Сторінка
4
Проблемі застосування інтерактивних технологій у навчально-виховному процесі загальноосвітнього навчального закладу присвячені роботи сучасних науковців: Л. Карамушки, М. Малигіної, Т. Пироженко, О. Пометун, Г. Сиротенко та ін. Особливого значення формуванню у майбутніх педагогів вмінь застосовувати інтерактивні технології надають сучасні зарубіжні педагоги - дослідники: С. Мургатройд, Х. Реттер, К. Фопель та ін. У корекційній педагогіці різним аспектам проблеми підготовки фахівців присвячено праці В. Бондаря, С. Гайдукевич, І. Колесника, В. Лапшина, Н. Назарової, Ю. Пінчук, В. Синьова, М. Ярмаченка та ін.
Актуальною проблемою, з якою все частіше зустрічаються вчителі загальноосвітніх навчальних закладів є зростання кількості гіперактивних учнів. Здійснений аналіз наукової літератури у галузі психології, соціології, психофізіології та педагогіки дозволив виділити основні чинники детермінації синдрому дефіциту уваги з гіперактивністю: генетичні, біологічні, соціально - психологічні.
У контексті нашого дослідження ми розглянемо педагогічні чинники, які впливають на виникнення негативних відхилень у поведінці учнів молодшого шкільного віку. За дослідженнями науковців до негативних чинників шкільного середовища віднесено:
стресову тактику авторитарної педагогіки;
інтенсифікацію навчального процесу;
невідповідність програм і технологій процесу навчання індивідуальним та віковим особливостям учнів;
недостатнє розуміння педагогами проблеми розвитку дитини та охорони її здоров’я;
педагогічну неосвідченість батьків.
Поряд із перерахованими поглядами вчених на зазначену проблему існує теорія, за якою поява дезадаптованих школярів зумовлена неправильною організацією навчально-виховного процесу у школі. Створюючи для всіх учнів однакові умови: єдиний режим, єдині навчальні програми, однакові вимоги до знань, умінь та навичок, традиційна школа формує умови, які перешкоджають введенню особистісно орієнтованого підходу і сприяють формуванню нерівності між дітьми.
Тому в період оновлення системи освіти в Україні важливого значення набувають пошуки принципово нових механізмів взаємодії всіх учасників навчально-виховного процесу. Перед сучасною школою стоїть проблема підготовки своїх випускників до життя в складних умовах ринкової економіки, формування інтелектуальної, творчої особистості відповідно до соціальних запитів суспільства. І це стосується не лише змісту освіти, реформування процесу освіти, а, зокрема, технологій навчання та виховання. На сьогоднішній день поняття " технологія " широко введено у педагогічну теорію та практику. Застосування педагогічних технологій, зазначає О. Пометун, " гарантує досягнення певної навчальної мети через чітко визначену послідовність дій, спрямованих на розв’язання проміжних завдань і заздалегідь визначений кінцевий результат".
Базовою орієнтацією педагога вищої школи у контексті даної технології є його послідовне ставлення до гіперактивного учня як до особистості, самосвідомого та відповідального суб’єкта власного розвитку, як до суб’єкта виховної взаємодії. Особистісно орієнтований підхід до навчання передбачає розвиток критичного мислення майбутніх фахівців, що потребує створення діалогічної ситуації, вільної, творчої особистості. Одним із напрямків нашого дослідження було виявлення потенційних можливостей використання інтерактивних форм роботи з майбутніми педагогами у площині їх підготовки до особистісно орієнтованого виховання дитини.
В Україні розроблена та пропагується технологія інтерактивного навчання О. Пометун, Л. Пироженко. Ідея зазначеної технології полягає в тому, що процес пізнання відбувається за умови постійної активної взаємодії всіх учнів. Залежно від мети уроку, форм організації навчальної діяльності використовують інтерактивні технології кооперативного навчання, колективно - групового навчання, ситуативного моделювання, опрацювання дискусійних питань. За визначенням науковців інтерактивні методи навчання (англ. inter - взаємний і act - діяти, тобто здатний до взаємодії, діалогу) - способи організації активної взаємодії вчителя та учнів у навчально-виховному процесі з метою досягнення визначених дидактико - виховних результатів. Існують різні підходи до визначення інтерактивного навчання. Одні вчені визначають його як діалогове навчання: " Інтерактивний - означає здатність взаємодіяти чи знаходитись у режимі бесіди, діалогу з чим-небудь (наприклад, комп’ютером) або ким-небудь (людиною). Отже, інтерактивне навчання - це перш за все діалогове навчання, в ході якого здійснюється взаємодія вчителя та учня". важливим для нашого дослідження є визначення О. Пометун та Л. Пироженко " Сутність інтерактивного навчання полягає в тому, що навчальний процес відбувається за умов постійної, активної взаємодії всіх учнів. Це спів навчання, взаємонавчання (колективне, групове навчання у співпраці).
Інтерактивні технології не є зовсім новими, адже подібні підходи застосовувалися з давніх часів, а протягом короткого часу на початку радянської педагогіки були дуже поширеними у загальноосвітніх навчальних закладах (лабораторне та бригадне навчання 20 - х років).
Під час інтерактивного навчання учень стає не об’єктом а суб’єктом навчання, він відчуває себе активним учасником подій і власної освіти та розвитку. Це забезпечує внутрішню мотивацію навчання, що сприяє його ефективності.
Завдяки ефекту новизни та оригінальності інтерактивних методів при правильній їх організації зростає цікавість до процесу навчально-виховної діяльності.
Зазначимо, що у здійсненні корекційно-профілактичної роботи з гіперактивними учнями, та у процесі підготовки майбутніх вчителів початкової школи саме інтерактивні технології є найбільш дієвими та результативними, оскільки за дослідженнями науковців школярам з синдромом дефіциту уваги з гіперактивністю не вистачає спілкування та уваги з боку дорослих. У системі відносин негативна динаміка шкільної дезадаптацію формується так:
1 етап - неуспішність у навчальній діяльності призводить не непорозумінь школярів із батьками та вчителями
2 етап - змістових бар’єрів
3 етап - епізодичних конфліктів
4 етап - постійних конфліктів
5 етап - порушення особистісно-значущих зв’язків у системі відношень.
Підвищити ефективність корекційно-профілактичної роботи з учнями у навчально-виховному процесі загальноосвітнього навчального закладу можна за допомогою сучасних інноваційних технологій, зокрема технології інтерактивного навчання.
Застосування інтерактивних технологій при підготовці майбутніх педагогів висуває певні вимоги до структури занять, яка складається з п’яти елементів:
Мотивація (мета - сфокусувати увагу студентів на проблемі й викликати інтерес до обговорюваної теми; методи - коротка розповідь викладача, бесіда, демонстрація наочності, нескладна інтерактивна технологія: " мозковий штурм", " мікрофон", " криголам " тощо)
Оголошення теми та очікуваних навчальних результатів (мета - забезпечення розуміння студентами змісту їхньої діяльності)