Сторінка
6
За обґрунтуванням сутності готовності виділяють такі компоненти підготовки:
Мотиваційно-ціннісний
Змістово-цільовий
Процесуальний
Контрольно-регулятивний
Оцінно-результативний
Ці компоненти взаємозалежать у процесі навчання. Вони становлять алгоритм вивчення кожної теми, кожного розділу та педагогічних дисциплін в цілому.
Мотиваційно-ціннісний компонент забезпечує усвідомлення майбутніми вчителями соціально - педагогічних можливостей виховної діяльності, важливості виконання виховної функції.
Суттєвим стимулом професійного самовдосконалення майбутніх вчителів початкової школи є сукупність сталих глибоко усвідомлених та осмислених мотивів і прагнень творчої професійної педагогічної діяльності високої якості. Поєднання спрямованості студентів до педагогічної діяльності вбачається у ознайомленні їх зі зразками високоякісної педагогічної праці, а саме: вивченні передового досвіду, перегляд відеоматеріалів про вчителів - новаторів, участі у творчих зустрічах із " Вчителем року", спілкуванні із вчителями - майстрами, читанні творів видатних педагогів - гуманістів з вимогами до особистості та професійної діяльності вчителя - вихователя, з провідними способами підвищення ефективності педагогічної діяльності. не менш важливим є налагодження суб’єкт - суб’єктної взаємодії між викладачами та студентами, у якій відбувається обмін особистісними смислами.
Змістово-цільовий компонент визначає загальну дидактичну мету навчання - підготувати майбутнього вчителя початкової школи до організації особистісно-орієнтованої діяльності, яка досягається шляхом визначення та реалізації конкретних дидактичних завдань та індивідуальних можливостей учнів на кожному навчальному занятті під час вивчення конкретної теми та досягнення конкретних результатів. В змісті навчальної дисципліни я вважаю за доцільне виокремити теми та питання з проблем особистісно-орієнтованого виховання та навчання, які мають безпосереднє значення в процесі формування готовності майбутніх педагогів до особистісно-орієнтованої взаємодії, спрямувати їх засвоєння на формування у студентів гуманістичних ціннісних установок, орієнтацію їх на першочергову реалізацію особистісно-орієнтованої взаємодії з учнями початкової школи. Важливо посилити їхній зміст включенням оновлених виховних концепцій та підходів, досвіду роботи класиків педагогіки та кращих вчителів - вихователів, яскравими зразками із художньої літератури.
Важливо акцентувати увагу студентів на виховних можливостях змісту навчального матеріалу також у процесі засвоєння теорії навчання: функцій процесу навчання, методів навчання, контролю за навчальними досягненнями; вимог до уроку. У викладанні необхідно забезпечити мотиваційну спрямованість, проблемність та використання інтерактивних методик через залучення студентів до активної, творчої навчально-пошукової діяльності під час лекційних, семінарських занять та самостійної роботи.
Також доцільним є розробка комплексу самостійних творчих завдань, які мають на меті актуалізацію, використання в нестандартних умовах знань, здобутих під час вивчення питань з теорії виховання, глибоке усвідомлення гуманістичної сутності виховної діяльності у початковій школі, процесу виховання, принципів виховання на сучасному етапі; формування ціннісних орієнтацій та установок.
Процесуальний компонент передбачає актуалізацію знань як засобу навчання, формування та вдосконалення спеціальних умінь (дослідницько-пошукових, діагностично-корекційних, проектно-конструкторських, креативних, організаторських, комунікативних, аналітико-оцінних), стимулювання практичних дій, спрямованих на розв’язання завдань. Цей компонент охоплює весь процес та форми підготовки, включаючи заняття у навчальній аудиторії, самостійну роботу студентів, педагогічну практику, поза навчальну громадську діяльність.
Важливою є активізація самостійної пізнавальної діяльності як умови безперервності та ефективності навчання. Студентам не слід багато і докладно усе записувати. Чимало викладачів диктують головні положення - визначення, що відрізняються від наведених у посібниках, виноски, параметри, критерії, постулати, парадокси, парадигми, концепції, ситуації. На вступних лекціях варто фіксувати питання, що викликають особистий інтерес у студентів, варіанти відповідей на них, сумніви, проблеми, спірні положення.
Необхідна підготовка до слухання настановної лекції починається з ознайомлення із загальною навчальною програмою, перегляду записів попередніх лекцій, відновлення у пам’яті їх змісту, із психологічного налаштування на майбутню професію.
Слухання лекцій - складний вид інтелектуальної діяльності. успіх його зумовлений загальним " умінням слухати " та прагненням осмислено сприймати навчальний матеріал, із записами необхідного до конспекту. Запис матеріалу лекційного заняття допомагає зосередити увагу на головному, продумати та осмислити записане та почуте, усвідомити план та логіку викладу матеріалу.
Методи, що застосовуються на практичних заняттях:
Вправи
Конструювання педагогічних ситуацій
Моделювання узагальнювальних схем
Пошук потрібної інформації
Самостійне поповнення знань
Два останні пункти свідчать, що на практичному занятті можуть бути використані пошукові методи, проведені невеликі дослідження. Студенти працюють із науковими текстами, довідковою та історико-педагогічною літературою, застосовуючи вміння швидко орієнтуватися в ситуаціях (стандартних, критичних, екстремальних) та приймати правильні психолого-педагогічні рішення, а також складати програму подальшого дослідження.
Вивчення методики позаурочної діяльності (у деяких вищих начальних закладах - методики виховної роботи) передбачає ознайомлення студентів з методами вивчення учнів, змістом і формами позаурочної діяльності, організацією життя дітей у літніх оздоровчих таборах, діяльністю органів учнівського самоврядування.
Під час проходження педагогічної практики, а згодом - у власній педагогічній діяльності, студенту доводиться виконувати функції класного керівника. Тому педагогічна підготовка повинна передбачати ознайомлення та вивчення основних компонентів змісту педагогічної діяльності класного керівника, а саме: робота з класним колективом, роботу з вчителями - предметниками, а також з батьками, громадськістю, самоосвітню діяльність.
Контрольно-регулятивний компонент здійснює поточний контроль рівня сформованості умінь, їх корекція. Цей компонент характеризується практичною спрямованістю всіх навчальних занять, де дидактичною метою кожного із них передбачено формування конкретних професійних умінь та навичок.
Робота зі студентами здійснюється як в ході навчального процесу так і у поза навчальний час. В її основі лежать системний та комплексний підходи. У першому випадку вона найбільш цілеспрямована та найбільш ефективна за результатами, оскільки організовується та планується за розкладом занять та проводиться шляхом спілкування студентів із викладачами-предметниками. На формування особистості при цьому впливає ставлення викладача до своїх професійних обов’язків, реалізація цих обов’язків на практиці, його професіоналізм, ерудиція, власний приклад.