Сторінка
10

Підготовка майбутнього вчителя початкової школи до організації навчально–виховної роботи з гіперактивними учнями

Охарактеризовано динаміку рівнів підготовленості студентів до організації навчально-виховної діяльності з гіперактивними учнями, що виражена у кількісних показниках. За результатами костатувального етапу педагогічного експерименту, високий рівень підготовленості майбутніх вчителів початкової школи до організації навчально-виховної діяльності з гіперактивними учнями засобами інноваційних педагогічних технологій був характерний для меншості опитаних респондентів з переважаючим середнім рівнем професійної готовності всіх компонентів обох освітньо-кваліфікаційних рівнів.

Отримані дані дозволили констатувати, що сучасна система професійно - педагогічної підготовки студентів у ВНЗ частково спрямована на підготовку майбутнього фахівця до організації навчально-виховної діяльності з гіперактивними учнями засобами новітніх технологій навчання та виховання, оскільки кожен другий студент на має достатніх знань, умінь та навичок для застосування цього типу технологій. Це зумовлює необхідність цілеспрямованої підготовки студентів ВНЗ до організації роботи з гіперактивними учнями, застосовуючи весь наявний інструментарій новітніх технологій навчання та виховання.

Внаслідок впровадження у навчально-виховний процес ВНЗ методики педагогічної підготовки майбутніх вчителів початкової школи до організації навчально-виховної діяльності з гіперактивними учнями засобами новітніх освітніх технологій, кількість студентів ЕГ, що мають високий рівень підготовленості до роботи з даною категорією учнів, зросла. Позитивним є зниження в ЕГ показників низького рівня підготовленості до організації роботи з гіперактивними учнями, застосовуючи при цьому інноваційні освітні технології. Порівняння отриманих у процесі дослідження результатів підтвердило правильність та ефективність окреслених педагогічних умов підготовки майбутнього педагога початкової школи до організації навчально-виховної роботи з гіперактивними учнями засобами новітніх технологій навчання та виховання.

Ефективне здійснення розробленої методики стало можливим завдяки сукупності інформаційного та інтерактивного навчання з дотриманням особистісно-орієнтованого підходу, а також із використанням необхідних сучасних інформаційно-комунікаційних технологій.

Достовірність результатів дослідження аргументована теоретико-методологічним обґрунтуванням його базових позицій; дотриманням вимог системного та особистісно-орієнтованого підходу; використанням відповідних методів та технологій, котрі відповідають змісту об’єкта, предмета, меті та завданням роботи, репрезентативністю вибірки учасників експериментальної роботи, хоча й не досить тривалим терміном експерименту.

Проведене дослідження не є вичерпним, що уможливлює його перспективи для з’ясування вагомих аспектів порушеної проблеми. Подальшого вивчення потребують, зокрема, питання підготовки педагогічних кадрів до організації роботи з гіперактивними учнями у системі спеціалізованих загальноосвітніх навчальних закладів та розвиток у системі післядипломної освіти професійних знань, умінь та навичок педагогів до організації навчально-виховної роботи з гіперактивними учнями засобами інноваційних педагогічних технологій.

Визначення сучасного стану готовності вчителів початкової школи до організації навчально-виховної роботи з гіперактивними учнями

На сучасному етапі розвитку педагогіки великого значення набуває професійна підготовка майбутніх учителів у ВНЗ. Кінець XIX - початок XX століття характеризується появою нових досліджень у галузі педагогіки та психології щодо організації навчально-виховного процесу в навчальних закладах, професійних та особистісних якостей педагога, що стало поштовхом до активного розгляду даної проблеми. Дослідженням проблеми підготовки учителів у різних галузях професійної освіти займалися А. Бойко, О. Дубасенюк, К. Дурай - Новакова, А. Кузьмінський, О. Мороз, Т. Симоненко, В. Сластьонін, І. Зязюн, Л. Кондрашова, Н. Кузьміна, С. Литвиненко та ін. Однак науковці, вкладаючи свій зміст у питання підготовки майбутніх педагогічних працівників, виділяють свої, важливі на їх погляд, складники професійної діяльності. Готовність до діяльності, як один з важливих складників підготовки фахівців, розглядається з різних позицій, таких як: настанова (Д. Узнадзе), якість особистості (К. Платонов), особистісне утворення (Л. Кондрашова), особливий психічний стан (М. Дьяченко, Л. Кандибович), складне психічне утворення (О. Мороз) тощо. У наш час, з врахуванням умов життя більшої частини населення, у школярів став помітним спад інтересу до навчання, не дає належного ефекту система виховної роботи навчально-виховних закладів, погіршується дисципліна, зростає кількість важковиховуваних учнів та учнів що мають різні психічні відхилення.

Метою педагогічного експерименту, що нами проводився було перевірити ефективність моделі підготовки майбутнього вчителя початкової школи до організації навчально-виховної роботи з гіперактивними учнями.

Завданням було здійснення діагностики стану підготовки майбутніх вчителів початкової школи до роботи з гіперактивними учнями.

У психолого-педагогічній літературі зустрічаються поняття " підготовка " і " готовність". Аналізуючи погляди вчених на зазначені визначення, слід звернути увагу на потребу у їхньому розмежуванні. Зокрема, доктор педагогічних наук Г.В. Троцко у своїй статті " Теоретичні питання формування професійно - педагогічної готовності майбутнього вчителя " наводить декілька визначень різних науковців щодо поняття " готовність". На його думку, повніше визначення було запропоновано JI. B. Григоренком, який під " професійною готовністю " розуміє сукупність професійно - педагогічних (знань, умінь, навичок та особистісних якостей), які забезпечують результативність роботи шкільного вчителя.

В енциклопедії професійної освіти " професійна підготовка " визначається як сукупність спеціальних знань, умінь і навичок, якостей, " трудового досвіду і норм поведінки, які забезпечують можливість успішної праці за обраною професією; процес повідомлення учням відповідних знань і вмінь". На перший погляд здається, що різниці між зазначеними поняттями немає. Однак необхідно звертаємо увагу і в подальшому дослідженні спиратися на те, що " підготовка " тлумачиться як процес, а " готовність " - як результат, завершена дія.

Отже, досліджуючи питання професійної підготовки фахівців до педагогічної діяльності (процесу), було з’ясовано, що готовність (результат) визначається комплексом загальнопедагогічної, психологічної та спеціальної підготовки.

Визначимо декілька підходів до змісту досліджуваного поняття.

В. Сластьонін, вивчаючи рівень педагогічної майстерності педагогів, готовність розглядає як сукупність загальнопедагогічних умінь. Дослідник наголошує, що готовність до праці повинна містити в собі такі компоненти, як і властивості й характеристики, які визначають професійно - педагогічну й пізнавальну спрямованість особистості педагога, вимоги до його психолого-педагогічної підготовки.