити платоспроможність підприємства можна й за рахунок зменшення чи заморожування інших витрат, які не належать до собівартості продукції.
3.2 Заходи по збільшенню збуту
Для підприємств, що працюють в умовах переходу до ринкової економіки життєво важливе значення має створення чітко працюючої системи збуту і власної організації. Специфіка діяльності підприємства, його штатна структура і організація передбачає використання змішаних каналів збуту і підрозділів: 1. Через роздрібну торгівлю; 2. Через оптову торгівлю. Хлібобулочні вироби – це повсякденний продукт, який користується попитом у всіх верствах населення з різним рівнем дохідності. На підприємстві існує оптова та роздрібна торгівля. Це є його сильною стороною збуту.
Основними каналами збуту продукції є:
1. Підприємство-виробник – роздрібна торгівля – споживач. За такою схемою розподіляється 50% продукції.
2. Підприємство-виробник – дрібний опт – роздрібна торгівля –споживач. Розподіляється 50 % продукції.
Цей товар покладається на метод масового розподілу. Для цього потрібно щоб продукція відрізнялася від іншої своїми особливими смаковими якостями, доступною ціною. Недоліком цієї групи товарів є те, що цей продукт швидко псується.
Кожне підприємство повинно перш за все визначити, яку мету воно переслідує, випускаючи конкретний товар. Якщо чітко визначити мету та положення товару на ринку, то простіше та легше сформулювати комплекс маркетингу та встановити ціну.
Забезпечення збуту – це головна мета підприємства, які здійснюють свою діяльність в умовах жорсткої конкуренції, коли на ринку багато виробників з аналогічними товарами. Цю мету підприємство вибирає якщо: по-перше, ціновий попит споживачів еластичний (Ес>1); по-друге, підприємство бажає добитися максимального росту об’єму збуту та збільшення сукупного прибутку шляхом деякого зниження доходу з кожної одиниці товару; по-третє, підприємство припускає, що збільшення об’єму реалізації скоротить відносні витрати виробництва та збуту; в-четвертих, низькі ціни відлякують конкурентів; по-п’яте, існує великий ринок споживання. Для досягнення поставленої цілі необхідно використовувати занижені ціни; вони призначені для захвату більшої долі ринку та сприяють збільшенню об’єму збуту.
Можна добитися непоганих результатів в виробництві, випускаючи продукцію вищої якості і відносно невисокої собівартості, але все буде зведене нанівець із-за непродуманої збутової політики. Тому підприємство намагається здійснити ефективний збут за рахунок продажі продукції, необхідної ринкові, стимулювання збільшення об’ємів продаж, завойовуючи нові ринки збуту, підвищення якості продукції за рахунок відновлення виробничих фондів, тому що основні засоби підприємства на 60 % зношені і вимагають постійного ремонту, також необхідно реалізувати частину основних фондів підприємства, що безпосередньо не беруть участь у процесі виробництва. Все це робиться , з однієї сторони, на основі формування “свого” покупця, проведення ефективної цінової політики і т. п. , а з іншої – шляхом ефективного забезпечення сировиною, необхідними матеріалами та устаткуванням по доступним цінам.
Основними елементами комплексу збуту є:
- реклама – будь-яка платна форма не персонального представлення і просування товару через засоби масової інформації, а також з використанням прямого маркетингу;
- стимулювання збуту – форма збуту товару шляхом короткострокового використання стимулів з метою заохочення споживачів і посередників до здійснення купівлі;
- персональний продаж – вид збуту, який передбачає особистий контакт продавця з одним або кількома покупцями з метою продажу товару та налагодження тривалих стосунків з клієнтами;
- паблік релейшнз (ПР), або зв’язки з громадськістю – діяльність спрямована на формування і підтримку сприятливого іміджу підприємства через налагодження стосунків між організацією та різноманітними контактними аудиторіями, ініціювання самим підприємством поширення інформації про товари, ідеї, послуги, яка надається як новина, а також запобігання та усунення небажаних чуток і ідей, які можуть зашкодити діяльності підприємства;
- прямий маркетинг – безпосереднє спілкування продавця / виробника з кінцевим покупцем, розраховане на певну реакцію шляхом використання різноманітних засобів комунікації (телефон, телебачення, реклама в Інтернеті, каталогах).
Для збільшення збуту на підприємстві ТОВ "Iнгулецький хлібзавод" необхідно застосувати такі стратегії просування товару як: