Сторінка
1

Робота над типами тексту на уроках української мови

Предметні цілі сучасного курсу української мови максимально наближені до життєвих потреб учнів, відображають їхні життєві орієнтири, спрямовують курс на інтенсивний мовленнєво-мислительний, інтелектуальний і духовний розвиток школярів. При цьому розвиток мовленнєвої діяльності учня розглядається як інтегрований показник його особистісного зростання.

Мовна освіта в Україні спрямована на виховання людини, яка вільно володіє літературною мовою в усіх сферах суспільного життя. Уміння сприймати, розуміти почуте або прочитане, викладати його зміст, точно формулювати думку, висловлювати її в усній чи писемній формі можуть бути сформовані лише на основі розвитку мислення і мовлення, що є основою навчання мови, починаючи з 1-го класу. Знання державної мови, як відомо, є конституційним обов’язком кожного громадянина України, і досконале володіння нею створює умови для повноцінного високоінтелектуального розвитку особистості, участі її в різних сферах суспільно-політичного, адміністративно-господарського, культурного життя нашої держави.

Мова, як знакова система, забезпечує функціонування суспільства в його історичному розвитку. Саме тому в новому підході до методики викладання мови велике значення надається розвиткові усного та писемного мовлення, мовній культурі особистості. За сучасних умов модернізації освіти значну увагу приділяють демократизації та гуманізації навчання мови» практичній спрямованості знань, органічному поєднанню навчання мови й мовлення, забезпеченню наступності змісту освіти та ін. Основними підходами до навчання у мовній освіті визнано такі: антропоцентричний; функціонально-комунікативний; особистісно зорієнтований; текстоцентричний.

Це повністю відповідає меті шкільної мовної освіти, яка на сучасному етапі полягає у формуванні національно свідомої, духовно багатої мовної особистості, яка володіє виражальними засобами рідної мови, усіма її видами, стилями. Формування мовної особистості неможливе без роботи з текстом, який допомагає реалізувати всі зазначені підходи. На жаль, роботі з текстом у школі приділяють незначну увагу.

Учителі відчувають труднощі в проведенні систематичної роботи з текстом через брак науково-методичних вправ з теми та відсутність розробленої системи вправ, дидактичних матеріалів на текстовій основі.

Основна мета навчання рідної мови, актуальність якої підкреслена в чинних програмах, полягає у формуванні національно свідомої, духовно багатої мовної особистості, яка володіє вміннями й навичками вільно, комунікативно виправдано користуватися засобами рідної мови – її стилями, формами, жанрами в усіх видах мовленнєвої діяльності (слухання, читання, говоріння, письмо), тобто навчити школярів слухати, говорити, читати і писати (створювати тексти).

Уміння читати текст, робити його смисловий аналіз, застосовувати інформацію у навчальній та професійній діяльності – шлях постійного самовдосконалення учня.

Системність у роботі над текстом – одна з умов озброєння учнів міцними, глибокими знаннями елементів тексту, аналізувати твір як єдине ціле, що характеризується смисловою і граматичною цілісністю змісту усіх складових частин виучуваного тексту.

Особливо важливим у шкільній мовній освіті є формування граматичних умінь і навичок, застосування знань у мовній практиці. Цю проблему аналізували українські мовознавці М. Я. Плющ,Н. Я. Грипас, О. І. Леута, Н. П. Гальона, Т. М. Розумик, Н. Ф. Венжинович, І. М. Бабій, Т. П. Вільчинська; лінгводидакти О. М. Бєляєв, М. І. Пентилюк, Л. В. Скуратівський та ін

Практичне спрямування в опрацюванні шкільного курсу мови визначає вимоги і до дидактичного матеріалу, який має служити як освітнім, так і виховним цілям. Найбільші можливості щодо цього мають не розрізнені слова, словосполучення чи речення, а зв’язний текст. По-перше, текст – це завжди ідейно-тематична цілість, яка несе певний пізнавальний і виховний заряд. По-друге, текстовий матеріал забезпечує більш ефективне засвоєння мовних явищ, наочно показуючи особливості їх функціонування у мовному потоці, а це має велике значення для розвитку мовлення учнів. По-третє, робота з текстом дозволяє систематично вести повторення і узагальнення вивченого, здійснювати внутрішньо предметні і між предметні зв’язки, реалізувати принцип наступності і перспективності у навчанні. Крім того, систематичне використання текстового матеріалу поступово знайомить дітей з характерними особливостями зв’язних висловлювань і, отже, готує до розуміння чужих і створення власних текстів.

Отже, актуальність теми зумовлена новими завданнями, що поставлені перед сучасною школою, – формування в учнів умінь самостійно будувати усні й письмові висловлювання різних жанрів, які необхідні їм у процесі навчання і майбутньої діяльності.

Таким чином метою нашого дослідження є з’ясування особливостей вивчення типів текстів на уроках української мови.

Для досягнення мети ставляться такі завдання:

визначити місце тексту як окремої синтаксичної одиниці в системі методики і розвитку мови;

розглянути типи текстів, їх ознаки;

з’ясувати теоретичні аспекти лінгвістики тексту;

проаналізувати та узагальнити практику передових вчителів з досліджуваної проблеми;

запропонувати шляхи вивчення типів текстів на уроках словесності.

Об’єкт дослідження– тексти як предмет вивчення в середній школі.

Предмет дослідження – елемент тексту, як об’єкт використання на уроках рідної мови під час вивчення розділу «Текст».

Текст та його ознаки

Робота з розвитку мовлення учнів забезпечує тісний зв'язок лінгвістичної теорії з практикою і ґрунтується на опрацюванні текстів різних стилів і типів мовлення, на аналізі їх змісту, структури і мовних засобів. Лінгвістичний аналіз тексту забезпечує комунікативний та функціонально-стилістичний підходи до навчання мови: аналізуючи текст, учні засвоюють його комунікативні ознаки (роль у спілкуванні), стилістичну приналежність і функції мовних одиниць, а отже, формують і вдосконалюють свою мовну і мовленнєву компетенцію.

Поняття тексту в науковій літературі визначалося по-різному, залежно від різних поглядів на нього. Основні з них: текст – мовний матеріал, що містить необхідні для вивчення мовні одиниці (слова, словосполученні речення), і текст як предмет вивчання. Розбіжності у визначенні тексту стосуються таких чинників, як усна чи писемна, діалогічна чи монологічна форми мовлення, явність чи відсутність заголовка тощо. Але такі характеристики тексту, як членованість смислова цілісність і структурна зв’язність визнаються всіма дослідниками.

З лінгвістичного погляду текст має складатися з групи речень, об’єднаних певним смислом і структурою. Учені з’ясовують явище цілісності, зв’язності та закономірності побудови тексту. Текст розуміється і як конкретний мовленнєвий твір, і як структура, модель побудови, спільна для групи конкретних текстів.

Ця особливість тлумачення тексту важлива для методики навчання мови і мовлення, адже дає змогу показати учням під час аналізу конкретного тексту мірності побудови всіх або певної групи текстів і навчати зв’язного мовлення на основі узагальненого поняття тексту, що дозволяє формувати мовленнєві уміння й навички свідомим шляхом. Реалізований у певній ситуації спілкування текст прийнято називати висловлюванням (висловленням). Поняття текст і висловлювання в навчальній практиці виступають як синоніми (учням пропонується «скласти текст» і «скласти висловлювання»).