Сторінка
8
Відхилення в розвитку приводять до випадання з цього соціально і культурно обумовленого освітнього простору. Порушення приводять до того, що грубо розривається зв'язок із соціумом, культурою як джерелом розвитку.
Порушується зв'язок батька і дитини на самих ранніх етапах, тому що дорослий носій культури не може, не знає, яким чином передати дитині з порушеннями в розвитку той соціальний досвід, що кожна дитина, яка має фізичні можливості нормально розвиватися, здобуває без спеціально організованих додаткових і специфічних засобів, методів, шляхів навчання.
Стосовно дитини з порушеннями в розвитку перестають діяти традиційні способи розв'язання освітніх задач на кожнім віковому етапі.
Найкращою характеристикою цієї ситуації є метафора Льва Виготського про "соціальний вивих" дитини з порушеннями в розвитку як основну причину дитячої дефектності: "Фізичний дефект викликає як би соціальний вивих, зовсім аналогічно тілесному вивиху, коли ушкоджений член - чи рука, нога - виходять із суглоба, коли грубо розриваються звичайні -зв'язки і зчленування і функціонування органа супроводжується болем і запальними процесами . Якщо психологічно тілесний недолік означає соціальний вивих, то педагогічно виховати такої дитини - це значить вправити його в життя, як вправляють вивихнутий і хворий орган".
Принципово важливо сьогодні визнання усіма фахівцями доведеного вітчизняної і визнаного світовою наукою положення про те, що обмеження в життєдіяльності і соціальній недостатності аномальної дитини безпосередньо зв'язані не з первинним порушенням, а саме з "соціальним вивихом". Подолання соціального вивиху можна здійснити винятково засобами освіти, але не масової й традиційної, а спеціально організованої, особливим образом побудованої і з передбаченням "обхідних шляхів" досягнення тих освітніх задач, що в умовах норми досягаються традиційними способами.
Умови застосування реабілітації засобами освіти за авторами О.Л. Гончарової та О.І. Кукушкиної із Інституту корекційної педагогіки Російської академії освіти
Реабілітація засобами освіти означає:
- на рівні віку - збіг початку цілеспрямованого навчання з моментом визначення порушення в розвитку дитини (з початку перших місяців життя);
- на рівні змісту освіти - висування тих задач, що не включаються в зміст освіти дитини, що нормально розвивається;
- на рівні методів навчання - побудова "обхідних шляхів" навчання, використання специфічних засобів освіти, більш диференційоване, "покрокове" навчання, що не застосовуються в освіті в звичайній ситуації;
- на рівні організації - це особливі форми організації освітнього середовища, що не потрібні дитині, яка нормально розвивається ;
- на рівні меж освітнього простору - максимальне розширення освітнього простору, що означає необхідність постійного цілеспрямованого навчання дитини за межами освітньої установи;
- на рівні тривалості освіти - це пролонгованість процесу навчання і вихід за рамки шкільного віку;
- на рівні підготовки кадрів фахівців для системи спеціальної освіти -
це принципова зміна профілю професійної підготовки вчителя, тобто забезпечення підготовки фахівця з діагностики і подолання "соціального вивиху", корекції розвитку дитини, відновленню порушених зв'язків у різних областях розвитку;
- на рівні визначення кола осіб, що беруть участь у реабілітації засобами освіти - це обов'язкове включення батьків у процес реабілітації засобами освіти і їхня особлива підготовка силами фахівців.
Таким чином, реабілітація засобами освіти означає в загальному виді відновлення дитини з порушенням у розвитку в правах на спадкування культурно-історичного і соціального досвіду; досягнення максимальне можливої для даної дитини інтеграції в суспільство в доступних для нього сферах. Зі сказаного випливає, що глибокою оманою є уявлення про те, що реабілітація засобами освіти має на увазі тільки, чи насамперед, включеність в існуючу освітню систему і доступність загальної освіти в повному обсязі для аномальної дитини.
Реабілітація засобами освіти відіграє особливу роль у системі комплексної реабілітації саме тому, що тільки спеціальна освіта дозволяє здійснити відновлення аномальної дитини в праві на спадкування соціального і культурно-історичного досвіду. Чим краще розв'язується ця задача засобами освіти, тим вище потенційні можливості дитини з порушеннями в розвитку для інтеграції в суспільство, тим більше він підготовлений до дорослого життя, тобто соціально компетентний.
Цілком зрозуміло, що вихованці реабілітаційної установи мають в у процесі освіті особливі потреби, адже всі вони мають первинне порушення в розвитку.
Особливі освітні потреби дітей з порушеннями в розвитку, які, безумовно, мають бути забезпечені в центрі комплексної соціальної реабілітації, принаймні в тому, де застосована „освітня" модель соціальної реабілітації.
1. Первинне порушення в розвитку дитини має бути виявлене якомога раніше.
2. Цілеспрямоване спеціальне навчання має починатися відразу ж після діагностики первинного порушення в розвитку, незалежно від віку дитини.
3. Вчасно мають визначатися всі напрямки розвитку "соціального вивиху", що можуть виникнути в конкретної дитини внаслідок характеру і ступеня первинного порушення, віку, у якому воно наступило; мають бути визначені ролі кожного "вивиху" у соціальному розвитку дитини, характер і зміст спеціального навчання, спрямованого на усунення уже виниклих і попередження нових соціальних вивихів.
4. У зміст навчання мають бути введені спеціальні розділи, що спрямовані на розв'язання задач розвитку дитини, які відсутні у змісті освіти однолітка, що нормально розвивається.
5. Мають бути побудовані "обхідні шляхи" навчання, використані специфічні засоби, що не застосовуються у звичайній освіті.
6. Мають здійснюватися регулярний контроль за відповідністю обраної програми навчання реальному рівню розвитку дитини і для цього мають бути розроблені спеціальні педагогічні "інструменти", технології.
7. Має бути забезпечена особлива просторова і часова організація освітнього середовища.
8. Усі навколишні дорослі мають бути підготовлені і реально брати участь у рішенні освітніх задач за межами освітньої установи, їхні зусилля мають бути скоординовані.
9. Реабілітація засобами освіти не має закінчуватися періодом шкільного навчання. Практично така дитина має потребу в реабілітації засобами освіти протягом усього свого життя, хоча з віком її задачі будуть принципово мінятися.
10. Процес реабілітації засобами освіти має здійснюватися кваліфікованими фахівцями різного профілю, компетентними в рішенні задач корекції розвитку дитини в ході його навчання.
Із вищенаведеного виходе, що освітній принцип соціальної реабілітації дитини полягає в обов'язковому застосуванні освітнього, педагогічного компоненту в будь якому процесі реабілітації, що ставить за мету соціальну адаптацію та інтеграцію дитини з інвалідністю, тобто соціальну реабілітацію.